Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/4275/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: о 12 год. 15 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Заднепровської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення №0000032300, №0000022300 від 19.01.2012 року,
за участю представників сторін
від позивача: Костенко Н.І., Бєляєва Н.П.,
від відповідача: Куріцький Р.О., Фатьянов Р.О., -
Позивач, Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» (далі - ДП «Орджонікідзевугілля»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Єнакієвська ОДПІ Донецької області ДПС) про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення №0000032300, №0000022300 від 19.01.2012 року.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на необґрунтованість спірних податкових повідомлень - рішень з огляду на наступне.
Станом на 01.10.2011 року заборгованість перед ЗАО ЦЗФ «Донецька» не погашено, тобто заборгованість у сумі 197 119,00грн. залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, та, відповідно, є доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги у сумі 197 119 грн.
Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги відноситься сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Згідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
01.10.2009 року між ДП «Орджонікідзевугілля» та ЗАТ ЦЗФ «Донецька» було підписано акт звірки взаємних розрахунків, який підписано посадовими особами сторін та завірено печатками.
Вважаємо, що підписання акта звірки посадовими особами підприємства по суті є визнанням у письмовій формі заборгованості ДП «Орджонікідзевугілля» перед ЗАТ ЦЗФ «Донецька» і в цьому випадку його (акт) повинно розглядати як документ цивільно-правового значення. Вищезгаданий акт оформлено належним чином, тобто акт звірки взаємних розрахунків підписаний не тільки головними бухгалтерами, а й особами, уповноваженими на вчинення правочинів від імені підприємства (керівниками), та завірений печатками підприємств, і саме тому може бути використаний (як доказовий документ при стягненні заборгованості через суд. Отже, в даному разі його можна кваліфікувати як первинний документ.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.
При цьому слід зазначити, що правочин, для якого вимагається письмова угода, вважається вчиненим, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, зважаючи на те, що відповідно до норм цивільного законодавства, вчинення правочину передбачає настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписання акта звірки стану розрахунків, вважається дією, яка свідчить про визнання боргу та є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Згідно до ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново, тобто ствердження податкового органу щодо нестягнення заборгованості у сумі 197119,00грн. після закінчення строку позовної давності є безпідставним.
Також, у перевіряємому періоді підприємством списано кредиторську заборгованість по якій минув строк позовної давності, та не зменшено валові витрати, оскільки, як зазначено в акті перевірки, ДП «Орджонікідзевугілля» не понесені витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), а суми отриманих товарів (робіт, послуг) в момент придбання віднесені до складу валових витрат і ДП «Орджонікідзевугілля» повинно здійснити коригування цих витрат у періоді списання заборгованості.
Але позивач вважає, що із таким твердженням неможливо погодитися з наступних підстав: коригування - зменшення ДП «Орджонікідзевугілля» валових витрат на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, з посиланням на пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є незаконним, оскільки вказаний пункт не надає таких повноважень податковому органу та визначає лише загальне тлумачення складу валових витрат, а саме: валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тим більше, що валові витрати за перевіреними господарськими операціями ДП «Орджонікідзевугілля» фактично були сформовані більш ніж за 1095 днів, про що свідчать первинні документи, податкові декларації з розшифровками складу валових витрат, аналітичні відомості, протоколи на списання кредиторської заборгованості надані ДП «Орджонікідзевугілля», та коригування валових витрат, згідно вимог законодавства неможливе. Наведена норма пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є загальною та не містить жодних посилань на підстави для зменшення контролюючим органом валових витрат, як ці самі підстави не містить в цілому Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законом з питань встановлення правил формування валових доходів, валових витрат, амортизаційних відрахувань та оподаткування прибутку юридичних осіб.
