06 липня 2012 року Справа № 16/5026/753/2012
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:
від позивача: Верещака Б.І. - за довіреністю;
від першого відповідача: не з'явився;
від другого відповідача: Гресь О.М. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом науково - виробничої фірми "Агро-Союз" до фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 та до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 28 504,63 грн.
Згідно ухвали від 16.05.2012 року через неможливість розгляду судом альтернативних позовних вимог, судом було прийнято до розгляду вимоги позивача до першого відповідача про стягнення 510,00 грн. франшизи, а до другого відповідача про стягнення 27 994,63 грн., з яких: 26 362,61 грн. страхового відшкодування, 900,00 грн. витрат на оплату експертизи та 732,02 грн. пені. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані фактом скоєння ДТП, в результаті чого автомобілю позивача завдано ушкоджень автомобілем першого відповідача, при тому що другий відповідач відмовився виплатити страхове відшкодування з мотивів не чинності угоди страхування (страхового полісу).
Перший відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, відзиву на позов не надав. Представник другого відповідача (далі в тексті СК) проти позову заперечив повністю з мотивів, що поліс через засоби масової інформації було оголошено втраченим, коштів за ним від страхувальника не надходило, а тому обов'язку у другого відповідача відшкодовувати шкоду не виникло.
Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника першого з відповідачів за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.
Заслухавши доводи та пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З матеріалів справи вбачається наступне:
30 листопада 2011 року на дорозі М-22 Полтава-Олександрія сталася дорожньо - транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобілів "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належать ФОП ОСОБА_6 (перший відповідач) та "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить науково-виробничій фірмі "Агро-Союз" (позивач).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача "Mitsubishi Pajero", реєстраційний номер НОМЕР_2, було пошкоджено, що підтверджується довідкою Кобеляцької ОР ДПС ДАІ ( а.с. 10).
Під час дорожньо-транспорної пригоди автомобілем "МАН", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належать ФОП ОСОБА_6 керував ОСОБА_4, який працює у ФОП ОСОБА_6 (підтверджено довідкою відділення ПФУ а.с. 44), якого постановою Смілянського міськрайонного суду та апеляційним судом Черкаської області було визнано винним у вчиненні порушення правил дорожнього руху (а.с. 12-14).
Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця № 470/11 від 21 грудня 2011 року (а.с. 19-24) матеріальна шкода, завдана позивачу, як власнику "Mitsubishi Pajero" реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 26 872,61 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 61 коп.).
Заперечень проти неправильного визначення розміру завданої шкоди перший відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Факт перебування водія ОСОБА_5 у трудових відносинах із першим відповідачем по справі - СПД ОСОБА_6, підтверджено довідкою Управління ПФУ в м. Черкасах Черкаської області від 05.06.2012 року № 9373/06 за даними персоніфікованого обліку ( а.с. 44).
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від вини відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Позивач доводить, що між першим та другим відповідачами по справі було укладено угоду страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, доказом чого є поліс АА 1639043 (а.с. 15), який чинний на період з 11.02.2011 року по 10.02.2012 року.
У відповідності до ст. 1, 6, 22, 35, ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",
страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Згідно ст. 18 ЗУ "Про страхування", договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 10 цього ж Закону визначено, що страховим платежем (а це і страховий внесок, страхова премія) є плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
З листування між позивачем та Страховою компанією "Універсальна" вбачається (а.с. 16), що другий відповідач відмовив позивачу, як потерпілій особі, у виплаті страхового відшкодування з причин того, що поліс СПД ОСОБА_6 обліковується у страхувальника як втрачений. Крім того, СК вважає себе вільною від зобов'язання по відшкодуванню шкоди з мотивів, що поліс взагалі не набув чинності, оскільки по ньому не було здійснено жодного страхового платежу, а тому він не діяв на момент скоєння ДТП.
Суд вважає, що втрата полісу страховою компанією не є безумовною підставою для несплати страхового відшкодування, оскільки таке не передбачено чинним законодавством.
