донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.07.2012 р. справа №5006/7/16/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Радіонової О.О., Татенка В.М.
За участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
від третіх осіб:не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Донецької області
від27.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.)
у справі№5006/7/16/2012 (суддя Сгара Е.В.)
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Приватне акціонерне товариство «Міллер Брендз Україна», м. Донецьк (ЗАТ «Сармат»перейменовано у ПрАТ «Міллер Брендз Україна»); ОСОБА_4, м. Макіївка, Донецька область
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, м. Макіївка, Донецька область
простягнення суми майнової шкоди у розмірі 2300грн., пені у розмірі 62,51грн., 3% річних у розмірі 12,10грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донець, про стягнення суми майнової шкоди у розмірі 2300грн., пені у розмірі 62,51грн., 3% річних у розмірі 12,10грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №5006/7/16/2012, в якості третіх особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено на стороні відповідача: ЗАТ «Сармат», м. Донецьк, ОСОБА_6, м. Макіївка, Донецька обл. та на стороні відповідача: ОСОБА_5, м. Макіївка, Донецька обл.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №5006/7/16/2012 у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення 2374,61грн. відмовлено повністю.
Рішення мотивоване несвоєчасним повідомленням учасниками дорожньо-транспортної пригоди ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»про настання страхового випадку; відсутністю звернення страхувальника за полісом або власника автомобіля, чи водія, який керував автомобілем Газ під час ДТП до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»з заявою про виплату страхового відшкодування; відсутністю в матеріалах справи відомостей про підстави (на підставі власності, на підставі права керування автомобілем тощо) укладення ОСОБА_7 полісу з ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», а також відомостей та доказів того факту, що ОСОБА_5 в момент скоєння ДТП керував автомобілем Газ на законних підставах (на підставі довіреності тощо); недоведеністю матеріалами справи того факту, що за спірними правовідносинами повинен відповідати саме відповідач. В частині позовних вимог про стягнення 12,10грн. 3% річних рішення мотивоване, зокрема, тим, що страхове відшкодування не є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, за яке може наступити відповідальність у вигляді 3% річних та до позивача може перейти право зворотної вимоги до відповідача лише у межах фактичних витрат.
Позивач не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. у справі №5006/7/16/2012 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що на підставі розрахунку страхового відшкодування від 31.01.2011р., заяви на виплату суми страхового відшкодування та страхового акту №2011/V/ОМОD00460/VESKO1187 від 27.01.2011р., АТ «СК «АХА Страхування»було перераховано на СТО ФОП Гаєвой Д.В. грошову суму у розмірі 2300грн. на ремонт пошкодженого у ДТП автомобіля Mercedes Benz-350, держ. реєстр. НОМЕР_3 що належить ЗАТ «Сармат». Крім того, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 притягувався до адміністративної відповідальності на підставі ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування 14.01.2011р. автомобілем Газ-2705 (державний номер НОМЕР_2). Отже, згідно діючого законодавства до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ЗАТ «Сармат»має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідальною особою за завдані збитки є відповідач у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб при керуванні автомобілем ГАЗ-2705, держ. реєстр. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО»згідно з полісом ВС/8856762.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.04.2012р. у справі №5006/7/16/2012 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами та третіми особами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 04.05.2012., 05.05.2012р. та 07.05.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.
Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Апеляційним судом було враховано, що згідно протоколу судового засідання від 27.03.2012р. представник позивача не був присутній у судовому засідання, враховано нормативні строки пересилання поштових відправлень (наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р.), враховано, що місцем знаходження позивача є м. Київ, а його представника м. Запоріжжя, а також те, що апеляційна скарга подана з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України та в ній заявлено про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження із викладенням причин з яких пропущено строк. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. Тому незначний пропуск строку подання апеляційної скарги у даному випадку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. у справі №5006/7/16/2012 судовий розгляд відкладався у зв'язку з нез'явленням до апеляційного суду представників сторін та третіх осіб, витребуванням додаткових доказів, та з метою з'ясування фактичних обставин справи. Вказана ухвала направлена сторонам та третім особам 28.05.2012р. рекомендованим листом, про що свідчить штамп про відправку на цій ухвалі, та на теперішній час у матеріалах справи відсутні повернення поштових відправлень.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що страхувальник відповідача ОСОБА_7 та винна особа ОСОБА_5 не виконали умов ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не повідомили протягом трьох робочих днів страховика за Полісом, тобто відповідача, чим позбавили себе права на страхове відшкодування за свої винні дії. Також, на думку відповідача, доводи апелянта щодо законності керування забезпеченим ТЗ ОСОБА_5 з посиланням на ст.ст.126, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких водії транспортних засобів повинні мати в наявності Поліси цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та контроль за виконанням зазначених норм покладено на МВС України не можуть бути прийняті до уваги, оскільки невиконання вимог цих норм працівниками ДАЇ не може підтверджувати законність керування. На органи МВС покладено контроль за додержанням цих норм, а не встановлення факту законності чи незаконності.
26 червня 2012 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов лист Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області, в якому повідомлено про неможливість надати інформацію з приводу того, що ОСОБА_5, 1988р.н., притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки згідно алфавітного покажчика за період 2011 року ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП не притягувався.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2012р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.
