ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-36/7234-2012 09.07.12
За позовом Приватного підприємства «Комсервіс -Безпека»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто- Лізинг»
про стягнення 26 731,44 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача: Бігуненко В.П. -по дов. №б/н від 21.06.2012р.
Дешко М.М. -по дов. №б/н від 21.06.2012р.
від відповідача: не з'явились
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Комсервіс -Безпека»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Авто- Лізинг»26 731,44 грн. із яких: 25 098,00 грн., основний борг по договору №262-ФО від 11.11.2011р. про охорону, 160,64 грн. -інфляційні, 237,21 грн. -3% річних, 1 235,59 грн. -пені за прострочку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/7234-2012 та призначено її до розгляду на 25.06.2012р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.06.2012 р. не виконав.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.
Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне відкласти розгляду справи на 09.07.2012р.
В судовому засіданні 09.07.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 09.07.2012р. повноважних представників не направив. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
В судовому засідання 09.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
11.11.2011 р. між Приватним підприємством «Комсервіс -Безпека» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват Авто- Лізинг»(надалі відповідач) був укладений договір №262-ФО про охорону.
Відповідно до п. .1 1 відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання по охороні об'єкта: приміщення магазину по вул. Велика Кільцева,10
с. Петропавловська Борщагівка (додаток №1 до договору від 11.11.2011р. №262-ФО). Щомісячна вартість послуг з охорони становить 7 686, 00 грн.
Відповідно до п. 2.3 договору послуги з охорони, що надаються позивачем, оплачуються відповідачем на умовах передплати у повному розмірі, щомісячно, протягом перших п»ятнадцяти банківських днів поточного місяця, за цей місяць, на підставі рахунку позивача.
Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено повністю вартість наданих послуг по охороні, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 25 098, 00 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При розгляді справи судом встановлено, що між сторонами були підписані акти ви надання послуг №4958 від 30.11.2001р. на суму 5 040, 00 грн., №4960 від 31.12.2011р. на суму 7 66,00 грн., №486 від 31.01.2012р. на суму 7 686, 00 грн., №1086 від 29.02.2012р. на суму 7 686,00 грн. Всього підписано акти виконана них робіт на суму 28 098, 00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем перераховано на його рахунок 3000 грн., що підтверджується випискою про рух коштів (грошові кошти перераховані позивачу 19.03.2012р.). Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позову та розгляду справи складає 25 098, 00 грн.
Даний факт підтверджується також актом від 05.04.2012р. звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2012р., що підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печаткою.
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по договору №262-ФО від 11.11.2011р. в сумі 25 098 грн. підлягають задоволенню.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від простроченої суми, за кожний день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.1 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком позивача у визначений позивачем період становить 1 235,59 грн.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 160,64 грн. та 3% річних в сумі 237,21 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВ АТ АВТО- ЛІЗИНГ»(02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, код ЄДРПОУ 35619215) на користь Приватного підприємства «КОМСЕРВІС -БЕЗПЕКА»(04120, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 6, код ЄДРПОУ 35900097) 25 098 грн. 00 коп. основного боргу, 160 грн. 64 коп. -інфляційні, 237 грн. 21 коп. -3% річних, 1 235 грн. 59 коп. пені за прострочку платежу, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено
10.07.2012р.