25 червня 2012 року справа № 5020-507/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали позовної заяви:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі
(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
про визнання права власності,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2., довіреність №4004 від 29.10.2010;
відповідача - Білоусова В.С., довіреність №15 від 09.02.2012.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі -РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі, Відповідач) про визнання права власності на 53/100 частки окремо розташованого нерухомого майна - споруди гідровузлу ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Сюлю-Клю", яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів.
Позовні вимоги з посиланням на статті 328, 355, 356, 357, 392 Цивільного кодексу України та статтю 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»обґрунтовані невизнанням Відповідачем права сумісної власності ФОП ОСОБА_1 на створену ним за згодою орендодавця шляхом поліпшення орендованого майна нову річ -споруду гідровузлу ставка-накопичувача, яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів.
Представник Позивача у засіданні суду 20.06.2012 позовні вимоги з урахуванням пояснень /а.с.56-59/ підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник Відповідача у судовому засіданні 20.06.2012 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві №10-03-01896 від 05.06.2012 /а.с.33-35/, зокрема, зазначив, що Позивачем не доведено, що у результаті зроблених ним невід'ємних поліпшень орендованого майна створена нова річ, оскільки належним доказом зазначених обставин повинен бути акт прийняття об'єкту в експлуатацію, а також не доведено понесення орендарем витрат на проведення окремих поліпшень, належним доказом яких мають бути відповідні платіжні документи. Крім того, РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі зазначив, що строк позовної давності в межах якого Позивач мав можливість здійснити захист своїх порушених прав, сплинув 27.10.2011.
У судовому засіданні 20.06.2012 оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 25.06.2012 для надання додаткових документів.
У судовому засіданні 25.06.2012 суд у порядку статті 821 Господарського процесуального кодексу України вийшов до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення.
25.06.2012 о 15 годині 57 хвилин одразу після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
29.04.2002 між РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди державного нерухомого майна №122 (далі -Договір) /а.с.8-12/, відповідно до умов якого орендар приймає у строкове платне користування окремо розташовану споруду ставка-накопичувача, у тому числі земляну дамбу площею 581,0 кв.м та котлован ставка, розташовані за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Сюлю-Клю", що не увійшло до статутного фонду КСП "Агрофірма "Червоний Жовтень" при приватизації. Майно передається з метою організації відпочинку населення, розведення товарної риби, раків, організації рибної ловлі, переробки, зберігання та реалізації готової продукції (пункт 1.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 07.06.2004 /а.с.70/).
Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна.
Передання майна в оренду не спричиняє виникнення у Орендаря права власності на орендоване майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору).
За актом приймання-передачі державного майна від 29.04.2002 об'єкт оренди переданий Орендарю /а.с.43/.
Договір укладений строком на 3 (три) роки та діє з моменту підписання до 30.04.2005 (пункт 10.1 Договору). У випадку відсутності заяви однієї із сторін або зміни Договору за закінченням строку його дії та протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той же строк та на тих ж саме умовах, які були передбачені Договором (пункт 10.6 Договору).
Строк дії Договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод: угодою від 25.04.2008 -до 30.03.2011, угодою від 29.03.2011 до 30.03.2013 /а.с.13, 14/.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.02.2012 по справі №5020- 1938/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2012, відмовлено у задоволенні позову Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурору в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до РВ ФДМ В АР Крим та м. Севастополі, ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди державного нерухомого майна №122 від 29.04.2002 недійсним та повернення майна.
Пунктом 5.1.2 Договору передбачено, що Орендар має право за згодою Орендодавця вносити зміни у склад Орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.
12.01.2008 між ФОП ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Південний берег»(далі -ПП «Південний берег») було укладено договір про сумісну діяльність, відповідно до пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль сумісно діяти у сфері реалізації проекту щодо ставка «Слюк-лю»для досягнення наступної господарської мети: проведення експертної оцінки ставка, укладення договору на проектні роботи з інститутом «Кримгидроводхоз», проведення поліпшень згідно з розробленим проектом, укладення договору з підрядною організацією для будівництва водоскидної споруди, отримання технічних умов на енергопостачання, спеціальне водокористування, відвід земельної ділянки та інші питання узгоджені сторонами /а.с.60-61/.
Представник Позивача повідомив суд про те, що в органах державної податкової служби зазначений договір не зареєстрований.
Листом за вих. №2214/011-6 від 08.09.2008 РВ ФДМ України в АР Крим та м.Севастополі надало згоду на проведення поліпшення об'єкта оренди за Договором -будівництво водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м.Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка, згідно з наданою проектно-кошторисною документацією в межах 338 688,00 грн. та за умови врахування компенсації зазначеної суми лише в процесі приватизації ставка «Слюк-Лю»/а.с.15, 46/.
