вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 квітня 2012 р. Справа №2а-1798/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Александрова О. Ю., при секретарі судового засідання - Сидельової М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром"
до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
позивача - Дерев'янко О.М., довіреність від 03.01.12р., паспорт НОМЕР_1;
відповідача - Чекамов О. А., довіреність від 14.03.2012р. №670/10/10-0, посвідчення №078950;
Суть спору: Публічне акціонерне товариство „Бром" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим №0000042304 від 25.01.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 200587,00 грн. за жовтень 2011р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Красноперекопською об'єднаною податковою інспекцією АР Крим на підставі акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства "Бром" було зменшено задеклароване позивачем від'ємне значення за жовтень 2011р. без зміни (коригування) податкових зобов'язань або сум податкового кредиту, що суперечить положенням ст. 200 Податкового кодексу України. Адже, на думку позивача, залишаючи незмінними показники, які приймають участь в арифметичному обрахуванні від'ємного значення, відповідач коригує лише сам результат, що не відповідає як арифметичним правилам, так й порядку обрахування від'ємного значення, встановленому Податковим кодексом України, зокрема, шляхом встановлення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом.
Відповідач проти позову заперечував, письмових заперечень на адміністративний позов під час розгляду справи суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд -
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим є суб'єктом владних повноважень.
Публічне акціонерне товариство "Бром" є юридичною особою, зареєстровано 15.08.1996 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 05444552), знаходиться на податковому обліку у відповідача.
Тобто, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
12.01.2012р. Красноперекопською ОДПІ була проведена перевірка позивача, за результатами якої був складений акт за №16/23-04/05444552 „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ „Бром", код ЄДРПОУ 05444552, з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за жовтень 2011року".
Згідно висновків акту (а.с. 45) податковий кредит утворився у жовтні 2011р. внаслідок придбання з метою використання у власному виробництві товарно-матеріальних цінностей, сировини та матеріалів, робіт та послуг.
Сума податкового кредиту з ПДВ, відображеного платником податків в декларації за жовтень 2011р. складає 1 420 387 грн., фактична сума (відповідно до акту перевірки) складає 1 219799,78 грн.
Завищення суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 200 587,22 грн. виникло за рахунок взаємовідносин ПАТ „Бром" з контрагентами: ТОВ „Ельпласт-Львів" в сумі 532 677 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 88779,51 грн., ПАТ „Кримгаз" в сумі 650 000 грн. в т.ч. й ПДВ в сумі 108333,34 грн., ВСП „Українське монтажне бюро ДП „Науково дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України дослідним виробництвом" в сумі 4800 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 800 грн., ПП „Південна будівельна група „Дніпро" в сумі 15 000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 2500 грн., ПІІ „Лукойл-Україна" в сумі 28,475 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 4,75 грн., Державна установа „Інститут медицини праці Академії медичних наук України" в сумі 1017 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 169,62 грн.
Завищення відбулося внаслідок порушення позивачем вимог п.п. 192.1.1 ст. 192, п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України.
Згідно акту перевірки (а.с. 48) ТОВ „Ельпласт-Львів" (Генпідрядник) прийняв на себе зобов'язання перед ПАТ" Бром" (Замовник) за договором №68 від 17.06.2011р. з проведення капітального ремонту рапопроводу. Вартість робіт за договором була встановлена в сумі 6 507 000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 1 084500 грн. Строк виконання робіт встановлений в 70 календарних днів з моменту підписання договору.
До складу податкового кредиту увійшли суми за податковими накладними від:
- 03.10.2011р. №3 на суму 100000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- 04.10.2011р. №18 на суму 100000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- 06.10.2011р. №38 на суму 130000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 21 666,67 грн.
- 17.10.2011р. №119 на суму 100000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- 20.10.2011р. №156 на суму 102667 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 17112,83 грн.
Загальна сума сплачених позивачем коштів в рамках договору від 17.06.2011р. №68 склала - 532 677 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 88779,51 грн.
