про припинення провадження у справі
"09" липня 2012 р.Справа № 5017/358/2012
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"в особі філії Одеське міське відділення АТ "Ощадбанк"
до відповідача: Товарної біржі "Профі-Т"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області
про визнання звіту про експертну оцінку земельної ділянки недійсним
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін:
Від позивача: Боднар М.О., довіреність від 06.03.2012 р.
Від відповідача: Шевченко І.М., довіреність від 24.02.2012 р.
Від третьої особи: Ніколішен В.В., доручення від 24.02.2012 р.
В судовому засіданні 09.07.2012 р. приймали участь представники сторін:
Від позивача: Боднар М.О., довіреність від 06.03.2012 р.
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 23.08.2011 р., виконаного ТБ "Профі-Т".
Ухвалою суду від 08.02.2012р. порушено провадження у справі №5017/358/2012.
Ухвалою суду від 14.03.2012р. призначено судову експертизу звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000га., що знаходиться у власності гр. ОСОБА_4, проведення якої доручено ОНДІСЕ, провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 18.06.2012р. провадження у справі було поновлено, у зв'язку з поверненням від ОНДІСЕ матеріалів справи та ухвали від 14.03.2012р. без виконання через ненадання експерту документів, необхідних для проведення експертного дослідження та незабезпечення доступу до об'єкта дослідження.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовано тим, що в рамках проведення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого напису №5847 від 27.12.2010 р. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4, в рахунок погашення кредитної заборгованості, державним виконавцем Овідіопольського РУЮ постановою від 11.03.2011р. було призначено ТБ "Профі-Т"оцінювачем у зазначеному виконавчому провадженні для надання письмового висновку з питань оцінки ринкової вартості арештованого майна. 23.08.2011 р. оцінювачем ТБ "Профі-Т"виготовлено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, із яким позивач не погодився та на його вимогу 21.11.2011 р. рецензентом ОСОБА_5 надано рецензію на зазначений звіт, про його відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та одночасно наявність незначних недоліків, які не вплинули на достовірність оцінки. Однак, позивач вважає, що оцінювач неправомірно застосував знижувальний коефіцієнт, у зв'язку з чим визначив не ринкову вартість об'єкта, а саме ліквідаційну, також, вибрані оцінювачем аналоги для зіставлення пропозицій цін подібних земельних ділянок значно різняться за ціною. Незгода позивача із результатами рецензування звіту та самим звітом, яким позивач протиставляє в якості порівняльного зразка лише наданий власним працівником банку актуалізований висновок, спричинила звернення позивача до суду із позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідач надав суду пояснення від 14.03.2012 р. за вх.№7813/2012, згідно яких із позовом не погоджується з підстав проведення оцінки та оформлення звіту згідно діючих стандартів та чинних нормативно-правових актів, без порушення процедури проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим відсутні сумніви у реальній ринковій вартості оцінюваної земельної ділянки.
Крім того, в судовому засіданні 12.03.2012 р. представник відповідача, який одночасно є оцінювачем земельної ділянки, звіт по якій оспорюється позивачем у даній справі, Шевченко І.М. надав суду пояснення від ТБ „Профі-Т", яке підписано від імені оцінювача ТБ „Профі-Т" Шевченко І.М. Зазначене пояснення судом до уваги не приймається, оскільки працівник юридичної особи -оцінювач не може представляти юридичну особу без відповідного оформлення таких повноважень даної посадової особи підприємства, а окремо оцінювач ТБ „Профі-Т" Шевченко І.М. не є стороною спору.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВДВС Овідіопольського РУЮ своїх пояснень по суті спору на вимогу суду не надала.
Так, оцінивши позиції сторін та наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі з врахуванням наступного.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна -це документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. ст. 3, 12) свідчить про те, що звіт про оцінку майна по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Законодавство України не надає звіту про оцінку майна статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, а отже такий звіт не може вважатися актом державного чи іншого органу і оскаржуватися в судовому порядку.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту, передбачені ст.16 ЦК України, за своїм змістом є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Положеннями п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України сформульовано загальне правило про можливість пред'явлення на захист порушеного цивільного права вимоги про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може також захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
Таким чином, нормами діючого ГПК України, ГК України, ЦК України не передбачено розгляд господарськими судами спорів пов'язаних з визнанням недійсними актів експертних установ, спеціалістів оціночної діяльності в самостійному провадженні.
Однак, статтею 58 Закону України „Про виконавче провадження" визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.
При цьому, відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до положень вищенаведеного закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця. Приписи вищезгаданої норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, з врахуванням процесуального законодавства, в межах якого провадиться таке оскарження, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та приймає його висновки до вчинення наступних виконавчих процедур..
Разом з цим, реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Під час проведення торгів з реалізації відповідного майна воно може бути продано за ціною, яка може бути як вища, так і нижча від експертної.
Згідно з ст. 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Звідси, відсутність у вказаній нормі положень про оскарження оцінки в порядку позовного провадження підтверджує право позивача на оскарження в господарському суді звіту про оцінку майна, проведеного в рамках виконавчого провадження, в порядку ст.121-2 ГПК України.
Цієї ж позиції притримується Вищий господарський суд України у п.25 Інформаційного листа №01-8/164 від 18.03.2008 р. „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", згідно якго законодавство України не надає висновку судового експерта статусу документа, який мав би обов'язковий характер чи породжував права і обов'язки у певного суб'єкта чи кола суб'єктів, а отже такий висновок не може вважатися актом державного чи іншого органу і оспорюватися в судовому порядку.
У пункті 1 і в підпункті 6.2.5 пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що: нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані; господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Також, абз.2 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку (наприклад, про визнання недійсним листа, накладної, акта експертизи тощо).
Таким чином, оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна від 23.08.2012р., є результатом практичної діяльності оцінювача з визначених питань, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований. Отже, позивачем фактично оскаржуються дії експерта-оцінювача, що виходить за межі підвідомчості справ, встановленої ст.12 ГПК України, тому даний спір є непідвідомчим господарському суду.
З огляду на вищезазначене, суд припиняє провадження у справі №5017/358/2012 в порядку п.1 ст.80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Даної позиції суд дійшов ще й з врахуванням судової практики, яка склалась, наприклад, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2012р. у справі №5017/628/2012, суд апеляційної інстанції встановив, що у справі №5017/628/2012 місцевий суд „...правомірно визначив, що оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює, не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та якому не адресований".
Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову від 06.02.2012р. за вх.№3809/2012, яка судом не задовольняється з підстав припинення провадження у справі.
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" судовий збір в сумі 1180,30грн., сплачений ПАТ „Державний ощадний банк України" згідно платіжних доручень №0583(№15822968) від 03.02.2012р. та №0581 (№15822939) від 03.02.2012р., підлягає поверненню платнику.
Керуючись ст. ст. 44, 49 п.1 ст. 80 ГПК України суд, -
1. Припинити провадження у справі №5017/358/2012.
2. Повернути Публічному акціонерному товариству „Державний ощадний банк України" (01023, м. Київ, вул. Госпітальна,12-г) в особі філії Одеське обласне управління АТ „Ощадбанк" (65125, м. Одеса, вул. Базарна,17, код 09328601) судовий збір в сумі 1180,30 грн., сплачений згідно платіжних доручень №0583(№15822968) від 03.02.2012р. та №0581 (№15822939) від 03.02.2012р.
Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Суддя Малярчук І.А.
Інший