вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
17 травня 2012 р. Справа №2а-992/11/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Станько С.А., довіреність від 03.05.2012 року;
Макар'єва О.С., довіреність від 14.05.2012 року;
від відповідача - Лук'янець О.Ю., довіренсть авд 01.03.2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімпобутсервіс"
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та спонукання до виконання певних дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімпобутсервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010р. №0015461502/0 Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в особовому рахунку за травень 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс» в сумі 540118,00 гривень на рахунок платника у банку. Позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0015461502/0 від 17.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку в розмірі всього на суму 540118,00 гривень за травень 2009 року, мотивовані тим, що висновки акту перевірки №11983/15-2/0306/507 від 13.09.2010р. про порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні за травень 2009 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 540118,00 гривень, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема, вказує, що ним у серпні 2010 року було самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування та подано уточнюючий розрахунок і Довідку за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування, задекларувавши в них виправлені показники. Згідно уточнюючому розрахунку від 12.08.2010 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ заявлена в розмірі 540118,00 гривень. Позивач посилається, що факт виникнення його права на податковий кредит та сплати постачальникам отриманих товарів (робіт, послуг) підтверджується первинними документами: платіжним дорученням № 98 від 01.04.2009 року, платіжним дорученням №106 від 10.04.2009 року, звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 01.04.2009 року, податковою накладною № 5765 від 01.04.2009 року та податковою накладною № 5803 від 10.04.2009 року, а відтак сума, яка була розрахована позивачем за правилами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. 1.8 ст. 1 даного Закону набуває статусу бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим, на його думку, він правомірно задекларував у рядку 25 Декларації з ПДВ за травень 2010 року суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1) в розмірі 540118,00 гривень. Щодо відсутності порушень п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то позивач зазначив, що він після одержання від постачальника - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради належним чином оформлених податкових накладних, відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченого продавцю у складі ціни придбання об'єкту відповідно до вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Як стверджує позивач, до податкового кредиту при придбанні товарів (робіт, послуг) відносяться суми, сплачені покупцем продавцю товарів (робіт, послуг), та не ставиться у залежність податковий кредит від виконання продавцем податкового зобов'язання, а саме п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-992/11/10/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані до суду. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень тим, що ДПІ в м. Сімферополі була проведена камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ за травень 2009 року, та згідно діючого законодавства на підприємство був направлений лист № 38375/10/15-2 від 27.08.2010 року з проханням надати документальне підтвердження та пояснення показників декларації з ПДВ за травень 2010 року, однак від позивача була отримана відповідь № 30029/10 від 10.09.2010 року з відмовою в наданні документів, а отже, до перевірки не були надані жодні фінансово-господарські документи, що не дає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту за вказаний період. За таких обставин, оскільки ТОВ «Сімпобутсервіс» не надані жодні документи, встановити достовірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ не має можливості, тому підтвердити правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих та сплачених у зв'язку з придбанням товарів та послуг за травень 2010 року, неможливо.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши висновок судово-економічної експертизи №118/11 від 10.04.2012 року та інші матеріали справи і надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс» зареєстроване як юридична особа з 27.12.2005 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 437414, довідкою з ЄДРПОУ та Статутом ТОВ «Сімпобутсервіс» у новій редакції (а.с. 13-18).
Відповідно до довідки № 44427/3067/29-0 від 26.11.2008р., ТОВ «Сімпобутсервіс» взято на облік у ДПІ в м. Сімферополі (а.с. 19)
10.02.2006 року ТОВ «Сімпобутсервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00793103 від 10.02.2006 року (а.с. 20).
12.08.2010 року ТОВ «Сімпобутсервіс» подало до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за травень 2009 року, в якому заявило суму бюджетного відшкодування у розмірі 540118,00 гривень (рядок 25.1).
10.09.2010 року, відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, ДПІ в м. Сімферополі була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Сімпобутсервіс», поданої за травень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі податкової декларації - 19.06.2009 року, вх. № 110628; декларація - звітна, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.08.2010 року № 9003262059), за результатами якої складено акт перевірки № 11983/15-2/0306/507 від 13.09.2010 року (а.с. 22-31).