Враховуючи те, що позивачем під час перевірки не надано доказів з пролонгації терміну дії зазначеного договору понад встановлених 70 календарних днів, а також враховуючи те, що доказів з виконання Генпідрядником робіт у жовтні 2011р. за таким договором також не надано, відповідач вважає, що вищепереличені накладні видані із порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Відповідно до акту перевірки (а.с. 50) ВАТ „Кримгаз" в особі Красно перекопського управління газового господарства (Постачальник) постачає, а Споживач- КВАТ „Бром" приймає та сплачує в строки газ природний у кількості 4400,00 тис.куб.м. за графіком на підставі договору поставки природного газу №101П11 від 24.12.2010р. Перевіркою встановлено, що в жовтні 2011р. позивач отримав від постачальника податкові накладні на суму 650 000 грн. в т.ч. й ПДВ в сумі 108333,34 грн., обсяг поставленого природного газу становив 142 820 куб. м. Сплата отриманого природного газу відбулася за платіжними дорученнями:
- №2815 від 03.11.2011р. на суму 100 000 грн. оплати за постачання газу за жовтень 2011р., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- №2866 від 06.11.2011р. на суму 100 000 грн. оплати за постачання газу за жовтень 2011р., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- №2955 від 10.11.2011р. на суму 450 000 грн. оплати за постачання газу за жовтень 2011р., в т.ч. й ПДВ в сумі 75000 грн.
Проте, зважаючи на акт прийому-передачі природного газу від постачальника до позивача за жовтень 2011р. від 31.10.2011р., відповідно до якого обсяг природного газу встановлений в розмірі 113 368 куб.м., відповідач встановив, що вартість отриманого позивачем природного газу, виходячи з договірної ціни без ПДВ в розмірі 3792,64 грн., становила 429964,01 грн. без ПДВ.
За такими обставинами, відповідач зазначив, що подані позивачем до перевірки податкові накладні, за якими позивач включив до суми податкового кредиту зайво сплачені суми, є порушенням п. 198.4 ст. 198 ПК України, а також п. 22 п.р. 2 р. ХХ Перехідних положень ПК України.
Суд не може погодитися з такими висновками через наступне.
У п. 187.1 ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником додатку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійсщавав платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, позивач мав право за фактом першої події, сплативши суми податку на додану вартість у складі ціни отриманого природного газу, отримавши відповідні податкові накладні, включити суми сплаченого податку до сум податкового кредиту.
Разом з тим, встановлюючи невідповідність заявлених, задекларованих позивачем сум сумам, зазначеним в актах прийому-передачі природного газу, податкова служба мала встановити розмір відхилення таких сум та на відповідну суму зменшити податковий кредит. Всупереч такому порядку, відповідач взагалі не визнав суми податкового кредиту, не спростувавши та не заперечуючи наявних первинних бухгалтерських документів, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
До компетенції суду не входить визначення сум податкових зобов'язань, які підлягають сплаті з урахуванням виключених, як безпідставно донарахованих податкових зобов'язань, судом в процесі судового розгляду справи щодо неправомірності нарахування органами державної податкової служби сум податкових зобов'язань платниками податків, а суд має надати в цілому правову оцінку правовим інструментам, якими користувалися органи державної податкової служби, правомірності донарахування всіх сум, включених до податкового повідомлення-рішення взагалі, з урахуванням правомірності або неправомірності включення до складу визначеного податковим органом податкового зобов'язання за кожним епізодом за встановлених порушень, суд вважає, що оскільки приймаючи до уваги часткову невідповідність сумам в акті прийому-передачі природного газу - задекларованим та сплаченим позивачем сум ПДВ, суд вважає, що висновок відповідача про повне невизнання таких сум у складі податкового кредиту без урахування відхилень, які були встановлені або могли бути встановлені відповідачем в ході перевірки, є помилковим та передчасним, що свідчить, на думку суду про те, що відповідач не добросовісно користувався наданими йому повноваженнями, рішення за результатами перевірки було в цієї частині прийнято із порушенням діючого податкового законодавства. Адже, до компетенції адміністративних судів входить перевірка законності рішень субєктів владних повноважень, а не зміна цього рішення, в тому числі й за вказаних в ньому підстав, за яких це рішення було прийнято. Порушення органом державної податкової служби вимог порядку визначення податкових зобовязань, штрафних санкцій, тощо, навіть в частці від загальної суми визначених податкових зобов'язань оспорюваним податковим повідомленням-рішеннямє підставою для визнання його недійсним з виходом за межи позовних вимог в порядку КАС України. Аналогичні приписи містяться в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009р. по справі №К-28987/06.
