04 липня 2012 року справа № 5020-11/143
За скаргою Краснокутського міжрайонного управління водного господарства,
ідентифікаційний код 05474429
(62002, Харківська область, Краснокутський район, смт Краснокутськ,
вул. Первомайська, 56)
на дії Відділу державної виконавчої служби
Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)
щодо винесення постанови від 30.06.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві,
у справі № 5020-11/143:
за позовом Харківського обласного виробничого управління
меліорації і водного господарства,
ідентифікаційний код 01038594
(61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 1-ий під'їзд, 4 поверх)
в особі Краснокутського міжрайонного управління водного господарства,
ідентифікаційний код 05474429
(62002, Харківська область, Краснокутський район, смт Краснокутськ,
вул. Первомайська, 56)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
ідентифікаційний номер НОМЕР_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення вартості майна в розмірі 21 920,00 грн,
Суддя Головко В.О.,
Представники учасників судового процесу:
скаржник -стягувач (Краснокутське міжрайонне управління водного господарства) -явку уповноваженого представника не забезпечив;
боржник (ФОП ОСОБА_1) -не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив;
орган виконання судових рішень (ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі) - явку уповноваженого представника не забезпечив.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.05.2008 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Харківського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства в особі Краснокутського міжрайонного управління водного господарства стягнуто 21 920,00 грн вартості неповернутого майна та судові витрати /арк. с. 78-79/.
На виконання зазначеного судового рішення, що набрало законної сили 27.05.2008, господарським судом міста Севастополя видано відповідний наказ /арк. с. 85/.
Вказаний наказ був надісланий для виконання до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі /арк. с. 107/.
30.06.2011 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі Барчак В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві /арк. с. 87 -зворотний бік/.
Не погодившись із вказаною постановою, 20.04.2012 Краснокутське міжрайонне управління водного господарства звернулось до господарського суду м. Севастополя зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, в якій просить зазначену постанову скасувати та поновити строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що вказана постанова не містить строку, до якого виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання, що, на думку стягувача, робить неможливим таке пред'явлення. Також скаржник зазначає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві та наказ на примусове виконання судового рішення надіслані стягувачеві з порушенням встановленого законом триденного строку. Такі зволікання із направленням документів стягувачеві, на переконання останнього, призвели до закінчення строку повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою суду від 13.06.2012 розгляд скарги у судовому засіданні був призначений на 20.06.2011.
У зв'язку з неявкою сторін та органу виконання судових рішень у засідання суду 20.06.2012, ненаданням учасниками судового процесу витребуваних судом документів розгляд скарги в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України був відкладений на 04.07.2012.
У засідання суду 04.07.2012 боржник не з'явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не сповістив, витребувані судом документи не надав.
Скаржник-стягувач явку свого повноважного представника в судове засідання також не забезпечив, проте 03.07.2012 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд скарги без участі представника Краснокутського міжрайонного управління водного господарства /арк. с. 101/.
Орган виконання судових рішень явку уповноваженого представника у засідання суду 04.07.2012 теж не забезпечив. Утім, до початку судового засідання надіслав до суду відзив на скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні скарги Краснокутського міжрайонного управління водного господарства з підстав її необґрунтованості /арк. с. 104-106/.
Відповідно до частини другої статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на викладене, суд вирішив розглянути скаргу у відсутність сторін виконавчого провадження та органу державної виконавчої служби за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши скаргу Краснокутського міжрайонного управління водного господарства на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 30.06.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі -Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Згідно зі статтями 2, 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюється нею на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за наказами господарських судів.
Як встановлено судом, 27.05.2008 на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 14.05.2008, що набрало законної сили 27.05.2008, господарським судом міста Севастополя виданий наказ /арк. с. 85/, на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду /арк. с. 108 -зворотний бік/.