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування платника у банку на 540118,00 гривень за травень 2010 року, а також зазначено, що бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку на суму 540118,00 гривень вважається не підтвердженим, а таким, що необхідно віднести до складу від'ємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів (рядок 26 Декларації).
Як свідчать матеріали справи, висновки даного акту перевірки були покладені ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010 року №0015461502/0, яким ТОВ «Сімпобутсервіс» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 540118,00 гривень (а.с. 21).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Сімпобутсервіс» є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.09.2010 року №0015461502/0, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення -рішення.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.
Як зазначено в акті перевірки № 11983/15-2/0306/507 від 13.09.2010 року, висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, за результатами документальної (камеральної) перевірки даних декларації з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року ТОВ «Сімпобутсервіс», встановлено наступне. Згідно діючого законодавства на підприємство був направлений лист № 38375/10/15-2 від 27.08.2010 року з проханням надати документальне підтвердження та пояснення показників декларації з ПДВ за травень 2010 року, однак від позивача була отримана відповідь № 30029/10 від 10.09.2010 року з відмовою в наданні документів з посиланням на п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу», відповідно до якого перевірка правильності відображення показників проводиться на основі наданих податкових декларацій, у зв'язку з чим вимоги про подання документів або будь-яких пояснень в даному випадку є незаконним, оскільки не передбачено діючим законодавством.
Таким чином, як зазначив відповідач в акті, до перевірки не були надані жодні фінансово-господарські документи: податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки банку, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати за травень 2010 року, договори поставки, що не дає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту за вказаний період 2010 року та достовірність сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.
Також відповідачем зазначено, що в ході перевірки платником податків не надані документи, у тому числі виписки з поточних рахунків в установах банку, тому встановити достовірність платіжних операцій ТОВ «Сімпобутсервіс» з постачальниками за отриманий товар не має можливості. В той же час, згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що підтвердити правомірність заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платнику у банку за травень 2010 року в сумі 540118,00 гривень по ТОВ «Сімпобутсервіс» не виявляється можливим.
Згідно Наказу ДПА України № 226 від 18.04.2008 року «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів» проведено аналіз даних між додатком № 5 та даними результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, перевіркою відхилення не встановлені, податкові декларації з ПДВ за квітень та травень 2010 року відносяться до 1 та 0 категорії відповідно.
Також вказано, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сімпобутсервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2009 року в розмірі ПДВ 540199,00 гривень складений Акт перевірки № 6541/23-4/03061507 від 15.07.2009 року. За результатами даної документальної невиїзної перевірки встановлені порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування зменшена на 540199,00 гривень (винесене податкове повідомлення-рішення по формі В1), дане рішення органу ДПС не було оскаржене в судовому порядку.
За таких обставин, відповідач вважає, що підтвердити правомірність заявленого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2009 року - 540118,00 гривень по ТОВ «Сімпобутсервіс» не виявляється можливим.
Суд з вищевказаними висновками ДПІ в м. Сімферополі АРК не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.
Передусім, слід зазначити, що у висновках акту перевірки від 13.09.2010 року відповідач вказує на завищення бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 540118,00 гривень, але перевірка фактично проводилась щодо бюджетного відшкодування за травень 2009 року, отож висновки акту перевірки не відповідають предмету перевірки.
Що стосується правомірності проведення самої перевірки, то слід зазначити, що абз. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що діяв під час спірних правовідносин, визначав, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
При цьому, також зазначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
З цього слідує, що перевіряючи в рамках проведення камеральної перевірки показники поданої податкової декларації, відповідач не має права вимагати та досліджувати первинні документи платника податків на підтвердження таких показників.
За таких обставин, суд вважає, що викладена в листі ДПІ в м. Сімферополі АРК № 38375/10/15-2 від 27.08.2010 року вимога до позивача надати документальне підтвердження та пояснення показників декларації з ПДВ за травень 2009 року (в акті перевірки помилково вказано травень 2010 року, оскільки перевірялось бюджетне відшкодування за травень 2009 року), не ґрунтується на положеннях чинного податкового законодавства та правомірно не була задоволена позивачем по справі.
