Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6233/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12:40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Булизі В.П
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп», м. Ясинувата
до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000051520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 132 531,00 грн. (в тому числі 132 530, 00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями); податкового повідомлення - рішення №0000061520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на прибуток на загальну суму 165 663,00 грн. (в тому числі 165 662,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями),-
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 1 червня 2012 року
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 10 квітня 2012 року
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп» заявлено позов до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №0000051520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 132 531,00 грн. (в тому числі 132 530, 00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями); податкового повідомлення - рішення №0000061520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на прибуток на загальну суму 165 663,00 грн. (в тому числі 165 662,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями).
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсними податкове повідомлення - рішення №0000051520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 132 531,00 грн. (в тому числі 132 530, 00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями) та податкове повідомлення - рішення №0000061520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на прибуток на загальну суму 165 663,00 грн. (в тому числі 165 662,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив частини 1,3,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно сформовано валові витрати та віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним; в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 132 531,00 грн. у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 1,00 грн. та збільшено грошове зобов'язання платника податку по податку на прибуток на загальну суму 165 663,00 грн. (в тому числі 165 662,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями).
Вказане не відповідає дійсності, оскільки, між ТОВ «Інтекс Груп» та ТОВ «АйБиЕс Профіт» був укладений договір на придбання товарів № 2-2806 від 28.01.2011р., який позивачем та його контрагентом фактично було виконано. При цьому, факт передачі товару, а саме, електричного високостелажного комплектовочного штабелера з поворотними вилами МХ-Х, підтверджується видатковою накладною № РН-1404 від 30.03.2011р. загальну суму 795 180,00 грн., у т.ч. ПДВ - 132 530,00 грн.
Факт прийняття товару та сплати за поставлений товар підтверджується виписками банку.
Зауважує, що висновки податковим органом здійснено без наявності вироків суду або будь-яких інших судових рішень про визнання правочинів недійсними, факти, викладені в акті перевірки не є підставою вважати його нікчемним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., оформленої актом №68/15-211-1/36169425 від 28.04.2012р., було встановлено порушення податкового законодавства: ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 165 662,00грн. та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 132 530,00 грн.
Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради 22.04.2009р., включене до ЄДРПОУ за номером 36169425 (арк. справи 72), перебуває на податковому обліку в Ясинуватській ОДПІ з 23.04.2009р. (арк. справи 141).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 47 - 66) Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.03.2011р.
Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В матеріалах справи наявний наказ Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС від 17.04.2012р. № 89, який вручено під підпис директору ТОВ «Істок» Остраниці Л.О., направлення на перевірку від 11.04.2012р. № 39, 40 (арк. справи 136 - 140).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.
З 17.04.2012р. по 23.04.2012р. Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.03.2011р. та складено акт про результати перевірки від 28.04.2012р. № 68/15-211-1/36169425 (арк. справи 47 - 66).
За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 17.05.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 7 підр. 10 р. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, за порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000051520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 132 530,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (арк. справи 44) та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. № 0000061520 за порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 165 662,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (арк. справи 45).
В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано матеріали зустрічних звірок.
Так, відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Печерському районі м. Києва за №42169/7/23-210 від 26.10.2011р. (акт перевірки від 26.10.2011р. №1398/23-2/37193820) встановлено, що операції з контрагентом-постачальником ТОВ «AйБіEc Профіт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових pecypciв (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за перевіряємий період складав не більше 3 ociб), виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність не необхідних умов для результату відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень i транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «АйБіЕс Профит» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведения операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного (арк. справи 185 - 201).
ТОВ «АйБіЕс Профит» (код ЄДРПОУ 37193820) за податковою адресою згідно реєстрації не знаходиться.
Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці №246 вщ 27.07.2011р. та висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України на південно-західній залізниці від 04.10.2011р. №386 щодо почеркознавчої експертизи директора ТОВ «АйБіЕс Профіт» Ружинського І.І., підписи на первинних документах за січень-березень 2011р. ТОВ «АйБіЕс Профіт» виконані не засновником та директором Ружинськнм I.I., а іншою особою (арк. справи 166 - 184).
З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що вказаний правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Як вбачається з акту перевірки № 68/15-211-1/36169425 від 28.04.2012р., позивач включив до складу валових витрат у 1 кварталі 2011 року та до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів за договором поставки товарів від 28.01.2011р. № 2-2806, укладеним з ТОВ «АйБіЕс Профіт», за якою ТОВ «АйБіЕс Профіт» продає, а ТОВ «Інтекс груп» покупає товар - електричний високостелажний комплектовочний штабелер з поворотними вилами МХ-Х.
За результатами проведення перевірки встановлено порушення ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток (арк. справи 142 - 152).
Відповідач вважає віднесення сум за даною угодою до валових витрат та податкового кредиту неправомірними. Такі висновки ґрунтуються на матеріалах зустрічної звірки, отриманої від ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно з якою стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових pecypciв (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за перевіряємий період складав не більше 3 oci6), виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність не необхідних умов для результату відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень i транспортних засобів, на підставі чого відповідачем здійснено висновок про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «АйБіЕс Профіт» правочину.