Стосовно тверджень відповідача щодо того, що операції з поставки природного газу оподатковуються за ставкою 0% ПДВ, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Сплата вартості отриманого природного газу була здійснена позивачем за платіжними дорученнями в період з 03.10.2011р. по 10.10.2011р. (а.с. 86-90)
Платіжні доручення, зазначені в акті перевірки, визначені перевіряючи ми з помилками (описками) щодо дати проведення платежів. А саме помилково зазначений місяць, замість „10" - жовтень, визначений „11" - листопад:
- №2815 від 03.11.2011р. на суму 100 000 грн. оплати за постачання газу за жовтень 2011р., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- №2866 від 06.11.2011р. на суму 100 000 грн. оплати за постачання газу за жовтень 2011р., в т.ч. й ПДВ в сумі 16 666,67 грн.
- №2955 від 10.11.2011р. на суму 450 000 грн. оплати за постачання газу за жовтень 2011р., в т.ч. й ПДВ в сумі 75000 грн.
Зазначене прямо впливає на висновки відповідача щодо ставки оподаткування отриманого позивачем природного газу. Так, Законом України від 20.09.2011р. №3741 „Про внесення змін до розділу ХХ Податкового кодексу України стосовно застосування нульової ставки на додаткову вартість", який набрав чинності 11.10.2011р., до п. 22 ХХ ПК України внесені зміни, а саме: слова та цифри „до 1 жовтня 2011року" змінені цифрами та словами „до 31 грудня 2012р.".
Таким чином, застосування 0-ої ставки податку на додану вартість для операцій з поставки природного газу застосовується в даному випадку лише до 01.10.2011р. та з 11.10.2011р. Застосування такої ставки для поставок природного газу, які відбулися в період з 01.10.2011р. до 11.10.2011р. є неправомірним, висновки відповідача суперечать діючому законодавству.
Стосовно відхилень, встановлених відповідачем в ході перевірки позивача за право чинами, укладеними з ВСП „Українське монтажне бюро ДП „Науково дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України дослідним виробництвом" на суму 4800 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 800 грн., судом було встановлено наступне.
Невідповідність сум задекларованого податкового кредиту позивачем за таким контрагентом була встановлена через не визначення ВСП „Українське монтажне бюро ДП „Науково дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України дослідним виробництвом" у складі податкових зобов'язань сум податку по податковій накладній, яку позивач відобразив в реєстрі отриманих накладних від 26.10.2011р. №1219 (проведення випробувань ящиків на відповідність правилам ООН) на суму 4800 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 800 грн.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 11.12.2007р. по справі №21-1376во06, у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не може бути підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідне документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, не спростовуючи змісту та відповідності діючому законодавству первинних бухгалтерських документів, на підставі яких відповідно до чинного законодавства проводиться формування податкового кредиту, відповідач вийшов за межи своїх прав та відмовив позивачеві в формуванні податкового кредиту через порушення норм податкового законодавства третьою особою.
Стосовно формування податкового кредиту за жовтень 2011р. в сумі 2500 грн. за право чинами з ПП „Південна будівельна група „Дніпро" на загальну суму 15 000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 2500 грн., суд встановив, що у зв'язку з тим, що контрагент позивача має стан „9" - направлено повідомлення за Ф18-ОПП (вищевказаний контрагент на знаходиться за місцезнаходженням, яке вказано в податковій накладній, тобто така накладна містить недостовірні відомості щодо обов'язкового реквізиту, передбаченого п. 201.1 ст. 201 ПК України), така накладна не може бути підставою для формування податкового кредиту.
В основу такого висновку була покладена довідка від 27.12.2011р. вих. №12155/7/23-604 „Про надання інформації стосовно платника податків ПП ПБГ „Дніпро" (код 32809564) та акт про неможливість проведення перевірки контрагента ПП ПБГ „Дніпро" (код 32809564) з питань підтвердження отиманих від платника податків ПАТ „Бром" відомостей (наданий відповідачем до матеріалів справи акт перевірки відомостей щодо дати його складання взагалі не містить. Відповідно до акту перевірки позивача (а.с. 55) такий акт був складений 14.12.2011р., тобто після спливу 2 місяців з дати отримання позивачем від такого контрагенту послуг, що підтверджується податковою накладною №8 від 11.10.2011р. на суму 15000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 2500 грн.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).
