вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 січня 2012 р. Справа №2а-15429/11/0170/1
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенниковій Ю.В., за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача- Жан О.В.; відповідача- Бакай Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до начальника Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК Бакай Л. І; Управління пенсійного фонду в Джанкойському районі АР Крим
про визнання незаконним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК Бакай Л. І. про визнання незаконним та скасування рішення № 976 від 29.08.2011 року.
Адміністративний позов мотивований тим, що 29.08.2011 року ОСОБА_1 отримав від Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК рішення № 976 від 29.08.2011 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 гривень.
Позивач зазначає, що при постановленні оспорюваного рішення відповідач керувався ч.9 п.5 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", з чим позивач не згодний оскільки вважає, що підприємницькою діяльністю він не займався, а тому звітність надавати не зобовязаний.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2012 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду та Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК залучено до участі по справі у якості співвідповідача.
Під час розгляду справи позивач надіслав клопотання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2011 року позивачу поновлений строк звернення до суду.
У судовому засіданні яке відбулось 26.01.2012 року позивач заявив клопотання про уточнення позовних вимог, в якому зазначив, що відповідачем по справі є Управління пенсійного фонду в Джанкойському районі АР Крим. На задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення № 976 від 29.08.2011 року наполягав у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.01.2012 року суд прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги до Управління пенсійного фонду в Джанкойському районі АР Крим.
В судовому засіданні позивач наполягав на задоволені позову та додатково зазначив, що застосування фінансових санкцій до нього в 2011 році є протиправним, оскільки на цей час норма права, яка передбачала відповідальність за порушення, вчинене позивачем, вже була скасована.
Відповідач та представник відповідача заперечували проти адміністративного позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що позивач не дотримався процесуальних строків подачі позову до суду, та тим, що позивачем не надано до органів УПФУ в Джанкойському районі звіт за 2009 рік.
Вислухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача по справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.
Суд зазначає, що порядок, строки, підстави сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та подання звітності протягом 2009-2010 років передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі -Закон).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з абз.2 п.1 ст.14 Закону (в новій редакції, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 26.12.2008р. що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.06.2006 року Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №180196.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 взятий на облік в Джанкойській ОДПІ в АР Крим 08.06.2006 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 450 від 20.07.2009.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований в УПФУ Джанкойського району АРК у якості платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, суд зазначає, що позивач в 2009-2010 роках був страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що головним спеціалістом УПФУ в Джанкойському районі Фаніною В.М. було складено акт №52 від 29.08.2011 року, щодо неподання звітності про нарахування та сплату сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік ОСОБА_1.
На підставі зазначеного акту рішенням № 976 від 29.08.2011 року УПФУ в Джанкойському районі АРК, відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у строки визначені законодавством за 2009 рік до СПД ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 170,00 гривень.
Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, звернувся до суду.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
До 01.01.11 р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11 р.
Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.
З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином:
Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11 р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
Органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до та після 01.01.11 р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем спірним рішенням ОСОБА_1 нарахований штраф визначений п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за порушення, вчинені після 01.01.11 року, враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку, що її застосування з 01.01.11 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
При цьому суд не погоджується з позивачем, що в 2009 та 2010 роках, він не був зобовязаний надавати звітність до УПФУ в Джанкойському районі, оскільки судом припинена його підприємницька діяльність.
Судом встановлено, що постановою окружного адміністративного суду АРК від 31.08.2009 року по справі № 2а-8866/09/1/0170 припинена підприємницька діяльність ОСОБА_1. При цьому позивача зобов'язано здійснити заходи, пов'язані з його ліквідацією.
Таким чином, позивач був зобов'язаний в 2010 році надати до УПФУ в Джанкойському районі АРК звітність за 2009 рік, тобто порушення, в 2010 році, було вчинено позивачем.
Але відповідач своєчасно не застосував до позивача фінансові санкції, передбачені п. 5 ч. 9. ст. 106 Закону України № 1058 в період, коли така норма існувала, а застосування норми в 2011 році, коли вона була скасована, є протиправним.
Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК про застосування фінансових санкцій № 976 від 29.08.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також враховує, що позивач уточнив позовні вимоги та заявив їх лише до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі, який є належним відповідачем по справі, отже, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи судом 26.01.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, 31.01.2012 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Уточнені позовні вимоги задовольнити .
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК № 976 від 29.08.2011 року.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 гривні 50 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду
Суддя Трещова О.Р.