Більше того, як слідує з вищевказаного листа, ДПІ в м. Сімферополі АРК для проведення камеральної перевірки витребувало від підприємства первинні документи, що підтверджують обґрунтованість заявленого бюджетного відшкодування за період червень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, грудень 2009 року, але не за травень 2009 року.
Отже, первинні документи, що підтверджують обґрунтованість заявленого бюджетного відшкодування за травень 2009 року, ДПІ взагалі не витребувала.
Таким чином, висновок ДПІ про неможливість підтвердити достовірність заявленого бюджетного відшкодування за травень 2009 року з посиланням на відсутність первинних документів, є необґрунтованим у повному обсязі.
В силу п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, відповідач мав право провести позапланову виїзну перевірку (документальну) позивача, проте, як слідує з матеріалів справи, не зробив цього, зазначивши в акті камеральної перевірки, без посилань на виявлені арифметичні чи методологічні помилки, на завищення заявленого бюджетного відшкодування за травень 2009р. на 540118,00грн., що суперечить чинному законодавству та свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень.
Відповідачем в акті перевірки відображено, що за результатами документальної (камеральної) перевірки даних декларації з ПДВ з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2009 року підприємства ТОВ «Сімпобутсервіс» встановлено порушення п. 5.12 Порядку заповнення і подання податкової декларації, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., а саме - в уточнюючому розрахунку по рядку 8.6 «зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» слід зазначити 540118,00 гривень.
Як було встановлено експертним дослідженням, сутність вказаної помилки полягає в тому, що ТОВ «Сімпобутсервіс» відобразило в рядку 8.6 вказаного уточнюючого розрахунку суму, яка повинна бути виключена з податкового кредиту податкового періоду, наступного за періодом подання уточнюючого розрахунку (вересень 2010 року) шляхом перенесення до рядку 23.3 зі знаком «-«. Однак, як встановлено експертом, вказана помилка жодним чином не впливає на достовірність, обґрунтованість та вірність бюджетного відшкодування, заявленого за травень 2009 року у сумі 540118,00 гривень, а може вплинути лише на вірність визначення податкового кредиту за вересень 2010 року (податковий період, наступний за періодом подання уточнюючого розрахунку).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, наведено у п. 7.7 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями.
Так, в силу п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.7.2 даного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
Як свідчить висновок судово-економічної експертизи, проведеним експертним дослідженням було встановлено, що до складу бюджетного відшкодування за травень 2009 року загальною сумою 540118,00 гривень були включені суми від'ємних значень, розраховані за попередні податкові періоди на підставі п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у тому числі за періоди: липень 2008 року у сумі 1667,00 гривень, квітень 2009 року у сумі 538451,00 гривень. Бюджетне відшкодування за травень 2009 року у сумі 540118,00 гривень визначено ТОВ «Сімпобутсервіс» обґрунтовано по операціях придбання ремонтних робіт та основних фондів у постачальників - платників ПДВ, що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.
Зокрема, встановлено, що ТОВ «Сімпобутсервіс» задекларувало за липень 2008 року податковий кредит у розмірі 69980,00 гривень (ряд. 17 Декларації з ПДВ), у т.ч. 1666,67 гривень ПДВ за податковою накладною, що була виписана ТОВ «БК «Акрополь» в травні 2008 року.
На виконання договору підряду № 95 від 01.12.2007 року, у травні 2008 року ТОВ «БК «Акрополь» поставило на користь ТОВ «Сімпобутсервіс» ремонтні роботи об'єкту «Будинок побуту» за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 21, вартістю 10000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 1666,67 гривень, що підтверджується належним актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в.
