Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6298/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Череповський Є.В.
при секретарі Пригода О.В.
за участю:
представника позивача - Біланова Н.В.,
представника відповідача - Чернякова І.В.,
представник відповідача - Райкова В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Калінінському районі м. Донецька про стягнення витрат по особовим справам потерпілим, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року в розмірі 281796,72 грн., -
У березні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька звернулось до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Калінінському районі м. Донецька, в якому просило стягнути витрат по особовим справам потерпілим, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року в розмірі 281796,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився від відшкодування витрат по особовим справам потерпілих за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, а саме: 2466 грн. - суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД, 223205,34 грн. -суми витрат на виплату державної адресної допомоги до призначених пенсій пенсіонерам у зв'язку із трудовим каліцтвом з урахуванням витрат на виплату державної адресної допомоги; 56125,38 грн. -суми витрат на виплату пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування заперечень на позов вказала на відсутність правових підстав для відшкодування пенсій по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва, які призначені особам, що отримали каліцтво у державах колишнього радянського Союзу Пенсійному фонду України за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Вимоги позивача по підписанню Акту щомісячної звірки витрат по особовим справам членів сімей потерпілих, які переїхали на постійне місце проживання в Україну, є безпідставними і суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, яким передбачається відшкодування страхових виплат особам, які є застрахованими відповідно до Закону України № 1105 і отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на підприємствах, установах і організаціях, що є суб'єктами страхування від нещасного випадку на виробництві.
Потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням.
Крім того, не підлягають відшкодуванню витрати на виплату пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, оскільки особи, яким виплачена така пенсій на час смерті потерпілих не були непрацездатними та не мали групу інвалідності.
Також витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не можуть бути відшкодовані у зв'язку з тим, що не пов'язані із страховим випадком.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року.
Згідно Акту звірки № 2, особам, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які не прийняті до відшкодування Фондом за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року розбіжності виникли в результаті непогодження Фондом соціального страхування відшкодувати Управлінню ПФУ суму пенсії, які виплачені ОСОБА_5
Як зазначено Актах звірки, не приймаються суми виплат пенсії ОСОБА_5 оскільки трудове каліцтво отримано ним за межами України.
Матеріалами справи підтверджено, що пенсія по інвалідності ОСОБА_5 призначена на підставі Акту про нещасний випадок на виробництві, згідно з яким ОСОБА_5 у вересні 2000 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.
За змістом ч. ст. 2 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворюванням нею трудових обов'язків.
Підпунктом «а» ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що громадянам України -переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до п. 3 розділу ХІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 п. 3 розділу ХІ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.94 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.
Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті, здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом в цій справі та пов'язані з відшкодуванням виплат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.92 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
Зі змісту цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, як стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України -відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
За таких обставин, витрати Управління Пенсійного фонду України в в Калінінському районі м. Донецька Донецької області за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року по особовій справі ОСОБА_5 на виплату пенсії, яка призначена у зв'язку отримання ним трудового каліцтва на території колишніх республік СРСР підлягають відшкодуванню.
Відповідачем також відмовлено у відшкодуванні витрат з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника тому, що на час смерті потерпілого утриманці були працездатними (або не досягли пенсійного віку). Суд вважає, що така відмова Відділення ФССНВ є обґрунтованою з таких підстав.
Відповідно до п. "д" ч.1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Тобто, на відповідача покладається обов'язок виплатити пенсію по втраті годувальника, у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки пенсійне забезпечення здійснюється позивачем, то відповідач зобов'язаний відшкодувати вказану пенсію.
Частиною 1 статті 33 цього Закону встановлено, що - у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 ст. 34 зазначеного Закону). Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606, органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.
З таких підстав, на відповідача покладено обов'язок щодо відшкодування позивачу пенсії по втраті годувальника у випадку, коли особа, яка отримує цю пенсію перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, та причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом підтверджено висновком МСЕК. Тільки сукупності зазначених обставин, відповідач зобов'язаний здійснювати страхові виплати шляхом відшкодування їх пенсійному фонду. Оскільки на момент смерті своїх чоловіків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 не досягли пенсійного віку та не були непрацездатними, тому витрати органу Пенсійного фонду не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Разом з тим, ОСОБА_28 отримує пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок профзахворювання 30 вересня 2007 року, за висновком МСЕК від 25 лютого 2008 року встановлено зв'язок між смертю та профзахворюванням ОСОБА_29, на час смерті чоловіка ОСОБА_28 була непрацездатною, вік - 69 років. ОСОБА_30 отримує пенсію по втраті годувальника, який помер внаслідок профзахворювання 20 грудня 2002 року. За висновком МСЕК від 4 березня 2003 року встановлено зв'язок між смертю та профзахворюванням ОСОБА_31, на час смерті чоловіка ОСОБА_30 була непрацездатною, вік - 74 роки.
За таких обставин, витрати Управління Пенсійного фонду України Калінінському районі м. Донецька за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року по особовій справі ОСОБА_5 на виплату пенсій, які призначені у зв'язку отримання ним трудового каліцтва на території колишніх республік СРСР та витрати на виплату пенсії ОСОБА_28, ОСОБА_30 у зв'язку із втратою годувальника в сумі 516, 36 грн. підлягають відшкодуванню.
Крім того, аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Що стосується стягнення з відповідача державної адресної допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року за № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» суд дійшов до висновку, що адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. за № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.
Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.
Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що вимога позивача про відшкодування витрат на виплату і доставку щомісячної адресної допомоги, пов'язаною з витратами по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року є необґрунтованою.
Дана правова позиція викладена в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі № 2а-27420/10/0570.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Калінінському районі м. Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька витрат по особовим справам потерпілим, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року у розмірі 516 (п'ятсот шістнадцять) гривень 36 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 02 липня 2012 року. В повному обсязі постанова складена 05 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Череповський Є.В.