27.10.2008 між ПП «Південний берег»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримводбуд плюс»(Підрядник) (далі -ТОВ «Кримводбуд плюс») укладено договір підряду №07/08, згідно з пунктом 1.1 якого Підрядник по завданню Замовника зобов'язується на власний ризик виконати у встановлений договором строк будівельні роботи (об'єкт будівництва), а Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від Підрядника роботи (об'єкт) та сплатити них. Підрядник виконує роботи по будівництву водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка (пункт 1.2 Договору підряду №07/08).
Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт від 18.12.2008 /а.с.22-26/ та довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 18.12.2008 /а.с.27/, виконанні за договором підряду №07/08 роботи по будівництву водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка, вартістю 161 022,00 грн., прийняті ПП «Південний берег».
Позивач вважає, що він як Орендар мав право змінювати стан речі, переданої йому в оренду, та в результаті поліпшення, зробленого за згодою Орендодавця, ним створена нова річ, тому вимагає визнати його співвласником 53/100 частки спірного майна.
Викладені обставини з'явилися підставою для звернення Позивача до суду із позовом про визнання права власності на 53/100 частки окремо розташованого нерухомого майна - споруди гідровузлу ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Сюлю-Клю", яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України), Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 №2269-ХІІ.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 331 ЦК України «Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва»встановлено наступне.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. До прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.
Частина перша статті 182 ЦК України передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини третьої статті 773 ЦК України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Зазначений припис статті 773 ЦК України кореспондується зі змістом частини першої статті 778 ЦК України, в якій зазначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
Частиною четвертою статті 778 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ (далі -Закон) передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.
Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 23 Закону орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна; якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону у разі припинення або розірвання договору оренди орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.
Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що сторони у пункті 5.1.2 Договору передбачили право ФОП ОСОБА_1 за згодою Відповідача вносити зміни у склад Орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.
Поряд з цим, в пункті 10.5 Договору сторони зазначили, що в разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних грошових коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлені поліпшення -власністю Орендодавця. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна у результаті вказаних невідокремлених поліпшень вирішується відповідно до умов цього Договору або діючого законодавства.
Таким чином, чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, та Договором передбачені: можливість здійснення за власні кошти Орендаря невідокремлених поліпшень орендованого майна за умови згоди на це Орендодавця; набуття права власності на такі невідокремлені поліпшення лише Орендодавцем (держави в особі РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі) з можливістю компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в разі припинення або розірвання договору.
Сторонами у справі не спростовується факт надання РВ ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі згоди на будівництво водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю», розташованого за адресою: м. Севастополь, с. Орліне, басейн річки Байдарка, - але згода на проведення поліпшення об'єкта оренди за Договором надана в межах 338 688,00 грн. та за умови врахування компенсації зазначеної суми лише в процесі приватизації ставка «Слюк-Лю»/а.с.46/.
Посилання Позивача на те, що внаслідок здійснених за його рахунок поліпшень була створена нова річ -споруда гідровузлу ставка-накопичувача, розташованого за адресою: м. Севастополь, Байдарська долина, урочище "Сюлю-Клю", яка складається з водоскидної споруди довжиною 60 метрів, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів понесення саме ним витрат на створення спірного об'єкту та доказів створення ним об'єкта нерухомого майна.
Надані Позивачем договір підряду №07/08 від 27.10.2008 /а.с.16-21/, акт приймання виконаних підрядних робіт від 18.12.2008 /а.с.22-26/, довідка про вартість виконаних підрядних робіт від 18.12.2008 /а.с.27/ свідчать про виникнення у ПП «Південний берег»зобов'язання оплатити підрядні роботи, виконанні ТОВ «Кримводбуд плюс»на об'єкті -водоскидної споруди ставка «Слюк-Лю»в басейні р. Байдарка.
Договір же про спільну діяльність від 12.01.2008 /а.с.60-61/, укладений Позивачем та ПП «Південний берег», передбачає, що майно, створене сторонами в результаті спільної діяльності, складає їх спільну часткову власність.
З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що спірний об'єкт створювався за власні кошти Позивача.
Судом встановлено, що Договір діє до 30.03.2013 (згідно з угодою від 29.03.2011 до 30.03.2013 /а.с. 14/), в порядку розділу 10 Договору він достроково не припинений (розірваний), про намір його розірвати жодною зі сторін не заявлено.
Відповідно до статті 15 ЦК України, статті 20 ГК України, право на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зазначені положення законодавства та положення законодавства та Договору про час вирішення долі невідокремлених поліпшень свідчать про передчасність позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що права Позивача не порушено і підстави для їх захисту відсутні.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Однак, з огляду на безпідставність матеріально-правової вимоги позову у цій справі, позовна давність застосуванню не підлягає.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України в разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 02.07.2012.
Суддя О.М. Юріна