Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/7254/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Попові А.М.
за участю
представників позивача - Чудакової О.В.,
представників відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств" до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств", звернулась до суду з позовною заявою до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позову зазначило, що Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з екологічного податку за 4 квартал 2011 року Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств" з екологічного податку за 4 квартал 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 37/15-1/32442610 від 21.05.2012.
На підставі акта перевірки 07.06.2012 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000741501, № 0000751501, № 0000721501, № 0000761501, № 0000731501, якими Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств" зобов'язано сплатити штрафи.
Позивач не погоджується із спірним податковими повідомленнями - рішеннями та вважає їх такими, що прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку відповідача є необґрунтованими.
Вказує, що Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств" фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснює сплату податків та інших загальнообов'язкових платежів відповідно до виділених бюджетних асигнувань.
В обґрунтування позову посилається на ст.ст. 109, 111 Податкового Кодексу України (Далі,-ПКУ) та зазначає, що умовою застосування відповідальності, зокрема фінансової, є вина підприємства. Оскільки вини підприємства у несвоєчасній сплаті податків і зборів не має, то застосовувати фінансову відповідальність до підприємства не можливо.
Отже, вважає рішення податкового органу таким, що порушує його права та інтереси, тому просить задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, причини неявки до суду не повідомив.
З огляду на зазначені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність представника відповідача.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач, - Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств", (Далі, - ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств"), є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, - Торезька об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Торезькою об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з екологічного податку за 4 квартал 2011 року ДП "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств" з екологічного податку за 4 квартал 2011 року, встановлені порушення та складено акт № 37/15-1/32442610 від 21.05.2012.
Згідно висновків акту перевірки з боку позивача встановлені порушення п. 250.2 ст. 250 ПКУ у вигляді несвоєчасної сплати екологічного податку по терміну 19.02.2012 року.
На підставі акта перевірки 07.06.2012 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000741501, № 0000751501, № 0000721501, № 0000761501, № 0000731501, що оскаржуються.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000741501 позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі (20 % від 18320,7 гривень) на суму 3664,14 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000751501 позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі (20 % від 6166,32 гривень) на суму 1233,26 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000721501 позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі (20 % від 15248,18 гривень) на суму 3049,64 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000761501 позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі (20 % від 720,00 гривень) на суму 144,00 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000731501 позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі (20 % від 2096,61 гривень) на суму 419,32 гривень.
Правовою підставою прийняття спірних рішень зазначено ст. 126 ПКУ.
Позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано довідку руху бюджетного фінансування в 2012 році по ДП «Донвуглереструктуризація», виконання обсягів робіт та послуг з ліквідації шахт, що фінансуються за рахунок коштів за статтею «Реструктуризація вугільної та торфодобувної промисловості» по Міненерговугілля на 2012 рік, виписку з рахунку з урахуванням КЕКВ за 13.01.2012 року (а.с. 18-20).
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України,- доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України,- належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України,- обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивачем у позовній заяві, та представником позивача у судовому засіданні, порушення встановлені актом перевірки, не оспорюються.
Суд вважає вказані рішення законними та обґрунтованим з наступних підстав.
На підставі пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку, зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Так, п. 249.1 ст. 249 ПКУ встановлено, що суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу). У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов'язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини (п. 249.2 ст. 249 ПКУ).
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПКУ).
Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1 ст. 110 ПКУ), зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).
Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Так, згідно п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З матеріалів справи судом встановлено, що граничні терміни сплати екологічного податку, який відповідач самостійно визначив в деклараціях з екологічного податку, сплинув, що підтверджено матеріалами справи, та позивачем не спростовано.
З аналізу наведених норм суд зазначає, що податковим законодавством прямо встановлені строки подання податкової звітності по існуючим податкам, у тому числі -екологічному податку, а також строки оплати грошового зобов'язання по цим податкам, при цьому, будь-які виключення щодо визначених строків законодавством не встановлено.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Приписами статті 16 Податкового кодексу України визначені зобов'язання платників податків, один з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач довів правомірність спірного рішення.
Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.
Оскільки відповідач довів суду правомірність підстав нарахування позивачу визначених зобов'язань, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації вугледобувних та вуглепереробних підприємств" до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,- відмовити у повному обсязі.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 липня 2012 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 09 липня 2012 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.