Представники сторін та третіх осіб у судове засідання 04.07.2010р. не з'явилися, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін та третіх осіб у судове засідання не була визнана обов'язковою, в клопотанні №515-12 від 16.05.2012р. скаржник повідомив про свій намір скористатися процесуальним правом щодо розгляду справи за відсутності його представника та відповідачу був наданий достатній час підтримати свої доводи в апеляційному провадженні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
01 червня 2010 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування»(страховик) та ЗАТ «Сармат»(страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1559-а/10зп (далі -договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим транспортним засобом. Страховим випадком за цим договором є, в тому числі, і дорожньо-транспортна пригода. Об'єктом страхування за яким, згідно з п.п.4, 5 договору, є транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz ML350, 2006 р.в., держ. реєстр. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_1 (далі -автомобіль Мерседес). Згідно з п.3 договору страхування вигодонабувачем за даним договором є ЗАТ «Сармат». Згідно п.12.1. договору страхування частина збитків, яка не відшкодується страховиком (франшиза) внаслідок ДТП становить 0,5% від страхової суми по відповідному легковому ТЗ, але в будь-якому випадку не більше 800грн., з урахуванням умов п.12.4. договору. Умови виплати страхового відшкодування: на базі СТО на вибір страховика (п.17 договору страхування). Пунктом 16 договору страхування сторони погодили строк дії договору до 31.05.2011р. Перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, Порядок та умови виплати страхового відшкодування визначені сторонами договору в пунктах 25 та 26 договору страхування.
Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.07.2012р. за ідентифікаційним кодом 00377457 зареєстроване Приватне акціонерне товариство «Міллер Брендз Україна», яке є правонаступником ЗАТ «Сармат». Таким чином, страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №1559-а/10зп від 01.06.2010р. виступає Прат «Міллер Брендз Україна».
14 січня 2011 року близько 18 год. 45 хв. в м. Макіївка Донецької області по вул. Свободи, навпроти будинку №61 відбулася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення двох транспортних засобів: ГАЗ 2705, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі -автомобіль Газ), під керуванням ОСОБА_5 та Mercedes-Benz ML350, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ЗАТ «Сармат»(на момент ДТП транспортним засобом керував ОСОБА_6).
В результаті ДТП автомобілю Мерседес були спричинені технічні ушкодження лівої передньої двері автомобіля, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Макіївки від 14.01.2011р. та протоколом про адміністративне правопорушення №АН1 257411 від 14.01.2011р.
17 січня 2011 року спеціалістом ПрАТ «СК «АХА Страхування»Важевим А. за участю довіреної особи ПрАТ «Міллер Брендз Україна»Жугунова А.В. в м. Донецьку було проведено огляд транспортного засобу - Mercedes-Benz ML350, 2006 р.в., держ. реєстр. НОМЕР_3, кузов НОМЕР_1, під час якого встановлено характер пошкоджень, про що складено акт огляду транспортного засобу від 17.01.2011р.
Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт №5 від 17.01.2011р., складеного Фізичною особою-підприємцем Гаєвим Дмитром Валентиновичем, вартість ремонту автомобіля Мерседес склала 3100грн.
Позивачем, на підтвердження визнання факту настання страхового випадку, складені страховий акт №2011/V/OMOD00460/VESKO1187 від 27.01.2011р. за договором страхування транспортних засобів №1559-а/10ЗП від 01.06.2010р. та розрахунок суми страхового відшкодування від 31.01.2011р. в розмірі 2300грн.
14 лютого 2011 року ПрАТ «Міллер Брендз Україна»звернулось з заявою до АТ «СК «АХА Страхування»в м. Донецьку про виплату страхового відшкодування на розрахункові реквізити ФОП Гаєвого Д.В.
Платіжним дорученням №1491 від 16.02.2011р. позивачем перераховано ФОП Гаєвому Д.В. страхове відшкодування за договором №1559-а/10зп за ремонт автомобіля Мерседес, держ. реєстр. НОМЕР_3, за ЗАТ «Сармат»у сумі 2300грн. без ПДВ.
Відповідно до аварійного сертифікату б/н від 15.08.2011р., складеного аварійним комісаром Палазовим К.В. на замовлення страховика -АТ «СК «АХА Страхування», вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес становить 3183,35грн.
Постановою Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 02.03.2011р. у справі №3-170/11 ОСОБА_5, який керував автомобілем ГАЗ-2705, державний номерний знак НОМЕР_2, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340грн.
Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору страхування та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування страховик за договором -позивач у справі зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за договором у загальному розмірі 2300грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем -ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО»(страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/8856762 від 19.03.2010р. із строком його дії до 18.03.2011р. Забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_4, 2003 р.в. Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду заподіяну майну складає 25500грн., а франшиза -510грн.
Отже, на момент скоєння ДТП відносно автомобіля Газ існував діючий поліс.
Враховуючи, що автомобіль Газ, яким керував ОСОБА_5 було застраховано в ПрАТ «СК «ВУСО», 05.09.2011р. позивач направив відповідачу заяву №1043-11 від 29.08.2011р. на виплату страхового відшкодування у сумі 2300грн., про вручення поштового відправлення 12.09.2011р. свідчить відмітка представника ПрАТ «СК «ВУСО»на повідомленні.
