Справа №2/0109/2256/12
13 липня 2012 року місто Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя АРК в складі:
головуючого судді Долгополова А.М.
при секретарі Рефатовій Г.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради АРК про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на 2/3 частки земельної ділянки в порядку спадкування за законом
У червні 2012 року позивачі звернулися до суду з позовом до Сімферопольської міської ради АР Крим про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на 2/3 частки земельної ділянки в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3, якому до дня смерті належала ? частка будинку та господарських прибудов за адресою: АДРЕСА_1
Позивачки разом з їх матір'ю ОСОБА_4 звернулися до державної нотаріальної контори та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом.
Водночас з отриманням свідоцтва про право на спадщину на 1/6 долі будинку ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на ? частки цього житлового будинку, як особа, що пережила свого чоловіка.
Починаючи з 21.11.1979 року, вона володіла до смерті 2/3 частками домоволодіння у АДРЕСА_1
У 2006 році позивачі вирішили приватизувати земельну ділянку площею 0,0459 га, на якій розташований будинок, а також було замовлено виготовлення технічної документації. Ця земельна ділянка була надана позивачам для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим від 23.01.1998 року №94.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, та разом з тим вона до смерті звернулася до Управління земельних ресурсів із заявою про видачу державного акту, але отримати його за життя не встигла.
Після смерті ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину, яке підтверджує її право власності на 1/3 житлового будинку. Аналогічне свідоцтво було отримано відповідачкою ОСОБА_2 Таким чином, на даний час будинок в цілому належить позивачкам на праві власності.
Разом з тим, до складу спадкового майна входить також житловий будинок по АДРЕСА_1, державний акт на який їх матір за життя отримати не встигла. Між тим, позивачки отримали державні акти на дану земельну ділянку, яка передана позивачкам та їх матері у спільну сумісну власність.
При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері нотаріусом було відмовлено у виданні свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та рекомендовано звернутися до суду. На підставі викладеного просили суд:
1. Визначити частку спадкодавця ОСОБА_4 у спільній сумісній власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 визнавши, що їй до дня смерті належали 2/3 частки цієї земельної ділянки;
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності за законом на 1/3 частки земельної ділянки у АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2;
3. Визнати за ОСОБА_2 право власності за законом на 1/3 частки земельної ділянки у АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні по мотивах, викладених в позовній заяві та описаним вище.
З пояснень представника відповідача Сагатханової Г.А., наданих у судовому засіданні 27.06.2012 року, вбачається, що відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Враховуючи, що за померлою ОСОБА_4 не було зареєстровано право власності на 2/3 частки земельної ділянки, дане майно не входить до спадкової маси, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Відповідач, будучі належним чином сповіщеним про дату слухання справи, до судового засідання 13.07.2012 року не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що представником відповідача раніше були надані пояснення суду, думка з приводу позовних вимог ним висловлена, суд вважає відповідно до ст.169 ЦПК України розглянути справу за відсутності представника відповідача, сповіщеного належним чином.
Вислухавши позивачку ОСОБА_1, представника позивачки, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Як встановлено в ході судового засідання між сторонами виникли правовідносини, що витікають із спадкових прав на майно, зокрема визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, які регулюються ЦК України та Земельним Кодексом України.
Позивачки є рідними дочками померлої ОСОБА_4 (а.с.28-31).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.11.1979 року ? частки будинку по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 459 кв.м належить ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Позивачки отримали у встановленому законом порядку державні акти на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с.14-16).
ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельна ділянка по АДРЕСА_1 передана у спільну сумісну власність (а.с.58).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.02.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві власності 2/3 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.19).
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 27.08.2010 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного Суду АРК від 06.09.2011 року, визнано заповіт, складений ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7, недійсним (а.с.23-25).
З листа управління Держкомзему у м. Сімферополі АРК від 16.03.2012 року вбачається, що державний акт на земельну ділянку у АДРЕСА_1 надійшов для державної реєстрації, але у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 державний акт державну реєстрацію не проходив (а.с.13).
Постановою про відмову у здійсненні нотаріальної дії від 02.04.2012 року позивачкам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, так як померла за життя не отримала державного акту на дану земельну ділянку. (а.с.9)
Згідно положень ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що позивачки є рідними дочками померлої ОСОБА_4, тому вони є спадкоємицями першої черги.
З положень ст.ст. 1216,1217 ЦК України витікає, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ст.1220 ч.1,2 ЦК України).
Як встановлено в ході розгляду справи предметом спору є частина земельної ділянки, розташована по АДРЕСА_1.
Згідно ст.182 ч.1 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Статтею 331 ч.2 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ст.181 ч.1 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право приватної власності на землю набувається і реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону. Підстави та умови набуття цих прав передбачені у главі 19 Земельного кодексу.
Зокрема, відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Стаття 126 ЗК передбачає, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Набуття права власності на землю, в тому числі з підстав, встановлених ст.125 ЗК України, включає певну сукупність юридичних дій, з якими закон пов'язує виникнення, зміну і припинення правовідносин.
Відповідно до ст.126 ЗК України виникнення права власності на земельну ділянку пов'язується з наявністю трьох різних за змістом і проявом у часі юридичних фактів: одержання державного акту на право власності на землю; державна реєстрація цього документа; встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).
Таким чином, враховуючи, що право власності на земельну ділянку виникає лише після державної реєстрації, а така реєстрація Державного акту, виписаного на ім'я ОСОБА_4, не була здійснена за її життя, то суд дійшов висновку про те, що спадщина на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не відкрилася. Оскільки ОСОБА_4 не було у встановленому порядку зареєстровано право власності на цю земельну ділянку, то земельна ділянка не може бути предметом спадкування.
Що стосується питання про передачу частини земельної ділянки у власність позивачкам, які набули права власності на житловий будинок, то воно вирішується у передбаченому законом порядку. Доказів про дотримання даного порядку позивачками не надано. А крім того, позивачки не позбавлені права вирішити питання отримання у власність спірної частки земельної ділянки у порядку, встановленому пунктом 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, звернувшись до органів місцевого самоврядування.
Таким чином, суд вважає, що докази, наведені позивачками в обґрунтування своїх позовних вимог не можуть бути підставами для визнання за ними права власності на земельну ділянку, у зв'язку із чим правових підстав для задоволення вимог позивачів судом не вбачається.
Враховуючи, що судом відмовляється у визнанні права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування, суд не знаходить підстав для визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності на земельну ділянку, у зв'язку із чим в даній частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст.181,182,331,1216,1217,1220 ЦК України, ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.3,4, 10,11,60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради АРК про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на 2/3 частки земельної ділянки в порядку спадкування за законом - залишити без задоволення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя Долгополов А.М.