"05" липня 2012 р.Справа № 5017/1281/2012
За позовом Балтської міської ради Одеської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 5476грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Балтська міська рада Одеської області, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів у розмірі 5476грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.12р. порушено провадження у справі №5017/1281/2012.
11.06.12р. від позивача надійшло клопотання(вх.№17793/2012 від 11.06.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи: копію витягу з ЄДР відносно відповідача станом на 21.05.12р.; платіжне доручення №93 від 13.04.12р., як доказ зарахування судового збору до державного бюджету України; копію реєстру перевірених актів ф.КБ-2в та розрахунків завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, виконаних підрядною організацією.
Згідно акту господарського суду Одеської області №595 від 11.06.12р. зафіксовано, що при розкриванні поштового відправлення, яке надійшло від Балтської міської ради Одеської області, не виявилось документів, вказаних у додатку на 39арк.
12.06.12р. від позивача надійшло клопотання(вх.№17980/2012 від 12.06.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи: копію витягу з ЄДР відносно відповідача станом на 21.05.12р.; платіжне доручення №93 від 13.04.12р., як доказ зарахування судового збору до державного бюджету України; копію реєстру перевірених актів ф.КБ-2в та розрахунків завищення вартості ремонтно-будівельних робіт, виконаних підрядною організацією.
Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.
За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1281/2012 було продовжено до 11.07.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
05.07.12р. від позивача надійшло клопотання (вх.№20703/2012 від 05.07.12р.) згідно якого підтримує позовні вимоги та просить судовий розгляд справи провести без представника позивача, на підставі матеріалів справи, у зв'язку з участю представника Балтської міської ради Одеської області в іншому судовому процесі та неможливістю прибуття в судове засідання.
Судом клопотання розглянуто та задоволено.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
За період з грудня 2007р. по вересень 2008р. між Балтською міською радою Одеської області (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) були укладені договори підряду на виконання робіт з капітального та поточного ремонту об'єктів на загальну суму 179258грн.
Виконані роботи Балтською міською радою Одеської області оплачені в повному обсязі.
З 19.03.2010р. по 21.05.2010р. Балтським КРУ в Балтському районі проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності Балтської міської ради за період з 01.11.2007р. по 31.12.2009р., за результатами якої було складено акт №340-20/11 від 31.05.2010р.
Відповідно до акту №340-20/11 від 31.05.2010р. встановлено завищення вартості виконаних Підрядником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 робіт з капітального та поточного ремонту об'єктів на загальну суму 5476грн., що призвело до зайвої оплати Замовником - Балтською міською радою Одеської області та, відповідно, до збитків на загальну суму 5476грн.
Так за договором №2 від 13.05.2008р.-поточний ремонт приміщень ясельної групи дитячого садочку №11 м.Балта на загальну суму 56499грн. Завищення вартості робіт виникло у результаті невірного застосування одиничних розцінок, а також порядку визначення загально виробничих витрат. Так, загально-виробничі витрати визначені на підставі рекомендованих усереднених показників, але без застосування понижуючих коефіцієнтів, якими виключаються витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні заходи й інші витрати, які стосуються утримання й обслуговування апарату управління відособлених виробничих структурних підрозділів. Також, у порушення п.3.3.10.1. ДБН Д1.1-1-2000, за рахунок невідповідності фактично виконаного обсягу робіт з прокладання трубопроводу газопостачання діаметром 40мм з обсягом трубопроводу урахованому в акті виконаних робіт з улаштування ввідного газопроводу. В зв'язку з викладеним, завищення вартості робіт по даному договору склало 3360грн.
За договором №11 від 02.06.2008р. - поточний ремонт приміщень дитячого садочку №3 „Сонечко", на загальну суму 22005грн. Завищення вартості робіт виникло у результаті невідповідності фактично виконаного обсягу робіт з облаштування покриття з лінолеуму (Р7-27-2) та облаштування плінтусів (Р7-34-1) з обсягами, урахованими в акті виконаних робіт. В зв'язку з викладеним, завищення вартості робіт по даному договору склало 2116грн.
За результатами проведення перевірки Балтською міською радою Одеської області на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було направлено попередження вих.№786/7 від 22.06.2010р. та претензію вих.№1543/7 від 05.11.2010р., з проханням в місячний термін повернути надмірно виплачені кошти в сумі 5476грн.
Зазначені попередження та претензія залишені відповідачем без відповіді та задоволення, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 добровільно борг встановлений перевіркою не сплатив.
В підтвердження позовних вимог позивач надав суду: акт контрольного обміру №1 від 06.05.10р., акт контрольного обміру №2 від 06.05.10р., акт контрольного обміру №3 від 06.05.10р., акт контрольного обміру №4 від 06.05.10р., акт КРВ в Балтському районі №340-20/11 від 31.05.2010р., договір №2 від 13.05.08р., договір №11 від 02.06.08р., платіжне доручення №184 від 25.06.08р. на суму 15403,50грн., платіжне доручення №160 від 02.06.08р. на суму 6601,50грн., платіжне доручення №129 від 13.05.08р. на суму 16949,70грн., платіжне доручення №221 від 22.07.08р. на суму 39549,30грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008р. на загальну суму 22005грн., відомість ресурсів до локального кошторису №3-1-1, договірну ціну станом на 07.05.08р., локальний кошторис №3-1-1 на поточний ремонт приміщення на суму 56499грн., акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008р. на загальну суму 56499грн.
Однак відповідач борг встановлений перевіркою у розмірі 5476грн. не сплатив.
Враховуючи вищевикладене, Балтська міська рада Одеської області, звернулася до суду з даним позовом про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надмірно виплачених коштів у розмірі 5476грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.п.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно п.п.1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до ч. 2 вказаного Закону, державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Частиною 5 вищенаведеної статті передбачено, що інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності контрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Згідно з ч. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", управління має право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що між Балтською міською радою Одеської області(Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) були укладені договори: №2 від 13.05.08р. та №11 від 02.06.08р.
На виконання умов договору №2 від 13.05.08р. Підрядником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було виконано підрядних робіт на загальну суму 56499грн., та на виконання умов договору №11 від 02.06.08р. було виконано підрядних робіт на загальну суму 22005грн.
Згідно платіжних доручень: №184 від 25.06.08р. на суму 15403,50грн., №160 від 02.06.08р. на суму 6601,50грн., №129 від 13.05.08р. на суму 16949,70грн., №221 від 22.07.08р. на суму 39549,30грн., виконані підрядні роботи Замовником Балтською міською радою Одеської області оплачені в повному обсязі.
Виходячи з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку що встановлене в акті КРВ в Балтському районі №340-20/11 від 31.05.2010р. завищення вартості виконаних Підрядником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 робіт з капітального та поточного ремонту об'єктів на загальну суму 5476грн. є безпідставним.
Так, судом встановлено що позивачем належними та допустимими доказами не обґрунтована позовна вимога, щодо надмірно виплачених коштів у розмірі 5476грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача встановленого перевіркою боргу у розмірі 5476грн., що зафіксовано в акті КРВ в Балтському районі №340-20/11 від 31.05.2010р. не обґрунтована та не підлягає судом задоволенню.
Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення боргу за результатами перевірки, встановленою в акті КРУ викладено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2012р. у справі №.35-28/58-10-1868.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, позовна вимога Балтської міської ради Одеської області про стягнення з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надмірно виплачених коштів у розмірі 5476грн., не обґрунтована, матеріалами справи не підтверджена, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.07.2012р.
Суддя Гут С.Ф.