04.07.12 Справа № 5021/405/12.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М. розглянувши матеріали справи №5021/405/12
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс»,
м. Суми
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, м. Суми
про встановлення меж земельної ділянки.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2;
від третьої особи: Базіль Р.В.;
У судовому засіданні від 12.04.2012р. судом була оголошена перерва до 14.05.2012р., 10 год. 40 хв.
Суть спору: позивач просить суд встановити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, між земельними ділянками товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс» та фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за координатами, визначеними приватним підприємством «Кадастр-С» та стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 14.05.2012р. провадження у справі було зупинено до вирішення по суті пов'язаної справи № 5021/2210/2011. Судовою ухвалою від 27.06.2012р. провадження у справі № 5021/405/12 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.07.2012р., 11 год. 00 хв.
Представник позивача у судовому засіданні позов та подані ним 14.05.2012р. заперечення на відзив відповідача - підтримав, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у поданому ним 12.04.2012р. відзиві проти позову заперечує та зазначає, що між сторонами у справі фактично існує спір про визнання права на земельну ділянку, яка знаходиться безпосередньо перед будівлею холодильника, та визначенням її меж, але такого способу захисту права особи на отримання в оренду земельної ділянки як встановлення меж земельної ділянки у судовому порядку чинне законодавство України не передбачає.
Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління земельних ресурсів Сумської міської ради - у судовому засіданні підтримав поданий 14.05.2012р. відзив, в якому зазначає, що в контексті ст. 125-126 Земельного кодексу України ні позивач ні відповідач не є належними власниками чи землекористувачами земельної ділянки, межі якої вони просять встановити, та жодною нормою права суд не наділений повноваженнями по встановленню меж земельних ділянок комунальної власності.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.2005р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр права», позивач придбав нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення (будівля холодильника), зазначене на технічному плані під літ. «Б».
Для відведення земельної ділянки в оренду під вказаним нерухомим майном позивач звернувся із листом-замовленням на розробку проекту землеустрою до землевпорядної фірми - приватного підприємства «Кадастр-С».
27.04.2011 р. рішенням Сумської міської ради №438-МР позивачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення складських приміщень.
24.05.2011р. ТОВ «Укрхімсервіс» звернулось до землевпорядної фірми ПП «КАДАСТР-С», із заявою щодо виконання робіт по встановленню та закріпленню на місцевості меж земельної ділянки під розміщення складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до вимог чинного законодавства та в силу технічного завдання на виконання робіт, що було надано на адресу приватного підприємства «КАДАСТР- С», технічна документація має включати акт погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, при складанні такого акту ТОВ «Укрхімсервіс» зобов'язане його погодити шляхом підписання з усіма власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Одним із таких суміжних власників (землекористувачів) є відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_3.
Так для погодження з відповідачем меж земельної ділянки позивач направив на його адресу лист від 24.06.2011р. за №105 із проханням розглянути та погодити акт про встановлення та закріплення в натурі меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на який, як зазначає позивач у своєму позові, відповіді він не отримав.
Згідно п. «і» ч. 2 ст. 25 та п. «є» ч. 1 ст. 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку є видом документації з землеустрою і включає кадастровий план. Обов'язковою складовою кадастрового плану є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Вказаний акт є необхідною складовою технічної документації для посвідчення права на земельну ділянку.
При здійсненні оформлення права на користування земельною ділянкою, сторони не узгодили межі земельних ділянок, на яких розташовані придбані ними будівлі та споруди, а тому позивач був змушений звернутися до суду з такою позовною вимогою як встановити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, між земельними ділянками товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімсервіс» та фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за координатами, визначеними приватним підприємством «Кадастр-С».
Слід зазначити, що Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України згідно яких юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.
Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирішують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
З метою оперативного реагування та вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок на території міста Суми, відповідно до вимог глави 25 Земельного кодексу України Виконавчий комітет Сумської міської ради рішенням № 382 від 12.08.2008 року «Про постійну комісію по вирішенню земельних спорів щодо меж земельних ділянок на території міста Суми» утворено постійну комісію по вирішенню земельних спорів щодо меж земельних ділянок на території міста Суми, завданням якої є підвищення ефективності роботи виконавчих органів міської ради по вирішенню земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви.
Таким чином, з огляду на положення зазначених норм, цивільним та господарським законодавством не передбачений такий спосіб захисту прав та законних інтересів який обрано позивачем за даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити.
СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст рішення підписано 09.07.2012 року.