Судом встановлено, що позивачем з ТОВ «АйБіЕс Профіт» був укладений договір поставки товарів № 2-2806 від 28.01.2011р. згідно з яким ТОВ «АйБіЕс Профіт» (Постачальник) зобов'язується передати електричний високостелажний комплектовочний штабелер з поворотними вилами МХ-Х, а ТОВ «Інтекс-Групп» (Покупець) - прийняти та вказаний товар. (арк. справи 10 - 14).
Відповідно до п. 7.7 вказаного договору поставки, приймання товару здійснюється згідно з сертифікатом якості завода-виробника. В матеріалах справи наявний сертифікат якості на електричний високостелажний комплектовочний штабелер з поворотними вилами МХ-Х (серійний № 612301В00048), який пройшов митне оформлення. Вказаний сертифікат видано ТОВ «Німецьке індустріальне представництво», виробник - компанія STILL GmbH Berzelius str., 10 22113 Hamburg, Німеччина (арк. справи 20 - 23).
На підставі отриманої видаткової накладної на суму 795 180,00 грн. від ТОВ «Айбіес профіт» позивачем сформовано валові витрати за період 1 кв. 2011р. (арк. справи 15).
На підставі отриманих від ТОВ «Айбіес профіт» податкових накладних на суму 795 180,00 грн. (арк. справи 16, 17) позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у деклараціях за січень та березень 2011р.
Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 298 194,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Айбіес профіт», а також доведення порушення позивачем приписів ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 165 662,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 1,00 грн. та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 132 530,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 1,00 грн.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з договору № 2-2806 від 28.01.2011р. з ТОВ «АйБіЕс профіт», сторони домовилися про всі істотні для них умови договору та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент здійснення спірних операцій, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.
Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
На підставі отриманої видаткової накладної від 30.03.2011р. № РН-1404 на суму 795 180,00 грн. від ТОВ «АйБіЕс профіт» позивачем сформовано валові витрати за період 1 кв. 2011р. (арк. справи 15, 117 - 121). З урахуванням вказаної видаткової накладної позивачем було здійснено розрахунки за придбані товари, про що свідчать виписки банку (арк. справи 18 - 19).
На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 201 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Матеріалами справи підтверджено факт отримання податкових накладних (арк. справи 16 - 17). Сплата коштів за придбані товари (електричний високостелажний комплектовочний штабелер з поворотними вилами МХ-Х) підтверджена відповідною видатковою накладною від 30.03.2011р. № РН-1404, виписками банків на суму 795 180,00 грн. (арк. справи 15, 18, 19).
Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.
Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 06.07.2012р. (арк. справи 204 - 206), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «АйБіЕс Профіт» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим, знаходиться а процесі припинення рішенням засновників (учасників), однак, не ліквідоване.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «АйБіЕс профіт» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «АйБіЕс профіт» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, видатковими накладними, виписками банків).
Крім того, ТОВ «Інтекс-Групп» укладено з ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» договір від 16.08.2010р. № 37 про транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів, предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між Експедитором (ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД») та Замовником (ТОВ «Інтекс-Групп») при здійсненні перевезення вантажів транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученнях і пов'язаних з цим різного виду послуг, що надаються автомобільним транспортом Експедитора.
На виконання умов вказаного договору про транспортно-експедиційне обслуговування, згідно з актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000071, ТОВ «Бізнес Партнер ЛТД» було здійснено перевезення вантажу - електричного високостелажного комплектовочного штабелера з поворотними вилами МХ-Х (арк. справи 29). Оплата за надані експедиційні послуги підтверджується банківською випискою (арк. справи 31).
Вказане перевезення відбулось з урахуванням договору № 1510-2/10 від 15.10.2010р., укладеного між ТОВ «Інтекс-Групп» та ТОВ «Ядзакі Україна», згідно з яким Покупець - ТОВ «Ядзакі Україна» купує на умові «склад покупця в с. Минай Ужгородського району Закарпатської області» товар, а саме, високостелажний комплектовочний штабелер з поворотними вилами МХ-Х. Перевезення, отримання та оплата товару підтверджуються товарно-транспортною накладною, видатковою накладною від 30.03.2011р. № 8, актом приймання-передачі техніки, банківською випискою (арк. справи 30, 40 - 42).
Вищеказане спростовує висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеного ТОВ «Інтекс-Групп» з ТОВ «АйБіЕс Україна».
За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем приписів ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в результаті чого завищено валові витрати, занижено об'єкт оподаткування та занижено податок на прибуток, є безпідставним.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п.7 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 132 530,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 17.05.2012р. № 0000051520 та не було порушено вимог податкового законодавства з податку на прибуток на суму 165 662,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на прибуток від 17.05.2012р. № 0000061520 є безпідставним.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення №0000051520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 132 531,00 грн. (в тому числі 132 530, 00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями); податкового повідомлення - рішення №0000061520 від 17.05.2012р., на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на прибуток на загальну суму 165 663,00 грн. (в тому числі 165 662,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями) - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0000051520 від 17.05.2012р, на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 132 531,00 грн. (в тому числі 132 530, 00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби №0000061520 від 17.05.2012р, на підставі якого збільшено грошове зобов'язання платника податку за платежем: податок на прибуток на загальну суму 165 663,00 грн. (в тому числі 165 662,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Груп» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146 грн. коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 5 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 10 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Абдукадирова К.Е.