донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.07.2012 р. справа №5006/4/71пд/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:Романюк А.В. -за дов. №17 від 07.09.11р.
від відповідача:Бугай В.М. -протокол № 8 від 22.07.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Ейч АР Гарант», м.Маріуполь Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від29.05.2012 року
у справі№5006/4/71пд/2012 (Суддя: Гринько С.Ю.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ейч АР Гарант», м.Маріуполь Донецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь Донецької області
про тлумачення п.3.1 договору купівлі-продажу майна №100 від 22.04.2011р.
У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», м.Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь Донецької області про тлумачення змісту договору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.12р. у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч АР Гарант», м.Маріуполь Донецької області було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч АР Гарант», м.Маріуполь Донецької області з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 29.05.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадрове агентство «Азов Персонал Сервіс», м.Маріуполь Донецької області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. Судовою колегією відзив відповідача на апеляційну скаргу долучено до матеріалів справи.
Представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», м.Маріуполь Донецької області у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2012р. між сторонами був укладений договір №100 купівлі-продажу майна, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов»язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно належної якості та кількості згідно Додатку 1 до даного договору (далі за текстом- майно), а покупець зобов»язується у порядку та на умовах даного договору прийняти майно та оплатити її повну вартість, яка визначена додатком 1 до даного договору.
Оплата вартості майна здійснюється покупцем на протязі 30 банківських днів з моменту прийомки товару у повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі, вказаному у договорі та додатку 1 до нього, на розрахунковий рахунок продавця. (п.2.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору у випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного у п.2.2 даного договору, він зобов»язується сплатити продавцю пеню у розмірі 1% від вартості майна, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені за кожен день прострочки платеже, а також, штраф у розмірі 1% від вартості непереданого майна.
За тлумаченням пункту 3.1 договору позивач звернувся із позовною заявою.
Спірний пункт даного договору передбачає вид та розмір пені за прострочку виконання строку оплати, але, на думку позивача, розмір пені обчислюється або у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу або у розмірі 1% від вартості майна.
Але, у даному випадку діє спеціальний Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».
Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоечасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Відповдно до ст. 213 ЦК України, суд тлумачить зміст правочину, а не визначає вид відповідальності, який підлягає застосуванню до сторони за порушення нею договірного зобов'язання.
Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено той факт, що тлумчення має місце у законності визначених сторонами вимог, а не домовленість сторін, що є предметом даних позовних вимог.
Що стосується положення договору стосовно відповідальності покупця за порушення строків оплати у вигляді штрафу в розмірі 1% від вартості непереданого майна, господарський судом правомірно встановлено, що сторони в даному випадку не позбавлені права внести відповідні зміни до договору в порядку визначеному ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України.
Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України, суд тлумачить зміст правочину, а не його конкретні терміни чи окремі пункти.
А тому зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання умов правочину, а відтак, тлумачення договору (правочину) можливе до початку виконання сторонами його умов.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про тлумачення змісту договору.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2012 року у справі №5006/4/71пд2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч АР Гарант», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2012 року у справі №5006/4/71пд/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2012 року у справі №5006/4/71пд/2012 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І.Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим: 1 -у справу; 2 -позивачу; 3 -відповідачу; 4 -ДАГС; 5-ГС Дон. обл.