"04" липня 2012 р. Справа № 17/338/09
Скаржник (позивач) Публічне акціонерне товариство «Перший Ураїнський Міжнародний банк»,
(54017,м.Миколаїв, вул. Чкалова, 20/8)
Суб'єкт оскарження Головне управління юстиції в Миколаївській області, в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області (54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/23)
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «БаГор- Сервіс», (54001, м. Миколаїв, вул. Карла Лібнехта, б.12 кв. 39)
ПРО: скарга на дії органу державної виконавчої служби в порядку ст. 1212 ГПК України.
Суддя Коваль С.М.
Від скаржника (позивача): Дядюренко М.П., довіреність №531 від 01.03.2011р.
Від органу ДВС: Квашенко С.С., довіреність № 801 від 27.09.2011р.
Від боржника (відповідач): Кузнецов І.Є., довіреність № 01-2/двр від 13.06.2012р.
20 червня 2012 року на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла скарга від Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»у справі № 17/338/09 про визнання неправомірними дій Головного управління юстиції в Миколаївській області в особі Відділу Державної Виконавчої служби по другій уцінці майна, а саме бази паливно-мастильних матеріалів, що розташована на земельній ділянці площею 0,8269 га за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35 та по передачі на треті прилюдні торги іпотечного майна.
В обгрунтування заявленої скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Публічне акціонерне товариство «Перший Ураїнський Міжнародний банк», посилається на те, що органом ДВС було порушено норму ст.49 Закону України "Про іпотеку" при здійсненні другої уцінки арештованого майна на 50% та призначення третіх прилюдних торгів, тому, як наслідок, прийнятий акт уцінки майна є таким, що прийнятий всупереч нормам чинного законодавства. Крім того рішення органу ДВС про передачу майна на треті прилюдні торги є також незаконним. Таким чином, на думку скаржника, органом ДВС порушено Закон України «Про виконавче провадження»та «Інструкцію про проведення виконавчих дій».
Представник органу ДВС проти заявлених вимог у скарзі на дії органу державної виконавчої служби в порядку ст. 1212 ГПК України заперечував, обгрунтовуючи свої заперечення наступним:
Скаржник помилково посилається на норми п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій щодо порядку проведення виконавчих дій з уцінки майна боржника, оскільки наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., що набрав чинності 17.04.2012 р., визнано такими, що втратили чинність, ряд нормативно правових актів, у тому числі Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом МЮУ від 15.12.99 № 74/5, крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5 пункту 5.12 глави 5, одночасно, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, згідно положень якої про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.
- спеціалізована організація письмово повідомляла державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
- застосування положень ст. 49 ЗУ «Про іпотеку»у попередній редакції неприпустиме.
- пропозиції стягувачу залишити за собою нереалізоване майно боржника не направлялася у зв'язку з тим, що були призначені чергові прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки.
Від Боржника також надійшли заперечення на скаргу, в яких зазначено,що:
- не повідомлення державним виконавцем сторін виконавчого провадження про проведення уцінки майна не є порушенням будь-якої норми чинного законодавства України, враховуючи відсутність такого обов'язку.
- матеріали виконавчого провадження містять докази, що підтверджують факт того, що торгівельною організацією на адресу сторін направлялися відповідні повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, номер та характеристику лота, початкову ціну продажу.
- ствердження скаржника про те, що при виконанні рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно необхідно керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про іпотеку»в попередній редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»№ 3795-VI від 22.09.2011 р., є таким, що не відповідає дійсним обставинам та не ґрунтується на жодному чинному акті законодавства України.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали скарги, суд приходить до наступного:
Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 17/338/09 від 02.07.2010 р. було звернуто стягнення на майно боржника, передане в іпотеку стягувачу за іпотечним договором, а саме -база паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35.
На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 02.07.2010р. у справі № 17/338/09 13.07.2010р. було видано відповідні накази.
27.10.2010 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області було відкрито виконавче провадження.
У відповідності до ст. 591 ЦК України порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Статтею 41 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Частиною 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
За правилами ст. 49 цього Закону, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
Дослідивши у судовому засідання матеріали виконавчого провадження, судом встановлено таке:
Арештоване нерухоме майно було передано на реалізацію Миколаївській філії Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство Юстиція».
Перші прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, які було призначено на 16.04.2012 р., стартова ціна -601 444,00 грн., не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.
Згідно з актом уцінки, складеним державним виконавцем, початкову ціну продажу було зменшено на 1% початкової вартості майна.
Другі прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, які було призначено на 25.05.2012 р., стартова ціна -595 429,56 грн., також не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.
Згідно з актом другої уцінки, складеним державним виконавцем, початкову ціну продажу було зменшено на 49% початкової вартості майна.
Треті прилюдні тоги з реалізації арештованого нерухомого майна було призначено на 22.06.2012 р., стартова ціна -300 722,00 грн.
