01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
04.07.2012 № 5011-18/3746-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Ропій Л.М.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: Головко П.В. - представник за дов. №297-06-1 від 07.05.2012р.;
від відповідача: Чередниченко А.В. - представник за дов. б/н від 01.04.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»
на рішення господарського суду м. Києва
від 19.04.2012р. (дата підписання - 26.04.2012р.)
у справі №5011-18/3746-2012 (суддя - Мандриченко О.В.)
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
до Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»
про стягнення 300 573,14 грн.
встановив:
У березні 2012р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» про стягнення 1 966,00 грн. штрафних санкцій за невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами Договором на надання послуг №185-Ф-11 від 17.11.2011р., з яких: 766,00 грн. неустойки та 1 200,00 грн. штрафу.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що за умовами вказаного Договору відповідач (виконавець) зобов'язувався на оплатній основі протягом строку його дії надати позивачу (замовнику) послуги з розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва хімічного волокна капрон (далі - Примірна інструкція ). При цьому згідно з погодженими сторонами Технічними вимогами надання послуг виконавець зобов'язувався здійснити у два етапи з кінцевим терміном їх виконання - до 15.12.2011р.
Утім, виконавець не розробив Примірної інструкції , її передачу замовнику не здійснив, у зв'язку з чим останній просив господарський суд на підставі п.7.3 Договору стягнути із відповідача 766,00 грн. неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у виконанні зобов'язань та 1 200,00 грн. штрафу у розмірі 1% від ціни Договору за невиконання його умов.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-18/3746-2012.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що належному виконанню умов Договору перешкодила дія обставин непероборної сили. У цьому зв'язку відповідач зазначав, що за умовами Договору до передачі замовнику Примірної інструкції завдання на її розробку підлягало затвердженню центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого відносилася хімічна промисловість. Станом на дату укладання Договору таким органом було Міністерство промислової політики України. Однак згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. №1085/2010 Міністерство було реорганізовано, його правонаступником, в частині формування промислової політики, було визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Про цю обставину, стверджував відповідач, він дізнався 12.12.2011р. з листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3821-25/148 . Втім, 23.12.2011р. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило відповідача, що згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 29.01.1998р. №9, не здійснює затвердження технічних завдань на розробку примірних інструкцій .
Враховуючи вказані обставини, відповідач 24.01.2012р. звернувся до позивача із листом, в якому пропонував укласти додаткову угоду до Договору з метою внесення змін в частині термінів виконання, фінансування та нові вимоги щодо технічного завдання або про відмову від нього взагалі. Однак, додаткова угода сторонами не укладалась, у зв'язку з чим, вважав відповідач, виконання умов Договору у визначені ним строки стало неможливим з незалежних від виконавця причин, а тому підстав для застосування заходів відповідальності до останнього у вигляді сплати на користь позивача неустойки та штрафу немає.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі №5011-18/3746-2012 (суддя - Мандриченко О.В.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 1 200,00 грн. штрафу за ненадання послуг за договором. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 1 200,00 грн., місцевий господарський суд виходив з того, у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а отже в силу закону та п.7.3 Договору позивач вправі вимагати від відповідача сплати на користь замовника штраф у розмірі 1% від суми Договору.
Висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача неустойки у розмірі 766,00 грн. умотивований тим, що виконання Договору зі сторони виконавця не відбулося взагалі, тоді як за умовами Договору право замовника на неустойку виникає у разі затримки надання послуг або надання їх не у повному обсязі виконавцем.
Не погоджуючись із мотивами прийнятого судом першої інстанції рішення в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у цій частині скасувати.
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував, що при прийнятті судового рішення господарський суд не оцінив і не врахував наведених відповідачем обставин відсутності своєї у невиконанні умов Договору. За оцінкою відповідача , він вжив всіх можливих заходів для належного виконання Договору та здійснив усі можливі дії щодо врегулювання даного питання та виконання договірних зобов'язань. Утім, суд першої інстанції при вирішенні спору не застосував положення ст.ст. 607, 617 ЦК України і поклавши на відповідача відповідальність за невиконання умов Договору.
