вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
м. Сімферополь
05 червня 2012 р. (16:51 год.) Справа №2а-7043/11/0170/18
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель"
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
представники сторін:
від позивача - Нічипорук Олена Василівна, довіреність №3 від 12.07.2011р.;
від позивача - Єнікєєва Людмила Михайлівна, довіреність №2 від 06.03.2012р.;
від відповідача - Гришин Роман Юрійович, довіреність №2 від .06.03.2012р.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000602301 від 02.06.11 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою та не надає звітність до податкового органу, не відповідає фактичним обставинам справи, Представник позивача підкреслив, що товарність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача з метою отримання прибутку, що підтверджено податковим органом у акті, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.06.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні ухвалою суду від 13.09.11 року по справі призначено судово-економічну експертизу.
Ухвалою суду від 13.09.2011р. провадження у справі було зупинити у зв'язку з призначенням експертизи до одержання результатів експертизи.
Ухвалою суду від 27.03.2012р. було поновлено провадження в адміністративній справі №2а-7043/11/18/0170.
Ухвалою суду від 24.04.2012р. було замінено первісного відповідача Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим його правонаступником - Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби.
Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2012р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» в частині завищення суми валових витрат та Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за нікчемним правочином, укладеним з ТОВ "ВС Конаріт". Враховуючи зазначене вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. І том - 104-106, ІІ том - 12-13).
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -36517196), зареєстрованою Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 14.08.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії юридичної особи серія А01 №554446.
З Довідки АБ №192162 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності ТОВ "КД Коктебель" по КВЕД є:
15.91.0 -виробництво дистильованих алкогольних напоїв;
15.93.0 - виробництво виноградних вин;
51.34.0 оптова торгівля напоями;
52.25.0 роздрібна торгівля напоями;
01.13.0 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів;
51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.
Таким чином, ТОВ "КД Коктебель" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Посадовими особами Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на підставі направлення № 399 від 12.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "КД Коктебель" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "ВС Конаріт" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 892/23-1/36517/96 від 19.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.94 №334/94-ВР, з змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 6656200 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010р. у сумі 2491799 грн.; за 4 квартал 2010р. у сумі 4164401 грн., у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1664050, у т.ч. за 3 квартал 2010р. у сумі 622950 грн.; за 4 квартал 2010р. у сумі 1041100 грн.
- п. 1.6 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.97р. №168/97 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2010р. у сумі 413400 грн. та за вересень 2010р. у сумі 917840 грн. у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредит з ПДВ декларації з ПДВ за серпень 2010р. на 413400 грн., декларації з ПДВ за вересень 2010р. на 917840 грн., перевіркою встановлено завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2010р. у сумі 413400 грн., по рядку 26 за грудень 2010р. у сумі 1331240 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2011 року:
- №0000572301 від 02.06.2011р. про донарахування податку на прибуток в сумі 2496075,00 грн., в тому числі податку 1664050,00 та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 832025,00 грн.
- №0000602301 від 02.06.2011р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 1331240,00 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням №0000602301 від 02.06.2011р., позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та встановлено наступне.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).
Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.
За пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.
У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли під час виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Судом встановлено, що за даними акту перевірки підприємство ТОВ "ВС Конаріт" має стан 9 (форма 18-ООП - повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням).
Також у акті перевірки зазначено, що директор ТОВ "ВС Конаріт" Кучеров Олександр Анатолійович пояснював, що він є директором підприємства, але відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства немає. Фінансово-господарські та бухгалтерські документи підприємства не підписував. Місце знаходження підприємства та чим воно займається директору не відомо, оскільки було зареєстровано за винагороду без мети займатися фінансово-господарською діяльністю.
Крім, того у ТОВ "ВС Конаріт" відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, тому угода, укладена з ТОВ "КД Коктебель" має ознаки нікчемності.
Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновками експертного дослідження, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.
Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "КД Коктебель" (Замовник) та ТОВ "ВС Конаріт" (Виконавець) був укладений договір №649ВХ від 01.07.2010р.
п. 1.1 Відповідно до умов договору Замовник поручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання та механізмів, що знаходяться на винзаводі Замовника.
п. 4.1 Загальна вартість робіт по технічному обслуговуванню обладнання складає 5000000,00 грн. у тому числі ПДВ 20%.
п. 8.1 Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Договір підписаний від імені директорів ТОВ "КД Коктебель" та ТОВ "ВС Конаріт", скріплений відбитками печаток обох сторін.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2010 до договору №649ВХ від 01.07.2010р.:
п. 4.1 викласти в наступній редакції: загальна вартість робіт по технічному обслуговуванню обладнання складає 7987440,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.
Так, з матеріалів справи судом вбачається, акти здавання-приймання робіт (надання послуг):
- акт №б/н від 30.08.2010р. на загальну суму 2480400,00 грн. у т.ч. ПДВ - 413400,00 грн.;
- акт №б/н від 30.09.2010р. на загальну суму 5507040,00 грн. у т.ч. ПДВ - 917840,00 грн.
Згідно регістрів бухгалтерського обліку (картка рахунку 6315: контрагенти: Конаріт ВС: Договора: Договір 1_Д-000334 (01.07.10) за 01.08.2010-19.05.2011, журнал -орден по рахунку 631 за серпень, вересень 2010 року) послуги з ремонту та технічного обслуговання, що надані ТОВ "ВС Конаріт", відображені в бухгалтерському обілку ТОВ "КД Коктебель" проводкою ДТ-913-Кт-6315 на загальну суму 6656200,00 грн.