Згідно страхового акта відповідача №3768-24 від 22.11.2011р., складеного за наслідками звернення позивача із вимогою про здійснення страхового відшкодування, посилаючись на п.32.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач дійшов висновку про те, що даний випадок не є страховим.
На підставі наведеного, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 2300грн. матеріальної шкоди.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Статті979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст.27 Закону України «Про страхування».
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи порушення учасниками ДТП п.п.33.1.2. п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяла на момент скоєння ДТП), відповідно до приписів пп.38.1.1. п.38.1. ст.38 зазначеного Закону, позивач не набув права регресного позову саме до відповідача. Даний висновок місцевого господарського суду є помилковим з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, що діяла на момент скоєння ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Положення означеної статті не визначають форми (усна чи письмова) повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, - а лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.
Судом першої інстанції невірно застосовані норми ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказана норма регулює регресні відносини між страховиком і страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і тому не може бути застосована до правовідносин, що виникли між позивачем і відповідачем у даній справі.
При цьому, позивач та його страхувальник не зобов'язані були повідомляти ПрАТ «СК «ВУСО»про настання дорожньо-транспортної пригоди, а тим більше, звертатись до відповідача з вимогою про відшкодування спричинених збитків, оскільки страхувальник отримує страхове відшкодування при настанні страхового випадку від страховика, згідно укладеного з ним договору добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Отже, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток. При цьому, неповідомлення страхувальником відповідача про настання страхового випадку не звільняє відповідача від виплати страхового відшкодування в порядку регресу, однак надає йому право пред'явлення регресного позову до страхувальника.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №48/562, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.
Посилання суду першої інстанції на неправомірність сплати страхового відшкодувань в порядку регресу по страховому випадку із автомобілем Газ, у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_5 документів, на підставі яких від керував автомобілем Газ, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки перевірка у водіїв документів на право користування й керування транспортними засобами, подорожних листів, наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів віднесена до компетенції органів міліції у відповідності до п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію». Таким чином, встановлення факту правомірності експлуатації водієм автомобілем законодавством покладено на органи міліції (державної автомобільної інспекції).
У відповідності до частини першої ст.126 Кодексу про адміністративні правопорушення України керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення правил користування засобами транспорту (в тому числі передбачені ст.126 КУпАП) розглядаються органами внутрішніх справ. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 126 і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. А згідно із ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Таким чином, керування водієм транспортним засобом без наявності документів про право користування чи розпорядження ним є адміністративним правопорушенням, а тому факт такого правопорушення може бути підтверджено лише встановленими законодавством документами -протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та постановою про таке адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не надав до матеріалів справи доказів вчинення ОСОБА_5 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме керування ним автомобілем Газ без належних документів.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права вимоги до відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу позивачем вираховано суму франшизи у розмірі 800грн. і заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування у сумі 2300грн.
Отже, регресний позов до відповідача заявлений позивачем вірно, а суд першої інстанції неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов хибного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 2300грн.
Крім того, позивачем на підставі ст.37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, та ч.2 ст.625 ЦК України, заявлено вимоги про стягнення з відповідача сум 3% річних та пені внаслідок прострочення відповідачем виплати відшкодування завданої матеріальної шкоди в порядку регресу на користь позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч.3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п.37.2 ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Крім того, відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст.992 ЦК України та п.37.2 ст.37 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній до 18.09.2011 року) право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу. Ні ЦК України, ні Законами України «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 62,51грн. пені підлягають залишенню без задоволення.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату). Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин. При цьому, грошове зобов'язання у регресних правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.
Як було встановлено апеляційним судом, 05.09.2011р. позивач направив відповідачу заяву №1043-11 від 29.08.2011р. на виплату страхового відшкодування у сумі 2300грн., про вручення поштового відправлення 12.09.2011р. свідчить відмітка представника ПрАТ «СК «ВУСО»на повідомленні. Однак, відповідач, всупереч положень ч.2 ст.530 ЦК України, коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст.519, 612, 625 ЦК України).
Оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 12,10грн. трьох відсотків річних за період з 13.10.2011р. по 16.01.2012р. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в скасованій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, задоволенням вимог позивача в частині стягнення 2312,10грн., судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №5006/7/16/2012 -задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. (повний текст підписано 02.04.2012р.) у справі №5006/7/16/2012 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми майнової шкоди у розмірі 2300грн., 3% річних у розмірі 12,10грн.
Викласти резолютивну частину рішення наступним чином:
«Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк про стягнення суми майнової шкоди у розмірі 2300грн., пені у розмірі 62,51грн., 3% річних у розмірі 12,10грн. -задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(8300, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В) суму майнової шкоди у розмірі 2300грн., 3% річних у розмірі 12,10грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1561,22грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(8300, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-В) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 780,61грн.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М. Татенко
Надруковано 9 примірників: 2 -позивачу; 1 -відповідачу; 3- третім особам; 1 -до справи; 1 -АГС, 1 -ГС