Водночас, в апеляційній скарзі позивач просив відновити йому процесуальний строк на її подання, який був пропущений з поважних причин.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012р. (з урахуванням ухвали від 02.07.2012р. про виправлення описки) у справі №5011-18/3746-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Ропій Л.М., Рудченко С.Г.) відновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 02.07.2012р.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині новий судовий акт, яким у позові відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 02.07.2012р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.07.2012р.
04.07.2012р. до початку судового засідання від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення з приводу фактичних обставин справи.
У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін, які підтримали правову позицію, викладену ними у раніше наданих апеляційному господарському суду поясненнях.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 17.11.2011р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - замовник, позивач) та Державним підприємством «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (далі -виконавець, відповідач) був укладений Договір №185-Ф-11 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язувався протягом строку дії Договору надати замовникові послуги Державного управління загального характеру (754.11.1) (Розроблення та перегляд нормативних актів з охорони праці (НАОП) згідно з пропозиціями центральних органів виконавчої влади з охорони праці (п. 1.1.2)) «Розроблення Примірної інструкції з охорони праці апаратника (оператора) виробництва хімічного волокна капрон», а замовник, в свою чергу, - зобов'язувався прийняти і оплатити такі послуги.
Вирішуючи спір, місцевий господарський суд визначив правову природу зобов'язань, що виникли між сторонами із Договору , як правовідносини із надання оплатних послуг.
Утім з такою оцінкою правовідносин сторін колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може і вважає , що між сторонами виникли правовідносини підряду.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відмінністю між правовідносинами з надання послуг та підряду полягає у предметі договору.
Так, зі змісту ч.1 ст.901 ЦК України вбачається, що при наданні послуги надається не сам її результат, а дії які до нього призвели, тобто комерційну цінність має власне діяльність виконавця , тоді як предметом підряду є матеріальний об'єкт, який створений підрядником за власний ризик , а отже комерційну цінність має матеріальний результат роботи підрядника (ч.1,2 ст.837 ЦК України).
За умовами Договору , викладеними у п .5.4, п.5.5, передбачене поетапне виконання відповідачем робіт з прийманням-передачею матеріального результату - виготовленої документації по кожному етапу, а по закінченню виконання робіт виконавець повинен надати замовнику заключний звіт з додатками (перелік документів, які підлягають передачі замовнику виконавцем наведено у п.5.5 Договору, до яких входить Примірна інструкція ).
Відтак, доводи господарського суду щодо правової природи укладеного між сторонами Договору підлягають виключенню із мотивувальної частини прийнятого ним рішення.
Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 30 грудня 2011 року, а згідно з п. 10.2 - закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування послуг, кількість, обсяг, ціна, строки надання тощо, визначені технічними вимогами, календарним планом, калькуляцією кошторисної вартості, які є невід'ємними частинами цього договору.
17.11.2011р. сторони погодили Технічні вимоги до Договору (додаток №1 до Договору - а.с.19-23), у пункті 5 яких визначили етапи та терміни виконання робіт з розроблення Примірної інструкції.
Зокрема, згідно пунктів 5-7 Технічних вимог роботи передбачалось провести у два етапи. Термін надання заключної звітної документації - до 15.12.2011р.
Результатом проведення першого етапу мало бути затверджене Технічне завдання на розробку НАОП Примірної інструкції та Інформаційний звіт. В результаті другого етапу робіт передбачалося здійснити розробку першої редакції НАОП Примірної інструкції, доопрацювати її та затвердити її остаточну редакцію в центральному органі виконавчої влади, до сфери управління якого відноситься хімічна промисловість, а також її реєстрація у Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці. Крім цього, виконавець зобов'язувався надати замовнику інформаційний та заключний звіти.
Як випливає з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції , відповідач у строки , визначені Договором , технічне завдання та Примірну інструкцію на його основі не розробив і замовнику не передав.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявні підстави для покладення на відповідача, як виконавця за Договором, передбаченої умовами цього Договору відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення у частині задоволення позовних вимог за неповним з'ясуванням усіх обставин справи, судова колегія виходить з наступного.
Відповідач зазначав, що невиконання ним умов Договору відбулося не з вини виконавця, а з об'єктивних, незалежних від нього обставин. Апелянт вважав, що він вжив усіх можливих заходів для належного виконання своїх договірних зобов'язань, а тому, за оцінкою скаржника, були наявними підстави для звільнення його від відповідальності за невиконання умов Договору відповідно до приписів ст.ст. 607, 617 ЦК України.
