09.07.12 Справа№ 7/201(10)
Суддя Фартушок Т.Б. , розглянувши матеріали справи
за позовом відкрите акціонерне товариство «Львівський завод будівельних виробів»
до відповідача Львівський Національний університет імені Івана Франка
про стягнення заборгованості
ціна позову: 154203,23грн.
Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод будівельних виробів»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського національного університету ім.Івана Франка про спонукання до вчинення дії та стягнення заборгованості за виконані роботи; ціна позову: 154203,23грн.
Рішенням господарського суду Львівської області по даній справі від 01.03.2012р. вирішено: 1. В позові відмовити частково; 2. Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь відкритого акціонерного товариства «Львівський завод будівельних виробів»154203,23грн. боргу, 1542,03грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3. Стягнунути з відкритого акціонерного товариства «Львівський завод будівельних виробів»на користь Бюджету 85грн. державного мита; 4.В решті позовних вимог відмовити.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у даній справі рішення суду залишено без змін.
При цьому, в мотивувальній частині рішення зазначено, що враховуючи вищенаведене, в тому числі висновок експерта, враховуючи також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази заявлення Відповідачем Позивачу про недоліки виконаних робіт за актом та відомістю за квітень 2010р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 154203,23грн. вартості виконаних робіт за актом виконаних робіт за квітень 2010р. підлягають до задоволення. При цьому суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача підписати акт виконаних робіт КБ-2в за квітень 2010р. та довідку про вартість виконаних робіт КБ-3 за квітень 2010р., в тому числі з врахуванням положень п.4 ст.882 ЦК України, до задоволення не підлягають. (а.с.52 том 2).
Рішенням суду у даній справі на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладено на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням необхідності здійснити доплату за заявлення позовної вимоги немайнового характеру, про що зазначено в мотивувальній частині рішення (а.с.52 том 2). Таким чином, враховуючи, в тому числі, п.2 резолютичної частини рішення, судові витрати по майнових вимогах покладено на Відповідача.
При винесенні рішення, як зазначено у мотивувальній частині, суд враховував висновок експерта (а.с.52, том 2).
Крім того, врахування висновку експерта при вирішенні спору зазначено і в інших частинах мотивувальної частини рішення (а.а.с.50-51 том.2).
Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 24.12.2010р. призначено судову експертизу (а.с.170 том 1) для вирішення питань в частині майнових вимог Позивача, та пунктом 5 ухвали витрати по проведенню експертизи покладено на Позивача (а.с.171 том 1).
Експертиза вартістю 5076грн. попередньо оплачена стороною по справі, що підтверджується листом експерта №455 від 30.01.2012р. (а.с.4 том 2).
Крім того, підтвердженням оплати вартості експертизи є витяг з банківського рахунку Позивача (а.с.23 том 2).
Проте, при обрахунку розміру судових витрат, що підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, судом допущено описку.
Так, зазначивши в мотивувальній частині рішення про задоволення позову в частині майнових вимог та покладення в цій частині судових витрат на Відповідача (отже судом вирішено питання про розподіл судових витрат), суд не вказав про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5076грн. витрат по оплаті вартості експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, суми, що підлягають до сплати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, входять до складу судових витрат.
З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що судом вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі в частині майновиг вимог Позивача, проте, не зазначено в резолютивній частині рішення про стягнення з Відповідача 5076грн. витрат по оплаті вартості експертизи (які входять до складу судових витрат), призначеної господарським судом для вирішення питань щодо майнових вимог Позивача, суд приходить до висновку про необхідність виправлення описки в рішенні.
Крім того, про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5076грн. витрат, сплачених за проведення експертизи, зазначено при проголошенні вступної та резолютивної частин рішення.
Відповідно до ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України, Суддя за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.
При цьому суд зазначає, що виправлення даної описки не зачіпажє суті винесеного рішення та не змінює його змісту, оскільки судові витрати в частині майнових вимог Позивача покладено на Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.86, 87, ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Виправити описку в резолютивній частині рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2012р. у справі №7/201(10), доповнивши п.2 резолютивної частини рішення після слова "процесу" словосполученням "5076грн. витрат, сплачених за проведення судовоъ експертизи".
Суддя Фартушок Т. Б.