вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
07 червня 2012 р. Справа №2а-4618/12/0170/6
(10 г. 06 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Юзефович Г.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про спонукання до виконання певних дій,
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (далі - Відділ ДВС), в якому просить зобов'язати останнього закрити виконавче провадження від 18.07.2011р. №14381 про примусове виконання вимоги УПФУ про сплату боргу від 05.05.2011р. №Ф-467, з підстав протиправності та невідповідності вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 30.05.2012р. до участі у справі залучено Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Під час розгляду справи позивач уточнив позов, просив визнати вимогу Управління ПФУ у Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 05.05.2011р. №Ф-467 не підлягаючою виконанню органами ДВС та зобов'язати відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.07.2011р. №14381 про примусове виконання вказаної вимоги.
Позивач у суді на задоволенні заявлених вимог наполягав, з підстав викладених у позові.
Відповідач до суду свого представника не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення, у яких проти позову заперечував, з підстав правомірності відкритого виконавчого провадження та відсутності законодавчо передбачених підстав для закінчення виконавчого провадження вказаних позивачем. Клопотав про відмову у позові.
Представник третьої особи - УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя до суд не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, клопотань до суду не направив.
Враховуючи обізнаність відповідача та третьої особи про розгляд справи, суд вважає за можливе провести її розгляд за відсутності вказаних представників.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України надане визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Так, на примусовому виконанні у Залізничного відділу Сімферопольського МУЮ АР Крим знаходиться вимога УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим від 05.05.2011р. №Ф-467 про сплату боргу ФОП ОСОБА_1 у вигляді недоїмки на суму 1288,80 грн.
Зазначене виконавче провадження відкрите 18.07.2011р., що підтверджується постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження.
Позивач не погодився з відкритим виконавчим провадженням на підставі вказаної вимоги про сплату боргу УПФУ, вважаючи протиправними дії відповідача щодо примусового стягнення боргу у вигляді вказаної недоїмки, що суперечить п.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи заявлений позов, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №606).
Так, ст.1 Закону №606 визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
В свою чергу, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ст.11 Закону).
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у п.15 ст.106 передбачено, що фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
Вимога про сплату боргу третьої особи,містить суму недоїмки несплаченої позивачем у розмірі 1288,80 грн.
З аналізу даної норми вбачається, що органи виконавчої служби не застосовують фінансові санкції за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними-особами підприємцями, Однак, ця норма не розповсюджується до обов'язкових платежів - страхових внесків, які є цільовими загальнообов'язковими платежами та справляються всіма суб'єктами господарювання на території держави у спосіб передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач в обґрунтування позову послався на можливість закінчення виконавчого провадження відповідачем на підставіп.4 ч.1 ст. 49 Закону №606.
Як вбачається з положень вказаного пункту ст.49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню в тому числі, у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Позивач наполягав, що у зв'язку з безпідставним відкриттям виконавчого провадження, суд може визнати виконавчий документу вигляді вимоги УПФУ від 05.05.11 про сплату боргутаким, що не підлягає виконанню.
Однак, позивач залишив поза увагою, що у цьому випадку мова ідеться виключно про виконавчі документи, які були виданні на підставі скасованих судових рішень та рішень посадових осіб, що не може бути віднесено до даного спору.
Отже, підстави, на яких наполягав позивач, як достатні для зобов'язання відповідача вчинити дії направленні на закінчення виконавчого провадження, положеннями Закону №606 не передбачені.
При цьому слід зазначити, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2011р. позивачем до начальника ДВС абоу судовому порядку не оскаржено, правові підстави для відкриття виконавчого провадження з значених підстав позивачем окремо під сумнів не ставилися, що у рамках даної справи позбавляє суд оцінювати вказані позивачем підстави пов'язані з правовірністю відкриття виконавчого провадження.
Також, суд зазначає, що посилання у рамках заявленого позову на наявну протиправність дій УПФУ щодо направлення до відповідача на примусове виконання вимоги про сплату боргу від 05.05.11 №Ф-467, є по суті намаганням оскаржити правомірність прийняття цієї вимоги третьою особою, що також не може бути проведено у даному судовому провадженні, а повинно відбуватися окремо за нормами КАС України.
Таким чином, заявлений позов стосовно визнання вимоги УПФУ від 05.05.11 №Ф-467 про сплату боргу такою, що не підлягає примусовому виконанню задоволенню не підлягає.
Також, доводи позивача щодо зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження за вказаною вимогою УПФУ на підставі положень ст.49 Закону №606 є не підтвердженим у ході судового розгляду справи, а тому є заявленими безпідставно, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову повністю.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Залізничний відділ ДВС у правовідносинах з позивачем діяв у межах та у спосіб відповідно до норм діючого законодавства України, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи висновок суду про відмову у задоволені позову, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 32,19 грн. поверненню не підлягає.
Під час судового засідання, яке відбулось 07.06.12 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 12.06.12.
Керуючись ст.ст.94,160-163,167 КАС України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Латинін Ю.А.