Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/6230/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-00 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чекменьова Г.А.
при секретарі Токмаковій Є.А.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Прокопенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення, -
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_3 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно застосував штрафні санкції за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, рішенням №137 від 05.04.2012 р. на суму 170 гривень. Прийняте відповідачем рішення представник позивача вважає безпідставним у зв'язку з втратою чинності відповідними нормами закону, які передбачали застосування вказаних санкцій. З наведених підстав просив скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №137 від 05.04.2012 р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що про прийняття спірного рішення дізнався 22.05.2012 р. під час судового розгляду іншої справи між тими ж сторонами. Позов просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.20-21), зазначила, що рішенням №137 від 05.04.2012 р. до позивача була застосована фінансова санкція за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки приватний підприємець ОСОБА_3 мала надати до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька відомості, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за 2008 р. до 01 квітня року, наступного за звітним. Проте фактично позивачем вказані відомості не були надані.
Представник відповідача пояснила, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" частини 1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дійсно виключені з 01 січня 2011 року. Але згідно абз.6 ч.7 розділу 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового. державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Тому вважає, що абз.6 ч.7 розділу 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" надав право застосування фінансових санкцій відповідно до ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З наведених підстав представник відповідача просила у задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.
Стосовно строку звернення до суду із зазначеним позовом судом зазначає, що за приписами ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
За змістом позовної заяви позивач оскаржує рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку №137 від 05.04.2012 р. Із зазначеним позовом позивач звернулася 25.05.2012 року, про що свідчить відмітка на позовній заяві. Проте, представник позивача зазначив, що про прийняття спірного рішення позивач дізналася 22.05.2012 р. під час судового розгляду іншої справи між тими ж сторонами, про що надав ухвалу суду (а.с.7). Відповідачем вказані відомості не спростовані, докази вручення або направлення позивачу оскарженого рішення суду не надані. За таких умов суд вважає, що встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом позивачем не пропущений, через що суд розглянув справу за суттю заявлених вимог.
Сторони не заперечили, що позивач ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи підприємця. Також сторонами не заперечується, що позивачем не було надано відповідачу відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2008 рік.
Відповідачем був складений акт від 22.03.2012 р. про ненадання звіту по персоніфікованого обліку за 2008 рік (а.с.23) та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку №137 від 05.04.2012 р. (а.с.22) на суму 170 грн.
З урахуванням матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що спір між сторонами виник з підстав прийняття відповідачем оскарженого рішення про застосування фінансових санкцій, правомірність якого позивач заперечує, посилаючись на внесені зміни у законодавчі акти, що регулюють відповідні правовідносини.
Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності прийняте відповідачем УПФУ в Калінінському районі м. Донецька у відповідності до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де було передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менш десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Проте, з 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року, яким зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року були виключені з першої по дев'яту частини, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності.
Отже, станом на 05.04.2012 р., коли відповідачем було прийняте спірне рішення, не діяла норма, на підставі якої таке рішення було прийняте, що виключає його виконання та є підставою для скасування.
Посилання відповідача на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI суд не приймає до уваги, оскільки частинами 5 та 6 вказаного пункту передбачено наступне:
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, але не надає повноважень нараховувати такі санкції після 1 січня 2011 року.
Відповідачем не заперечується, що відомості до системи персоніфікованого обліку за 2008 рік повинні були надаватися позивачем до 01 квітня року, наступного за звітним. Проте, після спливу строку надання вказаних відомостей та протягом дії відповідних норм закону фінансові санкції до позивача не застосувалися, отже до 1 січня 2011 року не були нараховані. Натомість, фінансові санкції відповідачем були застосовані до позивача вже після втрати чинності ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За таких умов, посилання відповідача на п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є безпідставним.
При цьому суд враховує норму статті 58 Конституції України, згідно якій закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Вказана норма підлягає безпосередньому застосуванню до позивача фізичної особи, до якій не може застосовуватися юридична відповідальність за нормою закону, яка на час застосування такої відповідальності втратила чинність.
Тому позовні вимоги про скасування оскарженого рішення відповідача №137 від 05.04.2012 р. підлягають задоволенню.
За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд
Позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьку №137 від 05.04.2012 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ід. № НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 26 червня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 02 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Чекменьов Г.А.