"04" липня 2012 р.Справа № 5017/1217/2012
За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ";
до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5
про стягнення 189621,06грн.
Суддя Літвінов С.В.
Представники:
Від позивача: Василенко О.В. по довіреності №б/н від 01.01.12 року;
Від відповідача: ОСОБА_4 по довіреності; ОСОБА_5 по паспорту
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 (далі-Відповідач)про стягнення заборгованості в сумі 189621,06грн..
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2012р. строк розгляду спору продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.
04.07.12р. представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути завдані збитки у розмірі 34934,11грн.
Відповідач в судове засідання з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:
09.07.2008р. між Позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичноою особою ОСОБА_5 був укладений договір відповідального зберігання №82 (далі Договір) за яким позивач передав на зберігання відповідача, а відповідач прийняв та зобов'язався зберігати переданий товар (меблеву продукцію) в порядку та за умовами договору.
На виконання вказаного договору позивачем було передано відповідачу товар (меблева продукція) на загальну суму 189621,06гн., що підтверджено накладними які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2.1. договору зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату ( нестачу) або пошкодження майна майнодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від майнодавця до моменту його повернення майнодавцеві. Повернути майно майнодавцеві за першою вимогою останнього.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №3/114 від 21.02.2012р. щодо повернення майна та про повідомлення місцезнаходження та стан усього майна, що знаходиться на зберіганні у відповідача.
Також, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №3/161 від 07.03.2012р. щодо надання можливості огляду майна на предмет його наявності та існування взагалі.
Як стверджує позивач, відповіді на вищевказані вимоги позивачем не отримані, вимоги не виконані.
Відповідач свої зобов'язання по договору на відповідальне зберігання №82 від 09.07.08р. не виконав, а саме товар (меблеву продукцію ) не повернув тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі 34934,11грн..
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних правових підстав.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 та. ч. 2 п. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного нрава (реальні збитки). Доходи, які б особа могла реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 949 ЦКУ встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно із ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Відповідно до п. 4.3. договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна, а у випадку втрати, або пошкодження майна, переданого на зберігання, зберігач повинен відшкодувати майнодавцеві вартість втраченого або пошкодженого майна в повному обсязі.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
На підставі вищевикладеного, відповідач має відшкодувати збитки у сумі 34934,11 грн..
При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі завданих збитків в розмірі 34934,11 грн..
Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 код НОМЕР_1( АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ КОМБІНАТ" код 00274619 (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 7) суму завданих збитків в розмірі 34934,11 грн., судовий збір в розмірі 3792,42 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2012р.
Суддя Літвінов С.В.