01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
03.07.2012 № 5011-34/2667-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого Михальської Ю.Б. (доповідач у справі)
Суддів Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача Скачко А.А. - за дов. від 02.07.2012
від відповідача Кур'ята І.В. - за дов. № 98 від 13.03.2012
від третьої особи 1) не з'явився
2) не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл»
на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012
у справі № 5011-34/2667-2012 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл»
до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква»;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Калина Закарпаття»
про визнання договору недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин Ойл» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсним кредитного договору №22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 5011-34/2667-2012 у задоволенні позову було відмовлено.
Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними доказами своїх вимог, з встановлених судом обставин справи, а також враховуючи положення Кредитного договору, приписи чинного законодавства позовні вимоги Товариства визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 5011-34/2667-2012.
Вищезазначена апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято без повного та всебічного розгляду справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
23 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» (банк, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин ойл» (позичальник, позивач у справі) був укладений кредитний договір № 22.1/357-КТЛ-08 (надалі -Кредитний договір).
Пунктом 1.1. Кредитного договору встановлено:
- мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті в межах загальної суми 204 000 000 грн. на основі додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною;
- порядок та умови погашення/(повернення) Позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отримання кредитами;
- види забезпечення зобов'язань Позичальника;
- порядок плати за кредити;
- відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів;
- а також взаємні права та обов'язки сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні Банком кредитів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що Кредитний договір № 22.1/357-КЛТ-08 від 23.12.2008 не містить усіх істотних умов, визначених статтями 638, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 180 Господарського кодексу України, зокрема, розміру кредиту, строків надання кредиту, невизначеного порядку припинення дії договору, не визначено відповідальності сторін договору за невиконання або неналежне виконання його умов, відсутності зобов'язання по забезпеченню поверненню, строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а тому такий договір підлягає визнанню недійним.
Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Укладаючи Кредитний договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Виходячи із змісту вимог чинного законодавства України Кредитний договір є консенсуальним та оплатним.
Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов.
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками (абзац 2 частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України).
Посилання позивача на те, що умови Кредитного договору, а саме пункту 5.1. суперечить вимогам статті 1046 Цивільного кодексу України, не приймається судом до уваги, адже вищевказаний пункт Кредитного договору жодним чином не суперечить вимогам чинного законодавства.
Момент укладення (чинності) Кредитного договору жодним чином не пов'язаний з моментом передачі грошових коштів, а визначається, виходячи із положень статті 638 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України моментом укладення досягнення згоди з усіх істотних умов про що свідчить його підписання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди щодо певної умови.
Умови наведені в частині 2 статті 345 Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту) не є істотними умовами кредитного договору.
Структурно-системний аналіз положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого виду господарського договору.
Враховуючи вищевикладене, істотними умовами кредитного договору як господарського договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
Правомочність вказаних висновків підтверджується і Верховним Судом України (постанові від 05.02.2008 у справі № 22/268), і Національним банком України (у листі від 18.08.2004 № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності»).
Із суті Кредитного договору випливає, що Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 204 000 000 грн., визначивши при цьому умови та порядок надання грошових коштів, з яким погодився Позичальник.
Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору видача Банком кредитів в межах загальної суми 204 000 000,00 грн. здійснюється на підставі Додаткових угод про видачу (надання) кредиту (траншу), які є невід'ємною частиною кредитного договору.
Додаткові угоди за умовами кредитного договору є підставою для надання кредитів та виникнення зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів, сплати процентів, інших прав і обов'язків сторін кредитного договору, визначають строки користування кожним окремим кредитом.
Відповідно до пункту 2.3. Кредитного договору підставою для надання кредитів є додаткові угоди, що укладаються за взаємною згодою сторін.
Згідно пункту 1.2. Кредитного договору кредитні зобов'язання Банку та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових угод про видачу кредитів до цього договору, що є невід'ємними частинами, в межах суми кредитів, передбачених такими додатковими угодами.
Строки користування кожним окремим кредитом визначається відповідно додатковою угодою.
Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 24 червня 2009 року, встановлено зобов'язання Позичальника повернути кредит не пізніше 24.06.2009, передбачено умови нарахування та сплати процентів за користування кредитом.
23.12.2008 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, за якою позивачу надано транш кредиту у сумі 204 000 000 грн.