Суд також встановив, що представник СК плутається в обставинах оцінки полісу - ним подано пояснення про те, що поліс, як бланк із мокрими печатками, було втрачено (невідомо ким - чи страховим агентом під час роботи чи з офісу СК) і невідома особа заповнила його від імені СК, а також і пояснення про те, що поліс було оформлено належним чином, але коштів за ним СК від першого відповідача не отримала, тому поліс чинності не набув. Суд вважає, що такі пояснення є взаємовиключаючими і свідчать про недобросовісність позиції СК.
Суд відхиляє заперечення представника СК про те, що поліс на СПД ОСОБА_6 ніколи не оформлявся компанією, оскільки у другого відповідача відсутні докази про те, що проведено службове і кримінальне розслідування фактів пропажі бланків полісів, встановлено в цьому винну особу, встановлено особу, що підробила поліс та ін.
Крім того, суд погоджується із доводами позивача про те, що подача оголошення з боку СК у газету про недійсність полісів, в т. ч. і поліса першого відповідача по справі, є нелегітимною дією СК, яка не тягне за собою правових наслідків.
Представник СК не зміг пояснити суду, чим передбачено подання оголошень у засоби масової інформації про недійсність страхових полісів за аналогією із недійсністю печаток, свідоцтв, паспортів. У відповідності із п. Б ч. 1 ст. 28 і ст. 29 ЗУ "Про страхування", договір страхування визнається недійсним у судовому порядку за рішенням суду. Як вказано вище, поліс є договором, а не свідоцтвом, тому його слід вважати оспорюваним правочином, недійсність якого доводиться лише через позов до суду.
Доказів про те, що існує рішення суду про недійсність полісу СПД ОСОБА_6, представник СК суду не надав і сам такого позову не ініціював.
Переконливих доказів того, що поліс на СПД ОСОБА_6 від імені СК було складено іншою особою, а не страховою компанією, сторонами у справу не подано.
Таким чином доказів недійсності полісу із матеріалів справи суд не вбачає.
Доводи Страхової компанії про те, що за полісом першим відповідачем не було сплачено страхового платежу і тому з цієї підстави поліс є не чинним і не породжує для страхової компанії жодних обов'язків суд також відхиляє, виходячи з такого:
Позивач надав суду лише ксерокопію першого аркуша страхового полісу першого відповідача по справі СПД ОСОБА_6 (а.с. 15), а СК надала таку ж копію у справу, отриману від самого ОСОБА_6.
Поліс першому відповідачу було видано на підставі Розпорядження Держфінпослуг від 01.07.2010 N 530 "Про затвердження зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яке втратило чинність лише за Розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 р. N 558. Згідно п. 3. Розпорядження № 558, виготовлені бланки полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 N 530 "Про затвердження зразка типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", можуть використовуватись до 19.09.2012.
Виходячи із ксерокопій перших- аркушів примірників полісів та бланку полісу, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 01.07.2010 N 530 судом встановлено, що страхова компанія "Універсальна" застрахувала відповідальність першого відповідача СПД ОСОБА_6 в такому розмірі (на одного потерпілого) :
шкода життю і здоров'ю -- 100 000,00 грн.
шкода майну - 50 000,00 грн.
франшиза - 510,00 грн.
Забезпечений транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_3.
Чинне законодавство не забороняє використовувати належне на праві особистої власності фізичної особи майно у підприємницькій діяльності, а тому відповідальність ОСОБА_6 у даній справі як суб'єкта підприємницької діяльності є правомірною.
Розділ 7 тексту полісу містить відомості про те, що з боку першого відповідача на користь страхової компанії було сплачено страхову премію у розмірі 581,53 грн. 10.02.2011 року о 19.00 год.
Для відмови у виплаті страхового відшкодування другий відповідач послався на п. 8 страхового полісу Примітки про те, що "поліс набуває чинності з моменту внесення страхового платежу в повному розмірі на розрахунковий рахунок страховика" - штамп із таким текстом проставлено в графі даного розділу.
