Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" липня 2012 р. Справа № 5023/1845/12
вх. № 1845/12
Суддя господарського суду Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федоровой К.О.
за участю представників сторін:
позивача - Пєтік А.М. дов. № 08-11/128/2-12 від 04.01.12 р.; відповідача - не з"явився;
3-ї особи - Пєтік А.М. дов. № 295/0/45-12 від 18.05.12 р.;
розглянувши справу за позовом Харківська міська рада, м. Харків, 3-я особа на стороні позивача Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до ТОВ "Ажур-ТНТ", м. Харків
про визнання договору укладеним
Харківська міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ажур-ТНТ" (далі - відповідач) та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Позивач в судовому засіданні 02.07.12 р. надав додаткові документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки та комунального майна в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи в його обґрунтування не надав, поштовим відділенням повернено суду копії ухвал від 28.05.12 р. та 11.06.12 р. у даній справі з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".
Згадану ухвалу було направлено на адресу відповідача: пров. Розторгуївський, 2, м. Харків, Харківська область, 61064, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 17.05.12 р., наданому позивачем до суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній т матеріалами та документами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
На підставі рішення 8 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 06.07.2011 р. № 344/11 ТОВ "Ажур-ТНТ" (відповідач) є замовником будівництва торговельного комплексу по пров. Розторгуївському, 2 у м. Харкові.
На момент ухвалення зазначеного вище рішення Харківської міської ради, правовідносини щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.04.2009 р. № 173 «Про пайову участь замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова», якими був встановлений Порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок пайової участі).
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.11 р. № 804, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року, було затверджено новий Порядок пайової участі замовників в розвитку інфраструктури м. Харкова.
Так само як і Порядок пайової участі від 2009 року, Порядок пайової участі замовників в розвитку інфраструктури м. Харкова від 09.11.11 р. визначив, що пайова участь замовника (відповідача) полягає в перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова у розмірах: 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд і 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Суд зазначає, що саме частина 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року встановлює, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року - цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: частини 3, абзацу сьомого частини 9 статті 40, які набирають чинності з 1 січня 2013 року. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Дія цивільно-правових норм у часі починається з моменту вступу їх у силу і продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, частина 3 згаданої статті регламентує так звані «триваючі» відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких «триваючих» прав і обов'язків, що продовжують існувати, або до прав і обов'язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.
Закінчений будівництвом торговельний комплекс по пров. Розторгуївському, 2 у м. Харкові, прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта, зареєстрованої 26.12.2011 року за № ХК 14311114726.
Відтак, правовідносини між сторонами виникли з 06.07.2011 року (з моменту прийняття Харківською міською радою рішення про визнання відповідача замовником) та продовжують існувати.
За ст. 11 ЦК України, цивільні прав та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі договору.
Враховуючи той факт, що частина 3 ст. 40 вказаного закону не набрала чинності станом на момент розгляду даної справи та те, що предметом договору, який позивач просить визнати укладеним, є саме пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, суд, звернення позивача з такими позовними вимогами, визнає передчасним.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Виходячи з позовних вимог, позивач просить визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та надає сам договір, який на його думку має бути укладеним примусово.
Дослідивши умови даного договору суд приходить до висновку, що зазначений договір до укладання якого спонукає позивач має ознаки попереднього договору, який належить до числа так званих організаційних договорів, спрямованих на його організацію, тобто на встановлення взаємозв'язків учасників майбутнього договору, який передбачений ст. 635 ЦК України.
Разом з тим стаття 187 ГК України встановлює, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що норми, які регулюють істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова на час звернення до господарського суду не набрали законної сили, доказів укладання переддоговірних угод між сторонами суду не надано, договір не ґрунтується на державному замовленні, визнання укладеним попереднього договору у судовому порядку в даному випадку не передбачено.
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про укладення договору у редакції, вказаній в позовній заяві.
Судом встановлено, що предметом договору, в редакції, що запропонована позивачем є регулювання взаємовідносин між сторонами щодо пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлової будівлі літ. А-3 під торговельний центр по вул. Героїв Праці, 9, в той час як відповідача, згідно з рішенням Харківської міської ради № 344/11 від 06.07.11 р., визнано замовником будівництва торговельного комплексу по пров. Розторгуївському, 2 у м. Харкові.
На підставі викладено вище, суд вважає, позовні вимоги заявленими передчасно та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 203, 626, 627, 638 Цивільного кодексу України, статтями 187, 181 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Повне рішення складено 07 липня 2012 року.
Суддя Інте Т.В.