Крім того, податковим органом, порушень з боку ДП «Орджонікідзевугілля», порядку списання кредиторської заборгованості та формування валових доходів за списаними у спірні податкові періоди боргами встановлено не було. Тому, посадовими особами Єнакіївської ОДШ було визначено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року, 1-3 квартали 2011 року за рахунок зменшення валових витрат ДП «Орджонікідзевугілля» вказаного періоду - безпосередньо щодо формування яких, порушень встановлено не було, із застосуванням статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою взагалі не передбачені випадки та умови для одночасного коригування валових витрат звітного періоду при збільшенні валових доходів цього періоду на суму кредиторської заборгованості, за якою сплинув строк позовної давності, при цьому, податковим органом не були враховані вимоги пункту 5.11 цієї статті, в якому визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
В акті перевірки зазначено, що підприємством в порушення п.150.1 ст.150 «Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів» розділу III, п.3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX Податкового кодексу України до складу валових витрат по рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року перенесені збитки попередніх періодів, а саме збитків 2009 року, у сумі 32 108 253,00грн.
Із зазначеним ствердженням позивач не погоджується з наступних підстав: у звітних податкових періодах 2010 року, згідно зі ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у складі валових витрат платника податку враховувалося 20% суми від'ємного значення об'єкту обкладення податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 1-му кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році та збитки, які утворилися в 2011 році враховуються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та відповідно становляться від'ємним значенням 1-го кварталу 2011 року.
Починаючи з 2-го кварталу 2011 року до доходів та витрат, отриманих і
призведених з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу
України. Згідно п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» пункт 150.1 ст.150 зазначеного кодексу застосовується в 2011 році з урахуванням
наступного: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку із числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за результатами другого та третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року у складі витрат таких податкових періодів зростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Положення пункту 150.1 ст.150 Податкового кодексу України передбачають наступне: «якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податків з числа резидентів, за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за підсумками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів зростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення».
Керуючись вищезазначеними нормами, позивач вважає що Податковий кодекс України не містить заборони щодо обліку в 2011 році збитків у загальній сумі 32 108 253,00грн., які виникли до 01.01.2011 року, а відповідно повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів зростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення та пояснення (т.2 а.с.149,157), в яких зазначив, перевіркою встановлено, що до складу валового доходу за 4 квартал 2010 року. ДП «Орджонікідзевугілля» не включено суму безповоротної фінансової допомоги, надану ЗАО ЦОФ «Донецька» платнику податку у сумі 197 119грн.У попередні звітні періоди ЗАО ЦОФ «Донецька» для ДП «Орджонікідзевугілля» надавались послуги залізниці та послуги по збагаченню вугілля.
На порушення п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п..4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2010 року до складу валового доходу ДП «Орджонікідзевугілля» не включено суму безповоротної фінансової допомоги, надану платнику податку у сумі 197 119,00грн.
Статтею 264 зазначеного Кодексу передбачено, що перебіг позовної давнини переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Тобто, підставою для переривання перебігу позовної давності є або подання кредитором позову, або визнання боржником свого боргу в порядку досудового врегулювання спорів. Порядок досудового врегулювання спорів встановлено розділом II господарського процесуального кодексу України. Так, згідно зі ст.6 КПК України підприємства та організації, чиї права і інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. Відповідно до ст.7 Кодексу при розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу, або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Тобто, безпосередньо звірка розрахунків не вважається самостійною дією з досудового врегулювання спорів між боржником та кредитором, а є складовою частиною цієї процедури.
Враховуючи викладене, ДП «Орджонікідзевугілля» занижено валовий дохід на суму заборгованості за 4 квартал 2010 року у сумі 197119,00грн., яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 09.11.2011 року №2664/302/15-114-8/32276912 по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду» зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього періоду» за 2 квартал 2011 року на 1103863,00грн.
Фактично, ДП «Орджонікідзевугілля» у рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року відображена частина збитків за 2009 року у сумі 32108253,00грн. (80%), які по-перше були відображені у декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року, що не суперечило вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, але відповідно до вимог Податкового кодексу України до від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього періоду за 2 квартал 2011 року включаються збитки, які понесені лише у 1 кварталу 2011 року.
Таким чином, в порушення п.150.1 ст.150 «Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів» розділу ІІІ, п.3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ Податкового кодексу України ДП «Орджонікідзевугілля» до складу валових втрат по рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року перенесено збитки попередніх періодів, а саме збитків 2009 року у сумі 32108253,00грн.
У 4 кварталі 2010 року - 1 кварталі 2011 року ДП «Орджонікідзевугілля» самостійно списано та включено до складу валового доходу кредиторську заборгованість по якій минув строк позовної давності, але самостійно не зменшено валові витрати на суму 373241,00грн. за 4 квартал 2010 року та на суму 132318,00грн. за 1 квартал 2011 року, оскільки ДП «Орджонікідзевугілля» витрати фактично не понесені.
На порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «Орджонікідзевугілля» завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 373241,00грн., за 1 квартал 2011 року на суму 132318,00грн. внаслідок не здійснення коригування списаної у перевіряємому періоді кредиторської заборгованості за товари, послуги по яким не здійснювалась як компенсація вартості. Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 «Визначення понять» Податкового кодексу України із змінами від 07.07.2011 №3609-Vl «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Фактично у 2-3 кварталі 2011 року ДП «Орджонікідзевугілля» самостійно списано та включено до складу валового доходу по рядку 03.24 «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток кредиторську заборгованість по якій минув строк позовної давнини, але не зменшено валові витрати на суму 413190,00грн., оскільки ДП «Орджонікідзевугілля» не понесені витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості послуг, які придбаваються таким платником.
На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради Донецької області 03.03.2003 року №12681200000000052, ідентифікаційний код юридичної особи 32276912, про що свідчить свідоцтво про держану реєстрацію юридичної особи та довідка АБ №041373 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.17,19), перебуває на податковому обліку у Єнакієвській ОДПІ з 14.03.2003 року за №1869, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 18.09.2008 року №1869/29-014-14/147. (т.1 а.с.18) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.9)
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 Податкового кодексу України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.
Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
30.12.2011 року Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 30.12.2011року №3371/23/32276912. (т.1 а.с.22)
Як зазначено в акті перевірки, на порушення п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п..4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 4 кварталі 2010 року до складу валового доходу ДП «Орджонікідзевугілля» не включено суму безповоротної фінансової допомоги, надану платнику податку у сумі 197 119,00грн. Станом на 01.10.2011 року заборгованість перед ЗАО ЦОФ «Донецька» не погашено, тобто заборгованість у сумі 197119,00грн. залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, та відповідно є доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги у сумі 197119,00грн.
На порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ДП «Орджонікідзевугілля» завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 373241,00грн., за 1 квартал 2011 року на суму 132318,00грн. внаслідок не здійснення коригування списаної у перевіряємому періоді кредиторської заборгованості за товари, послуги по яким не здійснювалась як компенсація вартості.
Також в порушення п.150.1 ст.150 «Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів» розділу III, п.3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX Податкового кодексу України із змінами від 07.07.2011 №3609-Vl ДП «Орджонікідзевугілля» до складу валових втрат по рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року перенесено збитки попередніх періодів, а саме збитків 2009 року, у сумі 32 108 253,00грн.
Актом камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 12.07.2011 року №1321/122/15-114-8/32276912 по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду» зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього періоду» за 1 квартал 2011 року на 27,00грн. Таким чином, зведеним актом документальної перевірки ДП «Орджонікідзевугілля» зменшено збитків по рядку 06.6 Декларації за 2 квартал 2011 року на суму 32 108 226,00грн. (32 108 253,00грн. - 27,00грн.)
Тобто до складу витрат по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року платником віднесено від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 32 108 226,00грн., яке частково утворилось за рахунок отримання підприємством збитків утворених у попередніх періодах станом на 01.01.2011 року у сумі 32 108 226,00грн.
З наведеного в акті перевірки розрахунку вбачається, що спірним моментом є, зокрема, те, що до рядку 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередній податковий період» декларації за І квартал 2011 року позивач неправомірно відніс суму в розмірі 32 108 226,00грн.
На підставі вищевикладених порушень Єнакієвською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000032300 яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 33 075 193,00грн. та №0000022300 яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 72218,75грн. з якої основний платіж 217775,00грн. та штрафна санкція 54443,75грн. (т.1 а.с.20,21) Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються частково.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Між позивачем (Замовник) та ЗАТ «ЦОФ «Донецька» (Виконавець) укладено договір на переробку рядового вугілля №01-5/65ГП від 15.02.2006 року. Термін дії договору з урахуванням додаткової угоди до 31 грудня 2007 року. (т.2 а.с.119,120)
Станом на 01.10.2011року заборгованість перед ЗАТ «ЦОФ «Донецька» позивачем не погашена та складає 197 119,00грн.