Вказані ремонтні роботи були оплачені у квітні 2009 року на суму 10000,00 гривень, у т.ч. 1666,67 гривень ПДВ, що підтверджується належними квитанцією до прибуткового касового ордеру № 282 та Звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 49.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за датою виникнення податкових зобов'язань (датою оформлення Акту приймання виконаних підрядних робіт) 30.05.2008 року постачальник ТОВ «БК «Акрополь» виписало податкову накладну № 996 на суму ПДВ 1666,67 гривень, яку мало право виписувати, оскільки на момент виписки було зареєстрованим платником ПДВ.
21.07.2008 року відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сімпобутсервіс» отримало від ТОВ «БК «Акрополь» та зареєструвало в Реєстрі отриманих податкових накладних податкову накладну № 996 на суму ПДВ 1666,67 гривень.
Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону.
На підставі податкової накладної № 996, отриманої від ТОВ «БК «Акрополь» в липні 2008 року, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сімпобутсервіс» нарахувало податковий кредит у сумі 1666,67 гривень та відобразило його у податковій декларації за липень 2008 року.
Витрати на придбання ремонтних робіт, у складі яких був сплачений (нарахований) ПДВ у сумі 1666,67 гривень, пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Сімпобутсервіс» і відповідають вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, господарською діяльністю, в силу п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (п. 1 ст. 3 Господарського кодексу України).
Використання придбаних ремонтних робіт у господарській діяльності позивача підтверджується тим, що у травні 2008 року ТОВ «Сімпобутсервіс» було орендарем цілісного майнового комплексу «Будинок побуту» за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 21-а на підставі угоди від 24.02.2006 року про зміни та доповнення договору від 28.08.1993 року «Про передачу в оренду комунального майна Сімферопольської міської ради Сімферопольському орендному підприємству побутових послуг».
Метою оренди цілісного майнового комплексу ТОВ «Сімпобутсервіс» є розміщення об'єкту торгівлі, що підтверджується Дозволом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №573 на право розміщення об'єкту торгівлі за товарною спеціалізацією - відеопродукція, відеоаксесуари, фототовари та інші промтовари, що діяв за період з 06.12.2006 року по 03.04.2009 року.
В результаті використання об'єкту оренди для розміщення відеосалону ТОВ «Сімпобутсервіс» за 2008 рік отримало чистий дохід від реалізації послуг відеосалону в розмірі 105 244,45 гривень.
Таким чином, об'єкт оренди «Будинок Побуту», ремонт якого ТОВ «Сімпобутсервіс» здійснювало у травні 2008 року із залученням підрядника - ТОВ «БК «Акрополь», використовувався в господарській діяльності ТОВ «Сімпобутсервіс» в якості орендованого основного фонду.
П. 5.4 угоди про оренду вищевказаного об'єкту було передбачено обов'язок орендаря своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.
В силу п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, які здійснюються платником податку з метою придбання товарів (робіт, послуг( для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, вважаються з метою оподаткування валовими витратами.
Крім того, відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 даного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрати на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Частина вартості поліпшення у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включається до складу балансової вартості відповідної групи основних фондів та підлягає амортизації відповідно до п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 даного Закону (тобто вважаються основними фондами).
Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо встановлює, що витрати на ремонт орендованих основних фондів є такими, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника, а отже, роботи з ремонту орендованого основного фонду «Будинок побуту» були придбані ТОВ «Сімпобутсервіс» з метою використання у господарській діяльності ТОВ «Сімпобутсервіс».
За підсумками Декларації з ПДВ за липень 2008 року ТОВ «Сімпобутсервіс» податковий кредит перевищив податкове зобов'язання на суму 66569,00 гривень, що є від'ємним значенням, розрахованим згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 даного Закону.
Вказане від'ємне значення у сумі 66 569,00грн. було відображено у ряд. 21 та послідовно перенесено до ряд. 22.2 Декларації з ПДВ за липень 2008 року з наступним обліком вказаної суми у складі залишку від'ємного значення податкових періодів до травня 2009 року.
Дотримуючись абз. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Сімпобутсервіс» заявило до бюджетного відшкодування (ряд. 25.1) за травень 2009р. від'ємне значення у сумі 1666,67 гривень за липень 2008 року за ПДВ, який був фактично сплачений ТОВ «Сімпобутсервіс» на користь ТОВ «БК «Акрополь» у квітні 2009 року в ціні придбання ремонтних робіт, що підтверджується належними квитанцією до прибуткового касового ордеру № 282 та Звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 49.