У відповідності до ч. 4 ст. 18 ЗУ "Про страхування" дійсно передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Суд вважає, що записи про суми коштів у розділі 8 Примітки свідчать не про встановлення більшої суми платежу, яку не сплатив перший відповідач, а про методику розрахунку страхової премії :
Так, було визначено, що за поліс СПД ОСОБА_6 мав би заплатити 612,14 грн., але при застосуванні певних коефіцієнтів ця сума зменшилася на 30,61 грн. і склала лише 581,53 грн. (612,14-30,61).
З підстав викладеного, згідно чинного законодавства, слід тлумачити, що 10.02.2011 року о 19.00 год. перший відповідач ОСОБА_6 на користь страхової компанії повністю сплатив страхову премію, яка є страховим платежем в розмірі 581,53 грн. і його поліс набрав чинності. Станом на час скоєння ДТП 30.11.2011 року страховий поліс діяв ( його строк закінчується лише 10.02.2012 року).
За доводами представника СК, страхові поліси можуть бути оформлені не у офісі компанії, а через страхових агентів, чим можна пояснити існування незаповнених бланків полісів із печаткою та штампом СК. Суд вважає, що сама по собі відсутність окремої квитанції про сплату коштів за полісом не свідчить, що кошти страхувальником за поліс не вносилися, оскільки у полісі заповненим є рядок 7 про те, що кошти сплачені 10.02.2011 року. Час сплати 19:00 може свідчити про передачу коштів в руки страхового агента при оформленні полісу, що не є протизаконним. Сам текст полісу не містить категоричної умови про те, що він без квитанції про внесення платежу недійсний.
Якщо кошти від імені СК були отримані страховим агентом та не здані в касу СК, то це є проблемою відносин СК та її агента, а не страхувальника.
Суд також враховує, що перший відповідач по справі не заявив суду про те, що він страховий платіж насправді не сплачував, а другий відповідач ніколи не ініціював позову до першого відповідача про стягнення страхового платежу за полісом, якщо він не був сплаченим.
У документах, які оформлялися страховою компанією пісдя ДТП, другий відповідач сам посилається на страховий поліс ОСОБА_6, як на підставу для виникнення зобов'язань по виплаті страхового відшкодування потерпілій особі.
З цих підстав суд вважає, що на момент скоєння ДТП за участі автомобілів позивача та першого відповідача страховий поліс першого відповідача був чинним і страховик ПАТ "Страхова компанія Універсальна" повинна сплатити на користь позивача по справі суму шкоди, завдану автомобілю позивача за мінусом франшизи, що складає 26 362,61 грн. (26 872,61-510,00)
Суд відхиляє доводи представника СК про те, що судова практика в аналогічному спорі підтвердила не чинність полісу через відсутність сплати за ним коштів (ухвала Верховного Суду України від 24.03.2010 року), оскільки наданий суду примірник ухвали свідчить про обставини, за яких угода страхування укладена 08.08.2008 року, а страховий платіж було сплачено лише 21.08.2008 року і суд вірно визначив, що за період з 08 по 21 серпня договір страхування не діяв. В даній же справі фактичні обставини є іншими.
З приводу розміру відшкодування суд встановив, що другий відповідач розмір відшкодування (як вартість ремонту автомобіля позивача) самостійно розрахував у сумі 33 579,52 грн., а в наявному у справі аварійному сертифікаті вказав, що заявлений позивачем розмір шкоди СК приймає, але зменшує її до 21 520,64 грн.
При цьому доказів того, що СК з позивачем узгоджував суму виплати страхового відшкодування, про що йдеться у п. 36.2. ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у справі немає. Всі розрахунки шкоди СК робив в односторонньому порядку і не реалізував їх через процедуру узгодження із позивачем.
З цих підстав суд вважає, що брати до уваги і присуджувати до відшкодування слід той розмір шкоди, який визначив обраний позивачем експерт (на що йому дає право закон), бо СК не скористалася своїм правом прибути на запрошення позивача і самостійно визначити розмір шкоди або узгодити його із позивачем окремою процедурою.
Крім того, зменшення працівником СК розміру шкоди до 21 520,64 грн. є не логічним і не обґрунтованим, оскільки складові частини розрахунку з аварійного сертифікату не зрозумілі, а зменшення відбулося за рахунок нібито завищення експертом позивача вартості покраски автомобіля на 363,20 грн., які в кінцевому розрахунку чомусь потягнули зменшення розміру шкоди аж на 4 841,97 грн. (26362,61-21520,64).
На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з другого відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 26 362,61 грн. є правомірною.
Позивач також просить стягнути з СК і вартість проведеної ним експертизи в розмірі 900,00 грн. та пеню в сумі 732,02 грн.
Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до п. 34.3 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"
якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Як вказує позивач і це доводиться матеріалами справи, ДТП мало місце 30.11.2011 року, а запрошення на огляд аварійного автомобіля позивач вручив СК 13.12.2011 року. В порушення п. 34.2. ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик не направив свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Дана обставина дала можливість позивачу в порядку п. 34.3. цього ж Закону самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Згідно наданих позивачем у справу документів, платіжним дорученням № 927 від 13.12.2011 року (а.с. 26) позивач сплатив 900,00 грн. на користь експерта ОСОБА_7, який виконав для позивача дослідження по визначенню матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу (а.с. 19).
З цих підстав вимога позивача про відшкодування за рахунок СК витрат на проведення експертизи (дослідження) є правомірною, а тому до примусового стягнення з СК на користь позивача належить і 900,00 грн. витрат на експертне дослідження.
Крім того, підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення з СК пені за прострочення проведення страхової виплати, виходячи з такого:
У відповідності до п. 36.5ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно положень ЦК України, пеня встановлюється договором сторін або законом.
Як вказано вище, заяву на виплату страхового відшкодування позивач подав СК 06.12.2011 року, про що вказано і в листі СК ( а.с. 16).
Згідно п. 36.2. ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Протягом 90 днів з дати 06.12.2011 року, тобто до 05.03.2012 року СК не виплатив позивачу страхового відшкодування, а тому позивач правомірно нарахував другому відповідачу до стягнення 732,02 грн. пені за період з 06.03.2012 року по 11.05.2012 року. Розрахунок пені у позові складено правильно, доказів сплати пені СК суду не надав, а тому до примусового стягнення з СК підлягає 732,02 грн. пені.
На підставі викладеного, до примусового стягнення з СК (другого відповідача) на користь позивача належить 26 362,61 грн. страхового відшкодування, 900,00 грн. витрат на оплату експертизи і 732,02 грн. пені.
Позивач просить стягнути з першого відповідача по справі 510,00 грн. франшизи з мотивів, що згідно п. 36.6 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (Закон "Про страхування" від 07.03.1996 N 85/96-ВР та Правила добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ від 25.03.1997 N 19-1), про що прямо вказано і у полісі ОСОБА_6
Як вказано вище, водій-винуватець ДТП, на момент зіткнення був у трудових відносинах із першим відповідачем по справі, що підтверджено і довідкою управління Пенсійного Фонду України (а.с. 44).
У відповідності до положень ст. 1172,1187 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі викладеного, позивач має право на примусове стягнення з першого відповідача 510,00 грн. коштів, які не можуть ввійти до страхового відшкодування позивачу з боку СК і позов в цій частині підлягає до повного задоволення.
На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню пропорційно сумі задоволених позовних вимог по кожному з них, судових збір у розмірі 28,81 грн. з першого відповідача та 1580,69 грн. з другого відповідача.
Керуючись статтями 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро-Союз" (ідентифікаційний код 20223736, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1) -- 510,00 грн. франшизи та 28,81 грн. судового збору.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (ідентифікаційний код 20113829, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агро-Союз" (ідентифікаційний код 20223736, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1) - 26 362,61 грн. страхового відшкодування, 900,00 грн. витрат на оплату експертизи, 732,02 грн. пені та 1580,69 грн. судового збору.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 07 липня 2012 року
СУДДЯ Н.М. Спаських