З відзиву суб'єкта оскарження (Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі) убачається, що в рамках зведеного виконавчого провадження, до якого було приєднано виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 27.05.2008 у справі № 5020-11/143, зокрема, здійснювалися наступні виконавчі дії:
- 11.02.2009 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку боржника в Севастопольській філії ВАТ Банк „Фінанси та кредит" та з'ясовано, що кошти на рахунку боржника відсутні;
- 11.03.2009 державним виконавцем був здійснений вихід за місцем проживання боржника, за результатами якого встановлено, що боржник за вказаною у виконавчому документі адресою не проживає та будь-яке майно, що належить боржнику та підлягає опису й арешту відсутнє, про що складений відповідний акт;
- 23.03.2009, з метою розшуку майна боржника, державним виконавцем на адресу органів, які здійснюють реєстрацію прав власності на майно та його перереєстрацію на іншого власника, були надіслані відповідні запити; у відповідь на ці запити отримано інформацію, згідно з якою боржник зареєстрований за адресою, вказаною у наказі, проте земельні ділянки, нерухоме майно і автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані.
З огляду на те, що не зважаючи на вжиті державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій заходи, з'ясувати фактичне місцезнаходження боржника (його місце проживання) та майна, на яке можна накласти стягнення, виявилось неможливим, виконавчий документ був повернутий стягувачеві, про що винесено відповідну постанову від 30.06.2011 /арк. с. 87 -зворотний бік, арк. с. 108/.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається серед іншого на те, що в порушення вимог пункту 4.11.4 та Додатку 14 до вищезазначеного пункту Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції, яка діяла станом на час вчинення оскаржуваної виконавчої дії), у постанові не зазначено строк, до якого виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання.
Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника суд зауважує на наступному.
Як убачається зі змісту пункту 4.11.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову (додаток 14), яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Постанова може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Додаток 14 до пункту 4.11.4 Інструкції про проведення виконавчих дій містить у собі шаблон постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з яким, у пункті 2 резолютивної частини такої постанови державний виконавець має указати строк, до якого виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання.
Дійсно, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2011 не містить у резолютивній частині вказівки на строк, до якого виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання.
Проте, на думку суду, формальне недодержання державним виконавцем вимог Інструкції про проведення виконавчих дій щодо зазначення певних реквізитів постанови (в даному випадку -дати, до якої виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання), не може слугувати підставою для скасування даної постанови, оскільки правовою підставою для її винесення було встановлення державним виконавцем під час проведення виконавчих дій юридичного факту неможливості з'ясування місцезнаходження боржника та відсутності майна, на яке може бути накладено стягнення.
Порядок повернення виконавчого документа стягувачу прописаний у статті 47 Закону України „Про виконавче провадження". Відповідно до пункту 2 частини першої вказаної статті виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з частиною другою статті 47 Закону України „Про виконавче провадження", про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
За приписами частини п'ятої статті 47 Закону України „Про виконавче провадження", повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Суд звертає увагу стягувача на положення статті 23 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, -з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Тобто строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлений законом. Тому незазначення такого строку в тексті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві не має істотного значення.
Як убачається з матеріалів справи, наказ господарського суду міста Севастополя від 27.05.2008 у справі № 5020-11/143 повернутий стягувачеві 02.04.2012, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті /арк. с. 89/ та не спростовано органом Державної виконавчої служби.
Отже, строк для повторного пред'явлення виконавчого документа - наказу господарського суду міста Севастополя від 27.05.2008 у справі № 5020-11/143 до виконання спливає 01.04.2013.
За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як зазначено вище, строк для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив, тому заявник має можливість повторно звернутися до відповідного відділу державної виконавчої служби із вказаним наказом до спливу встановленого законом строку. Отже, порушене право стягувача відсутнє.
Водночас, суд вважає за потрібне звернути увагу скаржника на положення частини четвертої статті 47 Закону України „Про виконавче провадження" та частини першої статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють 10-денний строк на подачу скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, який обчислюється з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Судом установлено, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві надіслана до Краснокутського міжрайонного управління водного господарства 02.04.2012, що з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 № 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650 (пункти 4.1, 4.2 глави 4), отримана стягувачем принаймні 09.04.2012.
Таким чином, останній день подачі скарги на дії органу Державної виконавчої служби - 19.04.2012. Натомість, як убачається зі штемпеля на поштовому конверті, дана скарга подана до суду (здана на пошту) 20.04.2012, тобто з пропуском встановленого процесуальним законодавством строку. Клопотання про поновлення пропущеного строку стягувачем на надане.
За викладених обставин, вимога скаржника про скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 30.06.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Скаргу Краснокутського міжрайонного управління водного господарства на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 30.06.2011 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у справі № 5020-11/143, -відхилити.
Суддя (підпис) В.О. Головко