Таким чином, частина бюджетного відшкодування в сумі 1666,67 гривень, заявлена ТОВ «Сімпобутсервіс» у податковій декларації за травень 2009 року щодо ПДВ, сплаченого ТОВ «БК «Акрополь» по операціях придбання ремонтних робіт у травні 2008 року, у повному обсязі відповідає вимогам п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Що стосується решти суми від'ємного значення за квітень 2009 року, заявленого до бюджетного відшкодування за травень 2009 року в сумі 538451,00 гривень, то експертом було встановлено, що ТОВ «Сімпобутсервіс» задекларувало податковий кредит за квітень 2009 року у розмірі 542604,00 гривень (ряд. 17 Декларації з ПДВ), у т.ч. 540199,00 гривень ПДВ за податковими накладними, що були виписані Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Будинку побуту № 1070 від 01.04.2009 року, 10 квітня 2009 року Фонд комунального майна на підставі Акту приймання-передачі б/н передав у власність ТОВ «Сімпобутсервіс» цілісний майновий комплекс «Будинок побуту» вартістю 3241194,00 гривень, у т.ч 540199,00 гривень ПДВ.
Вказані основні фонди були оплачені у квітні 2009 року на суму 3241194,00 гривень, у т.ч 540199,00 гривень ПДВ, що підтверджується належними платіжними дорученнями.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за датою виникнення податкових зобов'язань (датою зарахування коштів від покупця) у квітні 2009р. постачальник Фонд комунального майна виписав податкові накладні № 5765 та № 5803 на загальну суму ПДВ 540199,00 гривень, які мав право виписувати, оскільки на момент виписки був зареєстрованим платником ПДВ.
У квітні 2009 року відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сімпобутсервіс» отримало від Фонду комунального майна та зареєструвало в Реєстрі отриманих податкових накладних податкові накладні № 5765 та № 5803 на загальну суму ПДВ 540199,00 гривень.
Зазначені податкові накладні № 5765 та № 5803 на загальну суму ПДВ 540199,00 гривень відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону.
На підставі податкових накладних № 5765 та № 5803 на загальну суму ПДВ 540199,00 гривень, отриманих від Фонду комунального майна у квітні 2009 року, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сімпобутсервіс» нарахувало податковий кредит у сумі 540199,00 гривень та відобразило його у податковій декларації за квітень 2009 року.
Витрати на придбання ремонтних робіт, у складі яких був сплачений (нарахований) ПДВ у сумі 540199,00 гривень, пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Сімпобутсервіс» і відповідають вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, як встановлено експертом, використання у господарській діяльності ТОВ «Сімпобутсервіс» придбаного у Фонду комунального майна цілісного майнового комплексу підтверджується наступним.
У квітні 2009 року ТОВ «Сімпобутсервіс» було введено в експлуатацію цілісний майновий комплекс «Будинок побуту» на підставі Акту введення в експлуатацію основних засобів № 1 від 25.04.2009 року, що підтверджується даними регістру бухгалтерського обліку за рахунком № 103 «Будинки та споруди» в кореспонденції з кредитом рахунку № 1521 «Придбання (виготовлення) основних засобів».
На підставі Акту введення в експлуатацію 25.04.2009 року ТОВ «Сімпобутсервіс» було складено інвентарну картку № 264, яка застосовується для обліку основних засобів підприємства.
За період квітень-грудень 2009 року ТОВ «Сімпобутсервіс» уклало договори оренди приміщень, які знаходяться на території цілісного майнового комплексу за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна, буд. 21-а, передача приміщень ТОВ «Сімпобутсервіс» орендарям підтверджується даними актів прийому-передачі.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено експертизою, ТОВ «Сімпобутсервіс» за договорами оренди нежитлових приміщень отримує економічну вигоду у вигляді оплати за надані послуги. Зокрема, за період квітень-грудень 2009 року ТОВ «Сімпобутсервіс» отримало чистий дохід від надання послуг у вигляді орендної плати у сумі 352541,28 гривень, а отже, основний фонд «Будинок побуту» використовувався ТОВ «Сімпобутсервіс» з метою отримання доходу від надання послуг оренди, що відповідає поняттю та меті господарської діяльності підприємства.
