Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6880/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Хохленкова О.В.
при секретарі Проніна Д.С.
з участю:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача1: не з'явився,
представника відповідача2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки, управління Державної казначейської служби України в м. Макіївці Донецькій області про визнання бездіяльності Управління пенсійного Фонду України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області щодо ненадання подання до відповідного органу Держаного казначейства України про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4256,01 грн., стягнення з Державного бюджету України суми сплаченого збору у розмірі 4256,01 грн., стягнення з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 107,30 грн.,
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки, управління Державної казначейської служби України в м. Макіївці Донецькій області про визнання бездіяльності неправомірною щодо ненадання подання до відповідного органу Держаного казначейства України про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4256,01 грн., стягнення з Державного бюджету України суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4256,01 грн., стягнення з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 107,30 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно договору купівлі продажу від 06.03.2012 року № 1203-06003 він придбав автомобіль «Mitsubishi Lancer» вартістю 170237,00 грн.
З метою повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивач звернувся із заявою до Управління пенсійного Фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про вчинення передбачених, на його думку, законодавством дій щодо повернення безпідставно (помилково) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Управління пенсійного Фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області надало відповідачу відповідь, де було зазначено, що збір позивачем було сплачено правомірно, а підстави для його повернення відсутні.
Позивач вважає ненадання Управлінням пенсійного Фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до відповідного органу Державного казначейства України подання про повернення позивачу безпідставно (помилково) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування неправомірною бездіяльністю з боку Управління пенсійного Фонду України в Червоногвардійському районі м.Макіївки. Просить визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Червоногвардійському районі м. Маївки Донецької області щодо ненадання подання до відповідного органу Державного казначейства України про повернення ОСОБА_2 безпідставно (помилково) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачений у розмірі 4256 грн. 01 коп. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 4256,01 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 107,30 грн.
У судове засідання представника позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки ( далі - відповідач 1) у судове засідання не з'явився. Надав суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність та вирішення спору відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився. Про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.
Позивач - ОСОБА_2 є фізична особа.
Відповідачі - Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки є юридичною особою, код ЄДРПОУ 000000 та Управління Державної казначейської служби України у м. Макіївці Донецької області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 000000.
Відповідно до Договору купівлі - продажу автомобіля № 1203-06003 від 06.03.2012 року позивач ОСОБА_2 придбав у ТОВ «Ніко Донецьк» автомобіль «Mitsubishi Lancer».
При реєстрації вищевказаного автомобіля в органах ДАІ позивачеві було запропоновано сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості автомобіля, який позивач сплатив 24.03.2012 року у розмірі 4256 грн. 01 коп. (а. с. 8).
При зверненні позивача із заявою до Управління Фонду України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про те що відповідач 1 повинен звернутися до відповідного органу Державного казначейства України щодо повернення позивачу безпідставно (помилково) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позивачу було надано відповідь, де Управління Фонду України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області вказує, що збір позивачем було сплачено правомірно, а підстави для його повернення відсутні.
Згідно п.п.1 п. 8 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Відповідач посилається на п.12 Порядку, згідно з яким платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.
Суд приходить до висновку що вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.
Таким чином, суд вважає вимогу відповідача щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості автомобіля необґрунтованою тому, що порядок оплати збору врегульований Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 1 даного Закону (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору є особи, які здійснюють відчуження автомобілів. Позивач придбав автомобіль, то не є платником збору.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Також, суд зазначає, що у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно не повинна надавати документ, що підтверджує його сплату, при реєстрації автомобіля.
Що стосується вимоги позивача про визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України неправомірною щодо ненадання до відповідного органу Держаного казначейства України подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4256,01 грн., суд зазначає наступне.
Позивач, висуваючи таку вимогу посилається на Порядок повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 (далі по тексту - Порядок повернення).
Дійсно пунктом 5 цього Порядку повернення, передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справлення надходжень до бюджету.
Але, як вбачається з п.2 Порядку повернення, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.
Як вказав в судовому засіданні представник позивача, його довіритель сплатив цей збір на вимогу робітників МРЄВ ДАІ де він реєстрував автомобіль. Тому, суд вважає ці кошти не помилково сплаченими та не надміру сплаченими.
В даному випадку мова йде не про помилково або надміру сплачені кошти, а мова йде про кошти сплачені позивачем без достатніх правових підстав.
Відносини, які стосуються коштів сплачених без достатніх правових підстав, регулюються ст..1212, 1213 ЦК України, якими не передбачено обов'язок внесення територіальним органом Пенсійного фонду будь-якого подання до органів Державної казначейської служби.
Тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частини що стосується визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо ненадання до відповідного органу Держаного казначейства України подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4256,01 грн.
Відповідно до ст..94 КАС України, сума судового збору стягується з Державного бюджету України на користь позивача.
Враховуючи викладене, на підставі ст..34 Закону України «Про дорожній рух», ст..15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст. ст. 1-3, 7-12, 17, 69-72, 87-98, 122-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки, управління Державної казначейської служби України в м. Макіївці Донецькій області про визнання бездіяльності Управління пенсійного Фонду України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області щодо ненадання подання до відповідного органу Держаного казначейства України про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4256,01 грн., протиправною, стягнення з Державного бюджету України суми сплаченого збору у розмірі 4256,01 грн., стягнення з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 107,30 грн., - задовольнити частково.
Стягнути суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості автомобіля в сумі 4256 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 01 копійка з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2.
Стягнути суму судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2.
В решті позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова в повному обсязі складена 06 липня 2012 року.
Суддя Хохленков О.В.