01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
17.07.2012 № 5011-31/752-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «НАФТАХІМ»
на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2012р.
у справі № 5011-31/752-2012 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «НАФТАХІМ»
про стягнення 24 140,28 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «НАФТАХІМ» (далі - відповідач) про стягнення 24 140,28 грн. за договором №0207/10-1 транспортного експедирування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі № 5011-31/752-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" грошові кошти у розмірі - 19 693, 88 грн. та 1506 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з урахуванням умов договору та законодавства дійшов висновку, що вимоги позивача є доведеними і обґрунтованими в сумі 19693,88 грн., враховуючи сплату відповідачем 4446,40 грн. демереджу після подання позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі № 5011-31/752-2012 в частині стягнення з відповідача 19 693,88 грн. та скасувати рішення в частині стягнення 1 506 грн. судового збору. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суд визнав встановленими не доведено у судовому засіданні. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд не з'ясував чи зареєстровано позивача як платника ПДВ та чи має право відповідач сплачувати заявлену суму коштів з включенням ПДВ, а також чи підписано між сторонами акт. Також, на думку відповідача, судом порушено вимоги п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України, проігноровано доводи відповідача.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів скаржника та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.06.2012р.
У зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 17.07.2012р.
У судовому засіданні 17.07.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача заперечив проти її задоволення.
Відповідачем у судовому засіданні подано суду копію заяви № 14 від 24.12.2010р. до Договору, документи щодо податкових зобов'язань відповідача, представник позивача подав суду Акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.02.2012р., які залучено до матеріалів справи.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальностю "Інтер Транс Лоджістікс" та Товариством з обмеженою відповідальності "Промислово-фінансова група "Нафтахім" укладено Договір № 0207/10-1 транспортного експедирування (а.с. 26-29, далі - Договір).
Згідно з умовами, викладеними у п.п. 1.2, 1.3 Договору позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача організувати надання останньому транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів відповідача, а також додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Виконуючи умови даного Договору позивач укладає договори, виступає перед третіми особами діючи від імені, в інтересах та за рахунок клієнта (відповідач).
Відповідно до п. 2.2.3 Договору позивач в тому числі зобов'язався організувати надання послуг відповідачу, пов'язаних з прийманням, накопичуванням, сортуванням, складуванням, навантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезення вантажів відповідача за заявкою відповідача та наймати для виконання завдань третіх осіб.
На виконання умов Договору позивачем, на підставі заявки № 14 від 24.12.2010р. надано відповідачу послуги з транспортного експедирування контейнеру MSCU9967533, а саме організовано перевалку вантажу (контейнера) в Одеському морському торговельному порту; організовано зберігання контейнера; організовано зважування контейнера та його виставлення на рампу; організовано використання інфраструктури порту; організовано обслуговування транспорту на накопичувальній транспортній площадці (НТП); організовано перевезення контейнеру автотранспортом за маршрутом Одеси-Київ/Бровари.
Відповідно до п. 3.1 Договору сторони погодили, що витрати, затрати та інші платежі, здійснені позивачем в інтересах відповідача та пов'язані з виконанням Договору, оплачуються відповідачем шляхом безготівкового переводу на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставленого ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" рахунку.
В матеріалах справи наявний лист позивача від 04.11.2011р. за № 04112011, адресований відповідачу, у якому позивачем заявлено вимогу про сплату на його користь 24 500,28 грн., виставлено рахунок від 10.02.2011р. № 34 на оплату 24 500,28 грн. В цьому ж листі позивач у якості додатку зазначив копії документів, що підтверджують підстави та розміри здійснених в інтересах відповідача розрахунків. Зазначений лист, як вбачається з фіскального чеку оператора поштового зв'язку та опису вкладення, надіслано відповідачу 27.12.2011р.
В подальшому, під час провадження у справі відповідач частково сплатив за надані за Договором послуги 4 446,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1056 від 12.03.2012р. на суму - 4 446,40 грн. (а.с.74).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що ним на виконання умов Договору надано в інтересах відповідача перелік транспортно-експедиторських послуг, які підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, проте відповідач своє зобов'язання оплатити надані послуги не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 24 140, 24 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.
За приписами ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Таким чином, обов'язок позивача надати послуги відповідачу, кореспондується з обов'язком останнього оплатити ці послуги та правом позивача вимагати такої сплати, як це випливає зі ст. 173 ГК України.