Пунктом 4.5.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.12 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802 передбачено, що у разі якщо майно не було продано у зв'язку з відсутністю попиту, воно підлягає уцінці державним виконавцем відповідно до чинного законодавства, яка проводиться у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими що не відбулися. Про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.
Враховуючи відсутність обов'язку державного виконавця здійснювати повідомлення сторін виконавчого провадження про проведення уцінки майна, сам по собі факт такого не повідомлення не є порушенням з боку органу Державної виконавчої служби будь-якої норми чинного законодавства України.
Застосування положення п. 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158, на який посилається скаржник - неприпустиме, оскільки вказаний нормативний акт, втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за № 489/20802, крім пункту 5.11 глави 5, підпункту 5.12.5 пункту 5.12 глави 5 щодо підготовки до проведення та проведення щотижневих конкурсів з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна.
Порядок підготовки до проведення прилюдних торгів спеціалізованою торгівельною організацією передбачено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 27.10.1999 р. П.п. 3.5, 3.11 вказаного Положення передбачено, що спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів -не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Спеціалізована організація письмово повідомляла державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, Миколаївською філією ПП «СП Юстиція» розміщувалася на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Крім того, на адреси органу ДВС, стягувача, боржника рекомендованою кореспонденцією направлялися відповідні повідомлення про призначення торгів (листи № 860 від 27.03.2012 р., реєстр від 28.03.2012 р.; № 1356 від 08.05.2012 р., реєстр від 10.05.2012 р.; № 1858 від 06.06.2012 р., реєстр від 06.06.2012 р.).
Наведене спростовує ствердження скаржника про відсутність повідомлень його з боку торгівельної організації про призначення третіх прилюдних торгів з реалізації арештованого іпотечного нерухомого майна.
Скаржник зазначає, що в ході здійснення реалізації іпотечного нерухомого майна державний виконавець був зобов'язаний керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про іпотеку»в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»№ 3795-VI від 22.09.2011 р.
Доводи Скаржника не приймаються судом з огляду на наступне.
У відповідності до ст. ст. 546, 575, 572 ЦК України, іпотека є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань.
Закон України «Про іпотеку»регулює відносини, які виникають між іпотекодавцем та іпотекодержателем у зв'язку з переданням нерухомого майна в іпотеку: положення щодо виникнення та припинення іпотеки, її державної реєстрації, пріоритету, істотні умови іпотечного договору, перехід за ним прав, задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, тощо.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Основне зобов'язання -зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Відтак, іпотекою може бути забезпечене виконання будь-якого зобов'язання, а не лише того, що витікає з кредитного договору. Крім того, іпотекодавцем за договором іпотеки може виступати інша, ніж позичальник за кредитним договором, особа, що саме і мало місце при укладенні між Стягувачем та боржником іпотечного договору № 7.3-21/Іпот. 1.
Статтями 41-49 Закону України «Про іпотеку»регулюються питання щодо порядку реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах; безпосередньо ст. 49 -права та обов'язки іпотекодержателя у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.
Жодна з норм Закону України «Про іпотеку»не стосується прав та обов'язків сторін кредитних договорів, що виникли з таких договорів. Процес реалізації предмета іпотеки врегульований нормами цього Закону, Закону України «Про виконавче провадження», інших нормативно-правових актів з питань виконання рішень судів та інших органів.
Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»№ 3795-VI від 22.09.2011 р. передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Цим же Законом частину другу ст. 49 Закону України «Про іпотеку»було доповнено другим та третім реченнями Законом № 3795-VI від 22.09.2011 р., якими введено положення щодо проведення повторної уцінки нереалізованого з прилюдних торгів іпотечного майна та передання його на треті прилюдні торги.
В той же час, Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»№ 3795-VI від 22.09.2011 р. було внесено зміни до низки нормативних актів: Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України, Законів України «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про іпотеку», «Про банки і банківську діяльність», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому положення, які б стосувалися саме кредитних договорів, було включено лише до Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Відносини стягувача та боржника виникли з Іпотечного договору, кредитний же договір № 7.3-21 від 16.06.2007 р. було укладено стягувачем з товариством з обмеженою відповідальністю «БаГор-Плюс». Таким чином, взаємні права та обов'язки стягувача та боржника виникли не з кредитного, а з іпотечного договору. Дії державного виконавця щодо проведення другої уцінки арештованого іпотечного майна та, в подальшому,-передачі його на треті прилюдні торги, здійснювалися в ході виконання судового рішення і також ніяким чином не стосуються будь-яких кредитних договорів.
Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо обов'язку державного виконавця керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про іпотеку»в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»№ 3795-VI від 22.09.2011 р., судом відхиляються.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги на дії Головного управління юстиції в Миколаївській області, в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області.
Керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»відмовити.
Суддя С.М.Коваль