Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6716/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойка М.І.
при секретарі Бабло В.Е.
за участі
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби України в Кіровському районі м. Донецька про стягнення примусово сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька (далі - відповідач - 1), Управління державної казначейської служби України в Кіровському районі м. Донецька (далі - відповідач - 2), про стягнення сум сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2899,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно довідки-рахунку № ДПІ-№ 528685 від 17.04.2012 року придбав автомобіль «Honda Civic», при реєстрації даного автомобіля в органах ДАІ його було зобов'язано на виконання вимог п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 сплатити збір до пенсійного фонду в сумі 2899,80 грн.
Позивач зазначив, що відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-Вр визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яким, зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Зазначає, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля, тому, сплачені ним кошти підлягають поверненню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача - 1 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від відповідача не надходило заяв про перенесення судового розгляду. Причини неявки відповідача в судове засідання суду не відомі. Через канцелярію суду надав заперечення в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача - 2 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Через канцелярію суду надав клопотання в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та розглядати справу без його участі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки-рахунку ДПІ-№ 528685 від 17.04.2012 року позивачем було придбано автомобіль марки «Honda Civic».
Квитанцією № 240623 від 21.04.2012 року позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача 31215224700007, МФО 834016 банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, отримувач платежу місцевий бюджет Кіровського району м. Донецька, код виду платежу 101, код бюджетної класифікації 24140300, призначення платежу «п/ф 3%» у розмірі 2899,80 грн.
Згідно п.п.1 п. 8 р.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6 - 10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом;
Згідно з ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року №9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 20.06.11р. за скаргою ОСОБА_2 на незаконну відмову начальника Управління Горлова В.Г., викладену в листі від 01.03.04р. №668/13 в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заявника (скаржника) в місті Запоріжжі за зазначеною ним адресою, зазначив, що підзаконний акт, що суперечить Закону України, який регулює правовідносини, не може бути застосований органом державної влади при здійснені відповідної дії.
Згідно з ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, розглядається судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 КАС України та вищезгаданого роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
Отже, відповідно до Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом, щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.
Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, відповідно не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.
З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яке здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплаченого позивачем збору у розмірі 2899,80 грн. на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією № 240623 від 21.04.2012 року підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 107,30 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, ст. ст. 1-3, 7-12, 17, 69-72, 87-98, 122-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Управління державної казначейської служби України в Кіровському районі м. Донецька про стягнення примусово сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2899,80 грн. - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт серії ВС № НОМЕР_2) безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2899,80 грн. згідно з квитанцією № 240623 від 21.04.2012.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ((АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, паспорт серії ВС № НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 107,30 грн.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 4 липня 2012 року. Повний текст постанови складений 9 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.