"11" липня 2012 р. Справа № 33/5005/17618/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Козир Т.П.,
суддів:Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради
на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012
та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012
у справі№33/5005/17618/2011
господарського судуДніпропетровської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлас"
доДніпропетровської міської ради
пророзірвання договору оренди від 15.04.2005 та визнання припиненими господарських відносин
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_4, дов. від 18.10.2012;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012 у справі №33/5005/17618/2011 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Лотоцька Л.О., судді -Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012 у справі №33/5005/17618/2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким розірвано договір оренди землі від 15.04.2005 укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "Атлас" (земельна ділянка загальною площею 4,1315 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 21, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 1210100000:07:202:0035), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. 15.04.2005 за реєстром №2477 та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 06.09.2005 №040510400796. В решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
09.07.2012 від відповідача надійшла заява про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012, яке колегією суддів відхилено.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
Між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Атлас" (Орендар) 15.04.2005 укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,1315 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 21 (Красногвардійський район), і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:202:0035.
Цільове використання земельної ділянки -1.11.6 інша комерційна діяльність (п. 1.2 договору).
Згідно пункту 2.2 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.
Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладено на 15 років.
Відповідно до 12.5 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Судами досліджено, що ТОВ "Атлас" на підставі договору купівлі -продажу нерухомого майна від 14.11.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Довгополовою Л.Г., зареєстрованого в реєстрі від 14.11.2011 №1032, відчужило (продало) ТОВ "Доріс Плюс" об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на зазначеній земельній ділянці.
Пунктом 13 вказаного договору визначено, що право власності на нерухоме майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору.
ТОВ "Атлас" листом від 15.11.2011 № 52 звернулось до відповідача з проханням підготувати проект рішення міської ради та винести на розгляд сесії Дніпропетровської міської ради питання щодо припинення ТОВ "Атлас" права користування земельною ділянкою загальною площею 4,1315 га (кадастровий номер 1210100000607:202:0035), яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 21 та припинення (розірвання) договору оренди землі, у зв'язку з тим, що право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на орендованій їх підприємством земельній ділянці було набуто іншою особою на підставі договору купівлі -продажу нерухомого майна від 14.11.2011. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач залишив вказаний лист без відповіді.
Приймаючи рішення про розірвання договору оренди землі від 15.04.2005, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про оренду землі", Земельного та Цивільного кодексів України та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині позову.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.п. "а", "е" ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно п.7 ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").
Разом із тим, статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.
Згідно з приписами ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника( землекористувача).
Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу -права власності або права користування.
Враховуючи зазначене вище, а також звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди землі та зважаючи на те, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, оскільки фактичне користування земельною ділянкою і розташованою на ній будівлею здійснює інша особа (новий власник будівлі), а не позивач та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині розірвання спірного договору оренди від 15.04.2005.
Що стосується позовної вимоги про визнання припиненими господарські правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору оренди від 15.04.2005, то апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції в цій частині, мотивовано дійшов висновку, що така позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на приписи ч. 2 ст. 653 ЦК України, згідно якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі №33/5005/17618/2011 -без змін.
Головуючий суддя Т.П. КОЗИР
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Л.Б. ІВАНОВА