В матеріалах справи наявні докази виконання зазначених вище послуг в інтересах відповідача (а.с. 31-56), а саме:
- акти виконаних робіт від 17.01.2011 р. № IMINP/00813/2011, від 21.01.2011 р. № IMINP/01360/2011, від 26.01.2011 р. № IMINP/01791/2011, від 27.01.2011 р. № IMINV/00604/2011, від 31.01.2011 р. № IMINP/02180/2011 та від 10.02.2011 р. № IMINP/03255/2011 оформлені між позивачем та третьою особою - ТОВ "МШК Україна";
- акти приймання-здавання наданих послуг від 31.01.2011р. (з інвойсами №1042 та №1131) оформлені між ДП "ГПК Україна" і позивачем;
- рахунок виставлений ДП "Одеський морський торговельний порт" №320854 від 28.02.2011р. (згідно з реєстром руху автотранспорту);
- акт здавання-приймання робіт № 00000383 від 28.02.2011 р. (з реєстром автотранспорту) між позивачем та ТОВ "Євротранстермінал" та рахунок №00000383 від 28.02.2011 р.;
- акт здавання-прийняття послуг №170211-07 від 17.02.2011р. та протокол № 005-150111 від 17.02.2011 р. погодження ціни до Договору №0111/10-01 від 01.11.2010 р. оформлені між позивачем та ТОВ "Мемфіс";
- платіжними дорученнями, згідно з якими ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" сплачено за зазначені транспортно-експедиторські послуги в інтересах ТОВ "ПФГ "Нафтахім" суму 24 140,28 грн.
Наявна заборгованість у сумі 24 140,24 грн. не заперечується відповідачем, який під час розгляду справи у суді надав доказ сплати демереджу згідно рахунку №34 від 10.02.2011р., виставленого позивачем 27.12.2011р.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У пункті 3.1 Договору передбачено, що витрати, затрати та інші платежі, здійснені позивачем в інтересах відповідача та пов'язані з виконанням Договору оплачуються відповідачем шляхом безготівкового переводу на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставленого ТОВ "Інтер Транс Лоджістікс" рахунку.
Враховуючи той факт, що вимогу позивачем відповідачу було надіслано 27.12.2011р. строк виконання відповідачем обов'язку сплатити за вказаним рахунком на час звернення позивача до суду з позовом настав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проте, доказів, які б спростовували позовні вимоги, доказів погашення залишку наявної заборгованості у сумі 19 693,88 грн., а також контррозрахунку заборгованості за Договором, відповідачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у даній справі позивачем доведено, вони є законними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню у сумі 19 693,88 грн. з урахуванням сплаченої під час розгляду справи відповідачем суми коштів у розмірі 4 446,40 грн. згідно з платіжним дорученням від 12.03.2012р. № 1056, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Стосовно посилання відповідача на неповідомлення позивачем його про отримання нового свідоцтва платника ПДВ, колегією суддів відхиляться, оскільки, по-перше, вказані обставини не виключають обов'язку відповідача виконувати свої зобов'язання належним чином та сплачувати за надані послуги за Договором; по-друге, умовами Договору, зокрема п.3.1 не містять відповідних вимог для позивача щодо наявності/відсутності у останнього статусу платника ПДВ та підтвердження вказаних відомостей для здійснення відповідачем розрахунків за надані послуги.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та наведених у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновків не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Водночас, колегія суддів враховує, що за приписами п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, в частині стягнення 4 446,40 грн. коштів, які сплачено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, останній неправильно застосував норми процесуального права, відмовивши в цій частині у задоволенні позову, тоді як провадження щодо позовних вимог про стягнення 4 446,40 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, тому рішення в цій частині слід частково скасувати на підставі ст. 104 ГПК України.
Крім того, судом першої інстанції неповно відшкодовано на користь позивача судовий збір, який було сплачено позивачем за подання позову у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання позову сплачено 1 506 грн. згідно з платіжним дорученням № 1073 від 09.12.2011р., а також 103,50 грн. згідно з платіжним дорученням № 29 від 17.01.2012р., а всього 1609,50грн.
Отже, з урахуванням приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1609,50 грн. судового збору, а рішення в цій частині, відповідно до приписів ст. 104 ГПК України підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «НАФТАХІМ» на рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №5011-31/752-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №5011-31/752-2012 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 4 446,40 грн.
3. Змінити рішення в частині стягнення судових витрат.
4. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №5011-31/752-2012 в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група
"Нафтахім" (код 36472721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Транс Лоджістікс" (код 36553339) 19 693,88 грн. боргу, а також 1609,50 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 4 446,40 грн. припинити.».
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи № 5011-31/752-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
18.07.2012р.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Агрикова О.В.
20.07.12 (відправлено)