Однак, судова колегія не може погодитися із наведеними доводами апелянта.
В силу положень частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічні за змістом приписи наведено у ст.617 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до п.8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Апелянт не врахував, що події - це явища реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі особи і непідконтрольні їй. Абсолютні події - такі явища, виникнення і розвиток яких не пов'язаний з вольовою діяльністю суб'єктів (наприклад, стихійні лиха, перебіг часу тощо), а відносні події - це такі явища, які виникають за волею суб'єктів, але розвиваються і проходять незалежно від їх волі. Події мають юридичне значення у випадках, коли вказані у актах цивільного законодавства або договорі як такі, що породжують цивільно-правові наслідки.
Реорганізація центрального органу виконавчої влади, утворення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України),а відтак, і питання його діяльності були визначені відповідним Положенням про цей центральний орган , яке затверджено Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 634/2011 , і в силу публічності цього нормативно-правового акту мали місце і повинні бути відомими договірним сторонам на момент укладення ними Договору (17.11.2011р., ) . Аналогічним чином опубліковане в Офіційному віснику України від 23.04.1998 , № 14, стор. 258, код акту 5150/1998 Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 29.01.1998р. №9, також було відоме договірним сторонам, що виключало можливість вважати обставини, на які посилався апелянт , надзвичайною і невідворотною подією, яка унеможливила виконання ним своїх договірних зобов'язань і призвела до припинення зобов'язання у зв'язку з неможливістю його виконання.
Апелянт не зауважив , умовами Договору ,серед іншого, передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом трьох днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно п.5.6.2 Договору, якщо в процесі надання послуг замовником або виконавцем з'ясовується неминучість отриманні негативного результату та недоцільність подальшого надання послуг з ініціативи виконавця останній зобов'язувався надати замовнику відповідне повідомлення в п'ятиденний строк після припинення надання послуг. При цьому надається необхідне обгрунтування, яке підтверджує негативний результат або недоцільність надання послуг. У цьому випадку сторони повинні в десятиденний строк після отримання повідомлення розглянути питання про доцільність та напрями подовження роботи.
Пунктом 5.6.3 визначено, що рішення про припинення договірних правовідносин оформляється актом з обґрунтуванням мотивації розірвання Договору та додатковою угодою про його розірвання. При цьому виконавцеві відшкодовуються фактичні витрати за надані послуги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що докази направлення виконавцем повідомлення замовнику про неможливість виконання договірних зобов'язань у матеріалах справи відсутні. За поясненнями представників сторін, виконавець у визначені Договором строки такого повідомлення не направляв, а замовник, відповідно, не отримував. Укладений між сторонами правочин у встановленому законом і Договором порядку припинений не був.
Наведене свідчить про недотримання відповідачем, як виконавцем, погодженої сторонами процедури повідомлення замовника про неможливість (недоцільність) виконання взятих на себе зобов'язань.
Відтак, доводи апеляційного оскарження з посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 607, 617 ЦК України слід відхилити за неспроможністю.
При цьому, з огляду на те, що укладений між сторонами Договір не розірвано, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в силу ч.1 ст.622 ЦК України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 7.3 Договору сторони визначили види порушень та санкції за них, а саме:
- у разі затримки надання послуг або надання їх не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки;
- у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф в розмірі 1% від суми договору.
Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення із відповідача 766,00 грн. неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки, адже жоден із визначених Договором етапів робіт у погоджені сторонами строки виконаний не був. Натомість, ненадання послуг за Договором відповідно до п.7.3 Договору є підставою для покладення на виконавця відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 1% від суми Договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 120 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 000,00 грн.
Відтак, виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу у розмірі 1 200,00 грн. є арифметично вірним.
Отже, наведені апелянтом у його скарзі доводи не спростовують вірно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, за виключенням визначення правовідносин сторін.
Враховуючи наведене, прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі слід залишити без скасування з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» на рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі №5011-18/3746-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі №5011-18/3746-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-18/3746-2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Рудченко С.Г.
Ропій Л.М.