"05" липня 2012 р. Справа № 18/79/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Черленяк М.І. , суддя Ільїн О.В.
при секретарі Голозубовій О.І,
за участю представників сторін:
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників:
позивача - Аксюта Б.О. ( довіреність № 5 від 02.04.2011 р.)
відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №1615П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.12 у справі № 18/79/12
за позовом Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, м. Полтава
до фізичної особи-підприємця Гнатенка Олександра Володимировича, м. Полтава
про стягнення 4929,96 грн.
У січні 2012 року Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило стягнути з фізичної-особи підприємця Гнатенка Олександра Володимировича на користь Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради заборгованість по орендній платі за договорами оренди торгівельних місць №2Р-284, №2Р-285, №2Р-286, № 2Р-323, №2Р-390, №4Р-128 від 01.11.2011 року в сумі 4929,96 грн, а також стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1609,50 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.03.2012 р. позов задоволено (суддя Іваницький О.Т.), стягнуто з ФОП Гнатенко О.В. на користь КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради 4929,96 грн. заборгованість по орендній платі за договорами оренди торгівельних місць №2Р-284, №2Р-285, №2Р-286, № 2Р-323, №2Р-390, №4Р-128 від 01.11.2011 р., відшкодовано витрати на сплату судового збору у розмірі 1609,50 грн.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2012 р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Крім того, відповідач разом з апеляційною скаргою надав клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому посилається на те, що, ані він особисто, ані його представник не мав можливості бути присутнім при оголошенні рішення 01.03.2012 р.
Повний текст рішення відповідачем було отримано 14.03.2012 р., таким чином, враховуючи, що останній день направлення апеляційної скарги припадав на вихідний день, а саме на 24.03.2012 р., відповідач направив скаргу 26.03.2012 р.
Актом канцелярії господарського суду Полтавської області області від 28.03.2012 р. надісланого разом з апеляційною скаргою відповідача та з клопотанням, зазначен той факт, що при розкриванні поштового відправлення було виявлено, що апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги не підписані, а також до апеляційної скарги не додано копію рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2012 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, з посиланням на порушення норм статті 94 Господарського процесуального кодексу України.
08.05.2012 р. відповідач, усунувши недоліки, зазначені в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 р., повторно звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2012 р. задоволено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.06.2012 р. об 10:30 год.
19.06.2012 р. через канцелярію суду позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції від 01.03.2012 р. по справі № 18/79/12 залишити без змін.
19.06.2012 р. у судове засідання з'явилась представник позивача, яка повністю підтримала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином, про, що свідчать матеріли справи.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., №01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду у справі № 18/79/12 було направлено апелянту за адресою, вказаною у його ж апеляційній скарзі.
Підтвердженням надсилання апелянту названої ухвали суду є відповідна відмітка на зворотному боці першого примірника цієї ухвали.
Також, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4) викладено правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 18/79/12 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.07.2012 р. об 11:00 год. у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, що позбавляє його можливості скористатися своїм правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
05.07.2012 р. у судовому засіданні представник позивача проти доводів, викладених в апеляційній скарзі повністю заперечував, підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 01.03.2012 р. без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення про вручення конверту з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р. про відкладення розгляду справи.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 18/79/12 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (далі -Орендодавець) та фізичною особою підприємцем Гнатенком Олександром Володимировичем (далі ФОП Гнатенко О.В., Орендар) 01 листопада 2011 року укладені договори оренди № 2Р-284. № 2Р-285. № 2Р-286. № 2Р-323. № 2Р-390. № 4Р-8 І та № 4Р-1 28. Предметом даних договорів є торговельні місця сектору 2:
- НОМЕР_1 загальною площею 4 кв.м.
- НОМЕР_2 загальною площею 4 кв.м.
- НОМЕР_3 загальною площею 4 кв.м.
- НОМЕР_4 загальною площею 4 кв.м.
- НОМЕР_5 загальною площею 4 кв.м.
та торгівельні місця сектору 4:
- НОМЕР_6 загальною площею 4 кв.м.
- НОМЕР_7 загальною площею 4 кв.м. що розташовані на території комунального ринку "Речовий"за адресою: м. Полтава. вул. Фрунзе 34-а.
У відповідності до пункту 2.2 вказаних договорів, орендодавець - КП "Полтава-сервіс" був зобов'язаний передати орендареві в тимчасове платне користування об'єкт оренди, а орендар - ФОП Гнатенко О.В. в свою чергу своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.
Договори укладені за заявами фізичної особи підприємця Гнатенка О.В. від 25.10.2011 року в зв'язку із зміною форми власності, назви та адміністратора ринку.
Відповідно до умов вказаних договорів, об'єкти оренди облаштовано тимчасовими нестаціонарними спорудами, право власності на які належить орендареві. Орендар використовував об'єкти оренди виключно для здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг населенню. Згідно з пунктами 4.1 договорів, оренда плата за об'єкт оренди становила за місяць оренди 234,75 грн. (в т.ч. ПДВ). Орендна плата обчислювалась на підставі розрахунку згідно з додатком та мала вноситься до 25 числа місяця, що передував місяцю, за який проводилась оплата. Вартість комунальних послуг (водо-, енергопостачання тощо) не входила в орендну плату та відшкодовувалась орендарем у сумі фактичних витрат. Договори почали діяти з 01 листопада 2011 року та діяли протягом 59 місяців.
Позивачем на адресу фізичної особи підприємця Гнатенка О.В. (АДРЕСА_1) були надіслані рахунки-фактури, на підставі яких відповідач мав сплатити орендну плату за торгівельні місця. Крім того, розрахунки орендної плати вказано у кожному договорі окремо за день, рік, місяць.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків суми заборгованості відповідач не сплачував орендної плати за торгівельні місця з моменту укладення договорів з 01.11.2011 року. Станом на день подачі позову до місцевого господарського суду заборгованість фізичної особи підприємця Гнатенка О.В. перед Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради становила 4 929,96 грн.
В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов"язань позивачем 01.12.2011 року на його адресу надіслані претензії щодо виконання договірних відносин на загальну суму 4929,96 грн.
28.02.2012 року позивачем повторно на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість по орендній платі в розмірі 4 929,96 грн. Вказані претензії ФОП Гнатенком О.В. залишені без належного реагування.
Фізична особа підприємець Гнатенко Олександр Володимирович вимоги ухвал суду першої інстанції від 18.01.2012 року та від 02.02.2012 року не виконав, документально обгрунтованого відзиву на позовну заяву та контррозрахунку заявлених вимог суду першої інстанції не надав.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, вирішуючи спір, відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частина 1 статті 760 ЦК України, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до статей 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.І ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про достатність правових підстав для задоволення позову.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що, судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми процесуального права, а саме ст. 32, 34, 36, 38 ГПК України, а також на те, що жодних вимог діючого законодавства України при укладанні договору оренди та передачі орендованого майна позивачем не витримано.
Проте, колегія суддів не може погодитись з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на те, що відсутність достатнього правового обгрунтування заявлених вимог відповідача свідчать про відсутність у апелянта сукупності доказів, якими можна було б засвідчити факт порушення його прав з боку позивача чи порушення норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 93, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 01 березня 2012 року по справі № 18/79/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів
Головуючий суддя Тихий П.В.
Суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Повний текст постанови підписано 10.07.2012 року.