Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5962/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: об 11 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кочанової П.В.
при секретарі Скутельник Ю.В.
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився,
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 41/5-8-47п від 30.03.2012р.
від відповідача: ОСОБА_2, особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн., -
Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор (далі по тексту - прокурор) звернувся до суду з позовною заявою в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області (далі по тексту - позивач або "Інспекція" ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні діяльності з надання послуг з пасажирських перевезень. За наслідками проведеної перевірки працівниками Інспекції було складено акт № 045863 від 13.01.2012 року та винесена постанова про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1700,00 гривень. До теперішнього часу сума штрафних санкцій не сплачена, а тому прокурор просить стягнути на користь державного бюджету фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.
Представник прокурора в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні повноважний представник позивач підтримала позовні вимоги, та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог прокурора та просив суд відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2012 року державним інспектором ТУ ГДІАТ в Донецькій області здійснювалась рейдова перевірка у місті Макіївка, макіївське кільце 4/13, згідно завдання на перевірку від 10.01.2012 року № 088408, додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про, що було складено акт № 045883 від 13.01.2012 р.
За результатами проведеної перевірки щодо надання послуг з нерегулярних перевезень встановлені наступні порушення: відсутній паспорт маршруту з літерою «В», індивідуальна контрольна книжка, на 12 пасажирів не оформлено поліси обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Водій автомобільного транспорту був ознайомлений з актом, зазначивши, що здійснює регулярне перевезення працівників з ш. Комунарівська з м. Жданівка до Донецьку, документи, яких не вистачає, знаходяться у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, на підставі вищезазначеного акту прийнята постанова від 13.02.2012 року № 143451, якою за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн.
Зазначена постанова направлялась на адресу відповідача, однак останнім до бюджету фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн. у добровільному порядку не сплачені.
Оскільки штрафна санкція підприємцем так і не сплачена, то це стало підставою звернення прокурора Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора з позовом до суду про примусове стягнення.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
Частинами 1, 3 ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок), здійснюється Головавтотрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон) урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:
державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень;
державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;
видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;
державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Вищезазначеним Законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Згідно п. 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 39 Закону України «про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до вимог ст. 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники на вимогу повинні пред'явити документи, на підставі яких виконуються регулярні спеціальні пасажирські перевезення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до п. 45 Постанови Кабінету Міністрів України за №1184 від 26.09.2007 року «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» - регулярні спеціальні перевезення організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів, туристів, екскурсантів та інших організованих груп пасажирів
Регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником транспортних послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку (пункт 46 Постанови).
Пунктом 47 Постанови передбачено, що перевізник проводить стажування водіїв перед переведенням його на новий маршрут або на відмінну модель автобуса, видає паспорт маршруту із зазначенням схеми маршруту, графіка руху автобуса, графіка роботи та відпочинку водіїв.
Відповідно до п. 48 Постанови, у разі коли маршрут регулярних спеціальних перевезень виходить за межі населеного пункту, пасажирський перевізник, що виступає агентом страховика, видає кожному пасажиру страховий поліс на окремому бланку.
Згідно п. 50 Постанови, під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником транспортних послуг та паспорт маршруту.
Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених ст. 39 Закону № 2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом, та інше.
Таким чином, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема відсутній дорожній лист, страхові полюси пасажирів обов'язкового страхування, договір із замовником транспортних послуг, документ, що посвідчує оплату транспортних послуг, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).
Відповідно до ст.ст. 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документі, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону, - застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).
Відповідно до ст.ст. 28, 29 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).
Зокрема, скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.
Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.
Крім того, відповідно до п. 40 Порядку, уповноважена особа суб'єкта господарювання, водій мають право: ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання; надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.
Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_3 з актом № 045883 ознайомлений, у поясненнях написав, що недостатні документи знаходяться у ОСОБА_2 Приватний підприємець ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про розгляд комісією вчинених порушень, а вказана постанова про застосування фінансових санкцій направлялась відповідачу за місцем державної реєстрації, але останній листи не отримав та вони були повернуті за закінченням терміну зберігання.
За таких обставин, та враховуючи, що за даного предмету спору суд не оцінює правомірність прийнятого рішення, що свідчило б про вихід за межі позовних вимог, а обмежується лише вимогою про стягнення, яка спрямована на здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, вона підлягає задоволенню.
При цьому слід зазначити, що оскільки чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. у випадку несплати їх в добровільному порядку, зокрема, Закон України «Про автомобільний транспорт» не передбачає примусового виконання постанови про застосування фінансових санкцій органами державної виконавчої служби, то вищевказана сума, добровільно не сплачена відповідачем, підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст. 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Крім того, варто уточнити і щодо тієї обставини, що з адміністративним позовом звернувся Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується - ГДІАТ в особі структурного підрозділу - ТУ ГДІАТ у Донецькій області.
Так, оскільки згідно із п. 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року № 1573/11853 територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є територіальними структурними підрозділами Головавтотрансінспекції без права юридичної особи, утворюються відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 № 1190, мають печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України, утримуються за рахунок державного бюджету, а їх видатки та доходи є складовими кошторису доходів і видатків Головавтотрансінспекції, то за таких обставин ці суб'єкти не наділені адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю.
Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення ним в адміністративному суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу і при цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ.
Несплата фінансових санкцій тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету та ставить під загрозу своєчасне виконання державною економічних, соціальних, політичних та інших функцій та суттєво порушує інтереси держави, що покладає на прокуратуру обов'язок представництва, як це передбачено ст. 121 Конституції України.
Згідно із ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Оскільки відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 інспекція діє у складі Міністерства транспорту України і йому підпорядковується, утримується за рахунок Держбюджету, та в кошторисі витрат на утримання установи не передбачено витрат по сплаті держмита при зверненні за захистом інтересів до суду, то звернення позивача до Донецько-Ясинуватської транспортної прокуратури з проханням про стягнення накладеної фінансової санкції із ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку спрямоване на захист інтересів держави і відповідає чинному законодавству.
Таким чином, за обставин, коли вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, знайшли підтвердження матеріалами справи, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь державного бюджету м. Донецька, ГУДК Донецької області р/р 31112106700002, МФО 834016, ОКПО 23977045, код 21081100 фінансові санкції у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено 20 червня 2012 року.
Повний текст постанови складений 25 червня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Кочанова П.В.