У п. 200.4 ст. 200 ПК України визначеного якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).
Таким чином, згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги).
Відповідач в матеріалах перевірки, а також під час розгляду справи не навів норму права, яка зобов'язує покупця після отримання податкової накладної перевіряти достовірність вказаного в ній місцезнаходження продавця.
Згідно п. 184.5 ст. 184 ПК України особа позбавляється права на виписку податкових накладних з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, однією з підстав для чого п.п. «ж» п.п. 184.1. ПК України передбачає наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання).
Пункт 183.13 ст. 183 ПК України зобов'язує центральний орган державної податкової служби саме для інформування платників податку щодекадно оприлюднювати на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ (без відображення місцезнаходження), інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ.
Проте, в порушення приписів ст. ст. 71, 72 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав належних доказів щодо відсутності у контрагентів позивача права на виписку податкових накладних у зв'язку з анулюванням свідоцтв платників податків на додану вартість на час виписки таких накладних.
Стосовно висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2011р. по правочину з ПІІ „Лукойл-Україна" на суму 28,475 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 4,75 грн., суд вважає, що таки висновки безпідставні та неправомірні через наступне.
Так, відповідно до акту перевірки (а.с. 57) до податкового кредиту жовтня 2011р. позивачем включено наступний касовий чек від 24.10.2011р. №8832 на суму 113,90 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 18,98 грн. на покупку 4 л олії. Разом з тим, згідно приходного ордеру №178 від 26.10.2011р. ПАТ „Бром" замість 4 л. олії оприбуткувало 3л. олії. А, відтак, сума ПДВ з не оприбуткованої частини олії не може бути включена до складу податкового кредиту.
Такий висновок є протиправним та суперечить положенням п. 198.3 ПК України, відповідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійсщавав платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З пояснень позивача вбачається, що при оприбуткуванні олії було допущено описку. В той же час відповідно норм витрат палива та мастильних матеріалів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998р., для автомобілів КамАЗ-5320 встановлена норма витрат моторної олії 2,8 л на 100 км. Згідно Акту від 26.01.2011рю на пробіг 880 км списано 3 л олії при нормі 7,87. При цьому описка у кількісних показниках не призвела до помилок у вартісних показниках.
Стосовно висновків відповідача щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту 169,62 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що хоча й позивач не заперечує ненадання ним в процесі перевірки податкової накладної від 26.10.2011р. №391 від Державної установи „Інститут медицини праці Академії медичних наук України" на суму 1017 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 169,62 грн., позивачем така накладна надана до матеріалів справи разом з платіжним дорученням від 26.10.2011р. №3204, яка засвідчує факт сплати санітарно-епідіомологичної експертизи продукції (бром) (а.с. 125-126). Зазначене в розумінні положень ПК України є підставою для включення таких сум до податкового кредиту поточного місяця.
Встановивши завищення податкового кредиту зазначеним актом перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000042304 від 25.01.2012р. про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 200587,00 грн.
Разом з тим, враховуючи те, що відповідач безпідставно виключив суми податкового кредиту за контрагентами: ТОВ „Ельпласт-Львів" в сумі 532 677 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 88779,51 грн., ПАТ „Кримгаз" в сумі 650 000 грн. в т.ч. й ПДВ в сумі 108333,34 грн., ВСП „Українське монтажне бюро ДП „Науково дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України дослідним виробництвом" в сумі 4800 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 800 грн., ПП „Південна будівельна група „Дніпро" в сумі 15 000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 2500 грн., ПІІ „Лукойл-Україна" в сумі 28,475 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 4,75 грн., враховуючи наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, що підтверджують взаємовідносини позивача з ДУ „Інститут медицини праці Академії медичних наук України" в сумі 1017 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 169,62 грн., суд вважає, що з урахуванням вищенаведених приписів ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009р. по справі №К-28987/06, відповідач невірно встановив при проведенні перевірки суму завищення податкового кредиту за жовтень 2011р., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 26.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частину, в повному обсязі постанову складено 28.04.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000042304 від 25.01.2012р. про зменшення Публічному акціонерному товариству "Бром" від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 200587,00 грн. за жовтень 2011 року.
3.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Бром" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2038,06 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.