ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
05.07.12 Справа № 11пн/5014/1341/2012.
За позовом Товариства сприяння обороні України, м. Київ
до 1-го відповідача - Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області
2-го відповідача - Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області
про визнання права власності
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача - Скрильнікова Л.О., довіреність № 1 від 16.05.2012;
від 1-го відповідача - не прибув;
від 2-го відповідача - не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на об'єкт нерухоме майно, розташований за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 12, який складається з літ А, а -основна будівля, загальною площею 355 кв. м.
Перший та другий відповідачі явки своїх повноважних представників у засідання суду не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином, що підтверджено наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень від 22.06.2012 та від 26.06.2012.
Відповідачі відзиви на позову заяву та витребувані господарським судом документи не надали, внаслідок чого справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.
З урахуванням матеріалів справи, її фактичних обставин, неявки відповідачів вдруге без поважних причин, .думки присутнього в судових засіданнях представника позивача суд доходить висновку про можливість судового розгляду справи за відсутності представників відповідачів на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши представника позивача у справі, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач у даній справі є правонаступником ДТСААФ УРСР (пункт 1.4 статуту позивача -а.с. 14).
Розпорядженням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради народних депутатів від 21.02.1995 № 78 (а.с. 32) зареєстрований Рубіжанський міський спортивно-технічний клуб.
Рубіжанський міський спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України є структурним підрозділом позивача у справі (пункт 1.1. статуту Рубіжанського міського спортивно-технічного клубу -а.с. 35). При цьому клуб є самостійною юридичною особою та має самостійний баланс.
У постійне користування вказаному структурному підрозділу позивача рішенням Рубіжанської міської ради № 371/3 від 14.05.1997 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,039 га за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, 43, під розміщення адміністративної будівлі, що підтверджено наявним у матеріалах справи Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 002180 від 23.05.1997 (а.с. 60 -63).
Рубіжанський міський комітет ТСО є засновником Рубіжанського міського спортивно-технічного клубу (пункт 1.1. статуту Рубіжанського міського спортивно-технічного клубу 1995 року). Майно Рубіжанського міського комітету ТСО передане Рубіжанському міському спортивно-технічному клубу (розділ 6 статуту Рубіжанського міського спортивно-технічного клубу 1995 року).
На балансі Рубіжанського міського спортивно-технічного клубу знаходиться спірне майно.
Рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради народних депутатів від 26.05.1981 № 212 міському комітету ДТСААФ передано двоповерхову будівлю по вул. Заводській, 43, площею 278,2 кв. м (а.с. 64).
Як зазначив позивач у позовній заяві, за час користування вказаним нерухомим майном воно було реконструйоване та добудоване гаражем у 1986 році. На даний час площа будівлі становить 355 кв. м. У підтвердження факту добудови будівлі позивачем у справі надано Локальний кошторис № 14576, затверджений Ворошиловградським обласним комітетом ДОСААФ 17.09.1985 та Акт приймання-передачі монтажно-будівельних робіт. Інших документів позивачем не надано.
Рішенням виконавчого комітету Рубіжанської міської ради народних депутатів від 16.04.1997 № 315/2 з метою впорядкування поштових адрес по вул. Заводській у м. Рубіжному міському комітету товариства сприяння обороні України присвоєно поштову адресу: м. Рубіжне, вул. Заводська, 12.
При цьому доказів того, що раніше адреса: м. Рубіжне, вул. Заводська, 12, відповідала адресі: м. Рубіжне, вул. Заводська, 43, позивач не надав.
В обґрунтування вимог позову позивач зазначив, що відкрито володіє спірним майном, але не може здійснити оформлення права власності на нього.
Посилаючись на фактичну належність спірного майна позивачеві, останній звернувся до суду з даним позовом.
При цьому до відповідачів з будь-якими вимогами щодо здійснення оформлення (реєстрації) права власності на спірне майно позивач у справі не звертався. Письмових пояснень щодо того, яким саме чином відповідачами порушене право власності позивача на спірне майно, а також відповідних доказів позивач не надав.
Відзивів на позову заяву та інших витребуваних судом доказів відповідачі не надали та не скористалися правом участі своїх повноважних представників у засіданнях суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.
Позивач у позовній заяві зазначив підставою виникнення у нього права власності на об'єкт нерухомості те, що вказаний об'єкт був переданий йому безкоштовно рішенням Рубіжанської міської ради, а також послався на відсутність юридичного оформлення права власності на спірне майно. Інших підстав позивач під час судового розгляду справи не навів.
В чому полягає порушення відповідачами права власності позивача на зазначене у позові майно, позивач під час судового розгляду справи не зазначив.
Як вбачається з матеріалів справи, безкоштовно передане нерухоме майно позивачем було самостійно добудоване, збільшено його площу.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що органи місцевого самоврядування оформлюють право власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності лише з підстав, зазначених у пункті 8 вказаного Тимчасового положення.
Тимчасовим положенням органи місцевого самоврядування наділені правом приймати рішення про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Доказів оспорення першим відповідачем права власності на спірне майно позивач суду не надав. За видачею відповідного свідоцтва про право власності на спірне майно позивач також не звертався.
Другим відповідачем за позовом позивач визначив Міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради, при цьому також не послався на факт порушення його права власності на спірне майно другим відповідачем у справі.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3. Тимчасового положення).
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Тимчасового положення).
Вказаним Тимчасовим положенням БТІ наділені правом приймати рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав (п. 1.12. Тимчасового положення).
Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.
З урахуванням викладеного вище неможливість здійснення (відповідачем у випадку відповідного звернення позивача) державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно не є порушенням права власності позивача на вказане майно, а є здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, покладених на вказаний орган законом.
Правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).
Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Одним з способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності майно можливе лише за наявності спору про право.
З огляду на вказане відповідачем за таким позовом повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача.
Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно з вказаною нормою є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Позивачем не доведено факту оспорення відповідачами права власності позивача на спірне майно. Позивач взагалі не звертався до відповідачів з зазначеного питання.
Встановивши, що відповідачі не оспорюють право власності на об'єкти нерухомості (спірне майно), суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 16/55 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва -виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права державної власності.
Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги до обох відповідачів про визнання права власності на спірне майно слід відмовити у зв'язку з її необгрунтованістю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову щодо першого відповідача відмовити у повному обсязі.
2. У задоволенні позову щодо другого відповідача відмовити у повному обсязі.
3. Судові витрати за позовом покласти на позивача.
В судовому засіданні 05.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складення та підписання повного рішення - 10.07.2012.
Суддя М.О. Москаленко