"12" липня 2012 р. Справа № 10/88
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" м.Київ
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 м. Рівне
про стягнення 279 640 грн. 94 коп. заборгованості по розрахунках та 3% річних
Суддя Павлюк І.Ю.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.07.2010р. у справі №10/88 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, вирішено стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мапеі Україна" 270 184 грн. 49 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 9456 грн. 45 коп. 3 % річних, 2 796 грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
19.07.2010р. на виконання вищевказаного рішення видано наказ.
12.07.2012р. до господарського суду Рівненської області надійшло подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Могильницької Н.В. (погоджено начальником відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Бабишкевичем Ю.М.) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України -до виконання зобов'язань за рішенням суду з підстав невиконання останнім рішення господарського суду Рівненської від 06.07.2010 у справі №10/88.
Розглянувши подання державного виконавця, суд відмовляє у його прийнятті з наступних підстав.
Як визначено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади (і, зокрема, господарський суд як орган державної судової влади) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.6 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;
Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" звернення учасників виконавчого провадження розглядаються за правилами, встановленими Законом України "Про виконавче провадження", розд. V Цивільного процесуального кодексу України, статтями 89, 118 - 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Статтями 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України або іншими нормами діючого законодавства не передбачено повноваження господарського суду щодо прийняття та розгляду звернень (подання) Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичних осіб-підприємців, які були стороною у господарських справах, з метою забезпечення виконання наказів господарського суду.
Аналогічна правова позиція наведена в п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" №2677-VI від 04.11.2010р. Цивільний процесуальний кодекс України доповнено статтею 377-1, згідно із якою питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Отже, подання про обмеження боржника у праві виїзду за межі України повинно розглядатися місцевим судом в порядку цивільного судочинства, та зазначений спір не підвідомчий господарському суду.
Зазначена позиція також викладена у листі Міністерства юстиції України від 06.06.2008р. №25-32/507 "Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів", згідно із яким оформлення та направлення подань до суду державними виконавцями здійснюється в порядку, визначеному положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Як передбачено п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.
Згідно із п. 1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
За таких обставин, у прийнятті подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Могильницької Н.В. (погоджено начальником відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Бабишкевичем Ю.М.) про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України -до виконання зобов'язань за рішенням суду належить відмовити.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Рівненської області, -
Відмовити у прийнятті подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Могильницької Н.В. (погоджено начальником відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Бабишкевичем Ю.М.) у справі №10/88 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України -до виконання зобов'язань за рішенням суду.
Суддя Павлюк І.Ю.