Сторонами Кредитного договору було укладено додаткові угоди № 2 від 19.01.2009; № 3 від 30.01.2009; № 4 від 27.02.2009, якими обумовлено строки сплати процентів за користування кредитом, а також додаткову № 5 від 05.03.2009; якою передбачено, що основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, сплати процентів є застава майнових прав, іпотека АЗС та земельних ділянок.
Таким чином, укладеною між сторонами кредитного договору додатковою угодою № 1 від 23.12.2008, яка згідно пункту 1.2. Кредитного договору є його невід'ємною частиною, визначено конкретну суму кредитування, строк повернення кредиту, процентні ставки за користування виданим траншем кредитом, порядок та строки їх сплати та інші істотні ї мови. В подальшому також умови Кредитного договору змінювалися додатковими угодами № 2 від 19.01.2008; № 3 від 30.01.2008; № № 4, 5 від 27.02.2009.
Так, у пункті 1 Додаткової угоди № 1 визначено конкретну суму наданого кредиту, пунктом 3 Додаткової угоди № 1, так само як і пунктом 1.2. Кредитного договору визначено строк виконання основного зобов'язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору визначено, що цей договір набуває винності з дня його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором та припиняється належним виконанням його умов.
Згідно частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Пунктами 8, 9 частини 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити, зокрема, порядок зміни і припинення дії договору, а також права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Позивач вважає, що Кредитний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частин 1 статей 203 Цивільного кодексу України, оскільки у Кредитному договорі не містяться зокрема положення щодо відповідальності відповідача за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Проте, відсутність у Кредитному договорі вказаних положень не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
Так, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, виходячи з даної норми у зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положення (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Тобто в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах, оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того, включені вони в договір чи ні.
Умови про відповідальність сторін за порушення зобов'язань (їх невиконання або виконання з порушенням умов) передбачені, наприклад, у главі 51 Цивільного кодексу України. Так, згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Порядок зміни і припинення дії (розірвання) договору врегульований статтями 631, 651-654 Цивільного кодексу України, частиною 7 статті 180, статтею 188 Господарського кодексу України.
Таким чином, у статті 203 Цивільного кодексу України мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не його форми, а тому визнавати Кредитний договір недійсним на тих підставах, що він не містить певних умов, зокрема, умов про відповідальність банку не можливо.
Відповідно до пункту 4.1. Кредитного договору основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є застава майнових прав.
24.12.2008 між сторонами Кредитного договору був укладений договір застави майнових прав № 22.1/357-З-08 від 24.12.2008.
Також, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 від 05.03.2009 до Кредитного договору, що є його невід'ємною частиною. Якою передбачено, що основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, сплати процентів є застава майнових прав, іпотека АЗС та земельних ділянок.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договори іпотеки, в т.ч.:
- між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» (Іпотекодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Атіква» (Іпотекодавець) укладено договори іпотеки № 22.1/357-3.1-08 від 05.03.2009; № 22.1/357-3.2-08 від 05.03.2009; № 22.1/357-3.4-08 від 05.03.2009;
- між Товариством з обмеженою відповідальністю «Калина Закарпаття» (Іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк» (Іпотекодержатель) укладено договори іпотеки № 22.1/357-3.3-08 від 12.03.2009; № 22.1/357-3.5-08 від 12.03.2009; № 22.1/357-3.6-08 від 12.03.2009; № 22.1/357-3.7-08 від 12.03.2009.
Таким чином, вищевикладене спростовує посилання позивача на порушення принципу забезпеченості кредиту.
Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України у пункті 5.2. Кредитного договору сторони визначили, що строком дії цього Договору є час, впродовж якого існують зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору, а тому твердження позивача про те, що у Кредитному договорі строк його дії не визначений у календарному вимірі до уваги не приймаються.
Найменування сторін зазначені у преамбулі Кредитного договору та додаткових угодах, а тому тверджень позивача про те, що в Кредитному договорі не зазначені найменування його сторін є безпідставними.
Як підтверджується матеріалами справи, в оспорюваному Кредитному договорі у відповідності до вимог чинного законодавства сторонами було визначено всі його істотні умови: предмет договору, ціна та строк повернення кредиту, визначені у графіку зменшення ліміту кредитування.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Тобто, укладаючи Кредитний договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, які вимагаються для Кредитного договору, крім того Кредитний договір був прийнятий сторонами до виконання. Позовні вимоги Товариства визнані судом необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 5011-34/2667-2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 5011-34/2667-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-34/2667-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Отрюх Б.В.
Тищенко А.І.