За підсумками Декларації з ПДВ за квітень 2009 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) ТОВ «Сімпобутсервіс» податковий кредит перевищив податкове зобов'язання на суму 538451,00 гривень, що є від'ємним значенням, розрахованим згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 даного Закону.
Вказане від'ємне значення у сумі 538451,00 гривень було відображено у ряд. 21 та послідовно перенесено до ряд. 22.2 Декларації з ПДВ за квітень 2009 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) з наступним відображенням у рядку 23.1 податкової декларації за травень 2009 року.
Дотримуючись абз. «а» п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Сімпобутсервіс» заявило до бюджетного відшкодування (ряд. 25.1) за травень 2009 року від'ємне значення у сумі 538451,00 гривень за квітень 2009 року за ПДВ, який був фактично сплачений ТОВ «Сімпобутсервіс» на користь Фонду комунального майна у квітні 2009 року в ціні придбання основного фонду «Будинок побуту», що підтверджується належними платіжними дорученнями.
Таким чином, частина бюджетного відшкодування в сумі 538451,00 гривень, заявлена ТОВ «Сімпобутсервіс» у податковій декларації за травень 2009 року щодо ПДВ, сплаченого Фонду комунального майна по операції придбання цілісного майнового комплексу «Будинок побуту» у квітні 2009 року, у повному обсязі відповідає вимогам п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Оцінивши висновок експерта № 118/11 від 10.04.2012 року по даній справі в порядку ст. 86 КАС України, суд не знаходить підстав не довіряти висновкам експерта, оскільки при проведенні експертного дослідження експерт, попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо хибного висновку, застосовував методи документальної перевірки та співставлення: виконувались арифметичні розрахунки, проводилася перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів; зіставлялися дані первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку; зіставлялися дані бухгалтерського та податкового обліку.
До того ж, як слідує з матеріалів справи, вказаний висновок експерта узгоджується та відповідає первинним документам позивача, наявним в матеріалах справи.
Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, належних доказів того, що зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням №0015461502/0 від 17.09.2010 року суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 540118,00 гривень, здійснено правильно та правомірно, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим суду не надано.
За таких обставин, суд доходить висновку про те, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0015461502/0 від 17.09.2010 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс» підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі відобразити бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в особовому рахунку за травень 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс» в сумі 540118,00 гривень на рахунок платника у банку, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною першою статті 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки за результатами проведеної перевірки були складені висновки акту перевірки та прийняте рішення за результатами перевірки, яке і може бути оскаржене позивачем, а позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права.
Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Заявлена позовна вимога по суті носить декларативний характер, оскільки фактично спрямована на зобов'язання відповідача вважати або не вважати порушенням ти чи інші обставини, яки виникають у зв'язку із прийняттям оскарженого рішення.
Порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Дослідивши всі наявні у справі докази, суд вважає, що вимоги про зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі відобразити бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в особовому рахунку за травень 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс»в сумі 540118,00 гривень на рахунок платника у банку, є передчасними, оскільки у відповідача такий обов'язок виникає лише з набранням законної сили судовим рішенням про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0015461502/0 від 17.09.2010 року, при цьому будь-яких доказів ухилення відповідача у разі набрання законної сил даного рішення від обов'язку щодо відображення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в особовому рахунку за травень 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс»в сумі 540118,00 гривень з боку позивача до суду під час розгляду справи суду не надано та про існування таких не повідомленню. Позовні вимоги в даній частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 гривень.
Позовних вимог про стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, позивачем не заявлено. Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
У зв'язку зі складністю справи, судом 17.05.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22.05.2012 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 17.09.2010 року №0015461502/0, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс».
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпобутсервіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 гривень.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кудряшова А.М.