05.07.12 Справа № 5015/2217/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
при секретарі Іваночко В.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Склофарм», Харківська область, смт. Покотилівка,
до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівдіалік»Державної акціонерної компанії «Укрмедпром», м. Львів,
про: стягнення 156 686 грн. 40 коп. суми основної заборгованості за договором, 783 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1 493 грн. 89 коп. трьох відсотків річних, 7 588 грн. 57 коп. пені та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Виговський М.О. -представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: Мисяк А.Я. -представник (довіреність в матеріалах справи).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склофарм»до Дочірнього підприємства «Львівдіалік»Державної акціонерної компанії «Укрмедпром»про стягнення 156 686 грн. 40 коп. суми основної заборгованості за договором, 783 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1 493 грн. 89 коп. трьох відсотків річних, 7 588 грн. 57 коп. пені та стягнення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.06.2012 року, про що сторони належним чином повідомлені під розписку: позивач -11.06.2012 року рекомендованою поштою № 79005 0560129 3; відповідач -12.06.2012 року рекомендованою поштою №62458 0048094 3 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Судове засідання 14.06.2012 року відкладено на 05.07.2012 року
Представник позивача в судове засідання 05.07.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав клопотання (вх. № 14691/12), у якому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості за договором визнає, просить суд не стягувати з відповідача на користь позивача пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, а також розстрочити виконання рішення у справі на три місяці.
В ході судового розгляду встановлено:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Склофарм»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 35604447, знаходиться за адресою: 62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Миру, буд. 19-А, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у Харківській області з ЄДРПОУ серії АА № 405411 (Докази в матеріалах справи).
Відповідач: Дочірнє підприємство «Львівдіалік»Державної акціонерної компанії «Укрмедпром»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 30274777, знаходиться за адресою: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 12, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ від 07.03.2012 року № 13266841, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ серії АА № 062644 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 378817 (докази в матеріалах справи).
26.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Склофарм»(надалі -позивач, продавець) та Дочірнім підприємством «Львівдіалік»ДАК «Укрмедпром»(надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 20111226 (надалі - договір).
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 26.12.2011 року № 20111226 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі -продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.
Згідно пункту 1.2. договору кількість, асортимент і вартість продукції визначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що у специфікації зазначаються ціни, конкретні терміни поставки кожної партії продукції, замовленої покупцем і погоджуються письмово (факсимільним зв'язком) час і місце, коли і де продукція буде передана покупцю.
Розділом 2 договору встановлено якість, розділом 3 -порядок здачі-приймання товару.
Так, у відповідності до пункту 2.1. договору якість продукції, що постачається продавцем, повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації на конкретний вид продукції (ISO9187, ОСТ 64-2-485-85).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що здача-приймання продукції проводиться уповноваженими представниками продавця і покупця в пункті поставки.
Відповідно до пунктів 3.3.-3.4. договору датою передачі вважається дата одержання продукції представником покупця на складі продавця. Продавець зобов'язаний передати продукцію в розпорядження покупця в узгоджений день на умовах договору протягом п'яти днів з дня погодження сторонами поставки окремої партії продукції.
Розділом 4 договору встановлено ціну продукції і умови поставки, розділом 6 -порядок розрахунків.
Так, відповідно до пункту 4.1. та 4.2. договору продавець відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені в рахунку продавця і які погоджені з покупцем. Умови відвантаження вказуються у специфікації щодо конкретної партії продукції.
Згідно пункту 4.3. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту приймання продукції й оформлення документів, вказаних у пункті 3.2. договору.
Пунктом 4.4. договору ціна на кожну партію продукції вказується у специфікації щодо неї. Вартість договору складається із сум специфікацій до нього.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100 відсотків вартості продукції, вказаної в рахунку, не пізніше тридцяти календарних днів з дати отримання товару та переходу права власності на нього відповідно до пункту 4.3. договору.
Розділом 7 договору визначено відповідальність сторін, розділом 8 -вирішення спорів.
Так, відповідно до пункту 7.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 8.1. договору спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконанні договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а при недосягненні згоди спір вирішується в суді в порядку, визначеному законодавством України.
Специфікацією № 1 до договору встановлено, що продавець поставляє покупцю безбарвну ампулу з нейтрального боросилікатного скла, 1 гидролітичного, тип В, діаметром корпусу 10,75, об'ємом 2 мл. ціною 0,0750 грн. у кількості 2 089 152 штук, загальною вартістю 156 686 грн. 40 коп.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав безбарвну ампулу з нейтрального боросилікатного скла, 1 гидролітичного, тип В, діаметром корпусу 10,75, об'ємом 2 мл. ціною 0,0750 грн. у кількості 2 089 152 штук, загальною вартістю 156 686 грн. 40 коп., що підтверджується Накладною від 27.12.2011 року № 023-2011-Nта Довіреністю на отримання товарно-грошових цінностей від 27.12.2011 року №000447. Вказані накладна та довіреність підписані повноважними представниками сторін та завірені відтиском печатки юридичної особи -позивача (належним чином завірена копія накладної та довіреності долучена до матеріалів справи).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 156 686 грн. 40 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).
12.04.2012 року з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено Претензію № 1 про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 156 686 грн. 40 коп. та сплату пені в розмірі 4 947 грн. 42 коп., яку відповідачем залишено без реагування та відповіді (докази в матеріалах справи).
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за куплений товар становить 156 686 грн. 40 коп., станом на час розгляду справи в суді доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського Договору купівлі-продажу від 26.12.2011 року №20111226, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 588 грн. 57 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.2. договору (розрахунок в матеріалах справи).
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги в частині суми основної заборгованості визнав повністю, просить суд у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства відповідача відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 783 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1 493 грн. 89 коп. трьох відсотків річних та 7 588 грн. 57 коп. пені.
Позивач проти заявленого клопотання в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 7 588 грн. 57 коп. пені не заперечив.
Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України Господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов до висновку про необхідність відмови позивачу у стягненні з відповідача пені в розмірі 7 588 грн. 43 коп.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 493 грн. 89 коп. трьох відсотків річних та 783 грн. 43 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані документи та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 -34, 43, 44, 49, 82 -85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з боржника: Дочірнього підприємства «Львівдіалік»Державної акціонерної компанії «Укрмедпром»(79005, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 12; код ЄДРПОУ 30274777) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Склофарм»(62458, Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Миру, буд. 19-А; код ЄДРПОУ 35604447) 156 686 грн. 40 коп. заборгованості за поставлений товар, 783 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 1 493 грн. 89 коп. трьох відсотків річних та 3 179 грн. 27 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
05.07.2012 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Мотивувальна частина рішення оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.