Справа № 2/0124/-1502
2012 року
(0124/3875/2012)
13 липня 2012 року Ялтинській міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Кайро І.А., при секретарі - Олефір А.С., з участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання частково недійсним договору, розірвання договору, стягнення майнової та моральної шкоди,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2, ОСОБА_3 у якій просить суд визнати недійсним п. 5.2 договору № 1810 від 18 жовтня 2011 року, розірвати зазначений договір; стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_2 на користь позивача пеню за прострочу виконання зобов'язання в сумі 27124,5 гривен, пеню за прострочу виконання зобов'язання за ставкою 3 % за кожний день прострочки, майнову шкоду в сумі 4100 гривень та моральну шкоду в сумі 5000 гривень; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача майнову шкоду в сумі 1250 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач уклав з суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 (надалі СПД ОСОБА_2.) договір № 1810 про виготовлення та встановлення виробів з ПВХ. Відповідно до вказаного договору, позивач доручив СПД ОСОБА_2 продати, доставити та встановити віконні блоки з ПВК профілю Реинпласт строком - 08 листопада 2011 року, монтаж виробів з 09 листопада 2011 року. СПД ОСОБА_2 при відвідуванні квартири зробив заміри та повідомив позивача, що ОСОБА_3 є його бухгалтером, юристом та партнером по бізнесу. За вказаним договором загальна сума договору склала 6530 гривень. 18 жовтня 2011 року позивач оплатив СПД ОСОБА_24200 гривень, а потім додаткову оплату в сумі 1250 гривень шляхом банківського переказу на банківську карту - ОСОБА_3. Однак отримавши зазначену суму грошових коштів відповідач - СПД ОСОБА_2 не виконав дії за вказаним договором, у зв'язку з чим позивачу прийшлося пережити зиму 2011/2012 років зі старими вікнами. П. 5.2 вказаного договору містить зазначення суму пені менше чим встановлена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів, у зв'язку з чим цей пункт повинен бути визнаний недійсним. Крім того, вважає за необхідне вимагати розірвання договору. А також, вважає, що з відповідача - СПД ОСОБА_2 на його користь повинна бути стягнута сума передплати, сума неустойки, моральна шкода в сумі 5000 гривень, яка виразилась в тому, що позивач переніс душевні переживання та його сім'я також у зв'язку з протиправним ставленням відносно нього, зазнавав та продовжує зазнавати незручності та моральні страждання оскільки немає задоволення від придбаної речі, відчував приниження людської гідності, оскільки не міг захистити право споживача і потребував додаткових зусиль для організації життя. З відповідача ОСОБА_3 позивач просить стягнути суму передплати в розмірі 1250 гривень.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи сповіщені у встановленому порядку. Від відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява з проханням розглянути справу без її участі, просить у задоволенні позовних вимог до неї відмовити.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 1810 на виготовлення та установку виробів з ПВХ (далі - договір), за яким замовник - ОСОБА_1 доручає, а виконавець -приватний підприємець ОСОБА_2 бере на себе зобов'язання продати, доставити та установити віконні блоки з ПВХ профілю Реинпласт строком виготовлення -08 листопада 2011 року, монтажем виробів с 09 листопада 2011 року (п. 1.4 договору). Загальна сума договору склала 6530 гривень, 1 етап -передплата від загальної вартості при укладенні договору складає 1180 гривень, 2 етап - остаточний розрахунок після завершення робіт відповідно до зазначеного договору складає 5350 гривень (а.с.8).
Відповідно до п. 2.1 даного договору, виконавець у строки визначені дійсним договором, доставляє та установлює вироби відповідно до Замовлення, а відповідно до п. 2.5 договору замовник зобов'язався своєчасно фінансувати роботи по дійсному договору.
Відповідно до зазначеного договору між сторонами був підписаний заказ № 108216 від жовтня 2011 року (а.с.9).
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зі змісту договору слідує, що відповідач - СПД ОСОБА_2 отримав від позивача передплату у сумі 5350 гривень, про що свідчить розпис відповідача 18 жовтня 2011 року у договорі. Ця сума містить у собі 4100 гривень передані йому особисто позивачем, що слідує з пояснень позивача у судовому засіданні та 1250 гривень перерахованих на банківську картку на ім'я ОСОБА_3, що підтверджено копією квитанції від 18 жовтня 2011 року (а.с.10).
Відповідач - СПД ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором № 1810 від 18 жовтня 2011 року не виконав - не продав, не доставив та не установив віконні блоки з ПВХ у квартирі позивача.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що отримані відповідачем - СПД ОСОБА_2 грошові кошти у якості передплати у сумі 4100 гривень повинні бути стягнуті з нього на користь позивача.
П. 5.2 договору передбачено, що у разі порушення строків установки відповідно до п. 1.4 дійсного договору, виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі 1% від вартості неустановлених виробів за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не маже суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки між сторонами досягнуто згоди, при підписанні договору, у тому числі щодо розміру неустойки, суд не находить підстав для визнання недійсним п. 5.2 договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені визначеної позивачем у виді 3% від вартості робіт, за кожен день прострочення відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» та у виді 3% від вартості робіт, за кожен день прострочення не підлягають задоволенню, оскільки пеня стягується за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, а в даному випадку це зобов'язання відповідачем - СПД ОСОБА_2 взагалі не виконане.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте мано), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Оскільки ОСОБА_3 безпідставно набула від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1250 гривень, то зазначені грошові кошти повинні бути стягнуті з неї на користь позивача.
Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Договором між сторонами не встановлений порядок розірвання даного договору, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розірвати договір № 1810 від 18 жовтня 2011 року, оскільки від нього в односторонньому порядку відмовляється позивач.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем суду не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, яка виразилась в тому, що позивач переніс душевні переживання та його сім'я також у зв'язку з протиправним ставленням відносно нього, зазнавав та продовжує зазнавати незручності та моральні страждання оскільки немає задоволення від придбаної речі, відчував приниження людської гідності, оскільки не міг захистити право споживача і потребував додаткових зусиль для організації життя. У зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 гривень не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з кожного з відповідачів підлягають стягненню на користь держави судові витрати у виді судового збору по 107,30 гривень. Також на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в сумі 51 гривні. Не підлягають стягненню на користь позивача 120 гривень заявлені позивачем як витрати на роздрукування та копіювання матеріалів справи, оскільки ст. 79 ЦПК України не передбачає дані витрати, як судові витрати, крім того, на їх підтвердження позивачем не надано жодного доказу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,10,11,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 549,551,901,907,1167,1212 ЦК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розірвати договір № 1810 від 18 жовтня 2011 року на виготовлення та установку виробів з ПВХ укладений між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 4100 (чотири тисячі сто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень.
У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору, стягнення пені, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 25 (двадцять п'ять) гривень 50 копійок
Стягнути з ОСОБА_3 на користь користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 25 (двадцять п'ять) гривень 50 копійок
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя: