01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
21.06.2012 № 5011-19/1569-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.
розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп»
на рішення господарського суду міста Києва
від 06.04.2012 року (повний текст підписано 11.04.2012р.)
у справі № 5011-19/1569-2012 (суддя - Шаптала Є.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп», м. Київ
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Київ
про стягнення 17514,18грн.,-
за участю представників:
від позивача: Похалков О.О. - директор;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп» (надалі - ТОВ «ЮК «ЕлСі-Груп») звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5) заборгованості в розмірі 17514,18грн., у т.ч. основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором 25.07.2007 р. та договором відступлення права вимоги 07.12.2011 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року у справі № 5011-19/1569-2012 відмовлено в задоволенні позову.
Рішення мотивовано відсутністю підстав для стягнення заборгованості відповідача на користь позивача в зв'язку із застосуванням до зазначених вимог наслідків пропуску строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження.
28.05.2012 року в судовому засіданні розгляд апеляційної скарги в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 21.06.2012 року.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача, колегія суддів, порадившись і врахувавши, що вказана особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, за наявними у справі матеріалами.
21.06.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 25.07.2007 року між ОСОБА_4 (в тексті договору - замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (в тексті договору - виконавець) укладено договір про надання послуг (надалі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався від імені замовника виконати всі необхідні та достатні дії для повного документального оформлення перепланувань, проведених за адресою: АДРЕСА_1; проведення проектних робіт, необхідних для виконання дій, передбачених п. 1.1.1 договору; узгодження у відповідних органах (а.с.8-10).
Пунктом 4 договору сторони передбачали, що вартість робіт виконавця складає 12625,00 грн., де вартість робіт по оформленню та узаконенню перепланувань з урахуванням всіх платежів та винагороди виконавця не може складати більше 12625,00 грн., 50% вартості, що складає 6300,00 грн. замовник виплачує по підписанню цього договору, 25% вартості, що складає 3175,00 грн., решту 25%, що складає 3150,00 грн. після приймання -передачі відповідних документів.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (п.11.1 договору).
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання з договору про надання послуг.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, укладення ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 договору від 25.07.2007 року було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.
На виконання договору ОСОБА_4 сплатив відповідачу 6565,00 грн., що підтверджується розпискою від 07.09.2007 року (а.с.11).
Відповідач зазначені кошти отримав, однак зобов'язання по виконанню послуг перед ОСОБА_4 не виконав, у зв'язку з чим 07.12.2011 р. між ОСОБА_4 (за текстом договору - первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп» (за текстом договору - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору за договором від 25.07.2007 року, укладеного між первісним кредитором та ФОП ОСОБА_5 (а.с.12-16).
Згідно пункту 2 даного договору новий кредитор набуває права вимагати від боржника належного виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів за договором від 25.07.2007 року у сумі 17 514,18 грн., з яких 6565,00 грн. основної заборгованості, 8244,30 грн. штрафних санкцій, 2041,73 грн. інфляційних збитків, 663,15 грн. 3% річних за користування грошовими коштами
Матеріали справи свідчать, що 07.12.2011р. ОСОБА_4 направив на адресу відповідача повідомлення про укладення ним з ТОВ «ЮК «ЕлСі-Груп» договору відступлення права вимоги від 07.12.2011р., за яким позивач набув права вимоги до відповідача на суму 17514,18грн. (а.с.17-18).
Положення статей 512-519 Цивільного кодексу України передбачають умови та порядок заміни кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
09.12.2011р. позивач направив відповідачу вимогу про виконання зобов'язання на суму 17514,18грн. до 18.12.2011р. (а.с.19-21). Дана вимога відповідачем залишена без задоволення.
Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Стаття 262 Цивільного кодексу України передбачає, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що строк виконання зобов'язань відповідача не встановлений, а отже відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно п.2.1 договору від 25.07.2007р. виконавець зобов'язався виконати роботи, визначені у п. 1.1 договору, результатами яких стане отримання замовником документів, перелічених в п. 1.3 договору не пізніше 25.07.2008 року.
Отже, ОСОБА_4 стало відомо про порушення свого права 26.07.2008р.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано відзив на позов від 07.03.2012р., в якому відповідач, зокрема, просить застосувати позовну давності до вимог позивача (а.с.39).
Під час розгляду справи позивач не навів причин поважності пропуску строку позовної давності за період з 27.07.2011 року, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачу має бути відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп» без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЕлСі-Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року у справі № 5011-19/1569-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2012 року у справі № 5011-19/1569-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-19/1569-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Гаврилюк О.М.
Майданевич А.Г.