Отже, ТОВ "ВС Конаріт" надані ТОВ "КД Коктебель" послуги по технічному обслуговуванню та ремонту технологічного обладнання та механізмів на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн. відповідно до вищезазначених актів здавання-приймання робіт та регістрів бухгалтерського обліку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень №286 від 29.09.2010р. на загальну суму 17362,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 30.08.2010р.); №611 від 27.10.2010р. на загальну суму 385492,80 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 25.10.2010р.); №842 від 17.11.2010р. на загальну суму 100000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 01.11.2010р.); №897 від 22.11.2010р. на загальну суму 200000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 01.11.2010р.); №1110 від 10.12.2010р. на загальну суму 200000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2010р.); №3194 від 22.02.2011 р. на загальну суму 160000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт); №4012 від 28.04.2011р. на загальну суму 1287000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту звіряння на 01.04.2011 р.); №4159 від 12.05.2011 р. на загальну суму 1458000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту звіряння на 01.04.2011 р.) та виписок банку по рахункам позивача з 29.09.2010р. по 30.05.2011р. від 26.05.2011р. на загальну суму 2000000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до службової записки) та від 30.05.2011р. на загальну суму 2023319,20 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до службової записки), позивачем було сплачено за надані послуги у сумі 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн.
Дана сума відображена в регістрах бухгалтерського обліку (картка рахунку 6315 за 01.08.2010 р.- 19.05.2011р., журнал-орден по рахунку 631 за серпень, вересень 2010 року, журнал проводок 631,311 за 01.08.2010р.-30.06.2011р.) проводкою ДТ-6315-Кт-311.
На підставі вищезазначених актів ТОВ "ВС Конаріт" були виписані на адресу позивача наступні податкові накладні:
- №275 від 30.08.2010р. на суму 2480400,00 грн. у т.ч. ПДВ 413400,00 грн.;
- 351 від 30.09.2010р. на суму 5507040,00 грн. у т.ч. ПДВ 917840,00 грн.,
отже на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ 1331240,00 грн.
Зазначені податкові накладні відображені у реєстрах отриманих податкових накладних позивача за відповідні періоди:
- податкова накладна №275 в реєстрі за серпень 2010р. (з/п №306),
- податкова накладна №351 в реєстрі за вересень 2010 року (з/п №243).
Дані реєстрів отриманих податкових накладних за серпень та вересень 2010 року відповідають даним розділу ІІ додатку №5 та показникам податкового кредиту, відображеним в податкових деклараціях з ПДВ позивача за відповідні звітні періоди.
Отже, судом встановлено, що вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді серпня, вересня 2010 року.
Суд зазначає, що згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Судом встановлено, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.
Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.
Посилання відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "ВС Конаріт" та позивачем, з придбання останнім товарів (послуг) (ТМЦ), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, і моральним засадам суспільства, у судових засідання свого підтвердження не знайшли.
Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Так, позивач та його контрагент -ТОВ "ВС Конаріт"є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.
Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.
Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач же не назвав конкретну норму закону України, який би визнавав недійсність (нікчемність) правочину, між позивачем та ТОВ "ВС Конаріт".
Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочин між позивачем та ТОВ "ВС Конаріт", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).
Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ "ВС Конаріт"і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.
А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочин з наданням послуг ТОВ "ВС Конаріт"позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.
Відповідач, у свою чергу, не надав суду достатніх доказів того, що ТОВ "ВС Конаріт"фактично не здійснювалось надання послуг, які були предметом договірних відносин між позивачем та ТОВ "ВС Конаріт".
Стосовно відсутності умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, суд зазначає, що відсутність таких крітерієв не є підставою вважати правочин нікчемним чи фактично не придбаними ТМЦ.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності правочину, передбачених ст. 215, 228 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин між позивачем та відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.
Суд зазначає, що зміст спірного правочину не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст правочину не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання правочину, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
У зв'язку з тим, що судом встановлено відсутність зі сторони позивача порушення податкового законодавства, відповідачем неправомірно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1331240,00 грн.
Також, судово-економічною експертизою відповідно до висновку №2887 від 22.02.2012 р. Кримського науково-дослідного інституту експертиз МЮУ були зроблені такі висновки:
- ТОВ "ВС Конаріт" надані ТОВ "Коктебель" послуги по технічному обслугованню та ремонту технологічного обладнання та механізмів за 2010 рік на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн., що документально підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) б/н від 30.08.2010р. та 30.09.2010р., та відображено в облікових регістрах ТОВ "КД Коктебель".
Визначити за якими договором були надані послуги, що відображені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), не надається можливим з причин, викладених у дослідницькій частині.
- Відповідно до наданих на дослідження документів висновки акту перевірки №892/23-1/36517196 від 19.05.2011р. щодо завищення ТОВ "КД Коктебель" від'ємного значення податку на додану вартість за серпень-вересень 2010року на загальну суму 1331240,00 грн. не підтверджується.
Завищення ТОВ "КД Коктебель" податкового кредиту та відповідно від'ємного значення податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року не встановлено.
Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення від №0000602301 від 02.06.2011р. є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно з п. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 05.06.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 11.06.2012 року.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000602301 від 02.06.2011 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" 4222,60 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Панов О.І.