На думку перевіряючих податкового органу у зв'язку з тим, що заборгованість залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давнини, то вона є доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Відповідач посилається на те, що зазначена операція призвела до отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (пункту 1.22.1 пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та в порушення підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 цього Закону занижено валовий дохід на суму 197 119,00грн. у ІV кварталі 2010 року.
Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі - Закону №334) передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
В п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334, валовий доход включає зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У частині 1 статті 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.
Стаття 202 Цивільного кодексу України, надає поняття правочину, а саме правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст.261 вказаного кодексу)
Керуючись ч.1, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Норма ч.1 вказаної статті встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.
Розглядаючи цю норму, суд приймає до уваги те, що у ній йдеться саме про дії учасників цивільних відносин. Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До матеріалів справи позивачем наданий акт звірки між позивачем та ЗАТ «ЦОФ «Донецька», в якому сторонами погоджено суму кредиторської заборгованості на користь ЗАТ «ЦОФ «Донецька» у розмірі 197119,71грн. Акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками. (т.2 а.с.117)
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що збільшення валового доходу на суму заборгованості за 4 квартал 2010 року у сумі 197119,00грн., яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давнини і як наслідок нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 49279,75грн. Єнакієвською ОДПІ Донецької області ДПС здійснено необґрунтовано і без законних на то підстав. У зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000022300 від 19.01.2012 року в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 49279,75грн. і штрафної санкції у сумі 12319,94грн. підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Як визначено п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Із аналізу наведених норм п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає, що зазначеним Законом не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми ТМЦ, послуг, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності.
Підприємством не була здійснена компенсація вартості послуг, які воно отримало фактично безоплатно, а тому і не вправі було відносити їхню вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином нормою п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із визначенням того, що не встановлює порядку ведення податкового обліку, а дає поняття валових витрат та їх складу.
З огляду на встановлене суд прийшов до висновку про те, що по закінченні строку давності по стягненню заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем сформовані та відображені у податковому обліку доходи на суму заборгованості, що не спростовується і відповідачем із врахуванням встановленого факту про те, що послуги були використані в господарській діяльності позивача.
Таким чином, податкова інспекція незаконно зменшила валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 373241,00грн. і за 1 квартал 2011 року на суму 132318,00грн., і як наслідок необґрунтовано нарахувала позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 93310,25грн. та зменшила від'ємне значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року у сумі 132318,00грн., в зв'язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат.
Згідно з п. 14.1.27 витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Всі вони поділяються на витрати, що враховуються і не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат (за виключенням деяких витрат, зокрема, амортизації).
Пунктом 138.1 ст.138 кодексу визначені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Зазначеним кодексом не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми ТМЦ, послуг, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності.
Крім того, як вбачається із акту перевірки (т.1 а.с.32) відповідачем не зазначено саме яку норму статті 138 Податкового кодексу України було порушено позивачем. Норма підпункту 14.1.27 п.14.1 ст.14 кодексу передбачає поняття витрат, а не порядок коригування валових витрат.
Таким чином, податкова інспекція незаконно зменшила позивачу від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2-3 квартали 2011 року на суму 413190,00грн., в зв'язку з відсутністю законних підстав вимагати проводити коригування валових витрат.
На підставі вищевикладеного, суд вважає що податкові повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000022300 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 93310,25грн. і штрафної санкції у сумі 23327,56грн. та № 0000032300 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 545508,00грн. підлягають визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
З метою встановлення правильності розрахунку позивача значення рядка 04.9. «від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередній податковий період» декларації за 1-й квартал 2011 року необхідно здійснити аналіз показників податкової звітності платника податків за 2009 - 2010 роки.
Об'єктом оподаткування у розумінні ст.3 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (який діяв до 01.04.2011р.) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI, який набрав чинності 16.06.2011 року, пункт 6.1 статті 6 доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.
Цим же Законом статтю 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Оскільки Закон №2275-VI набрав чинності 16.06.2010 року, порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначений п.22.4 Закону застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.
У відповідності до абз.1 п.22.4 ст.22 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI, в декларації за 2010 рік враховується 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У відповідності до абз.2 п.22.4 ст.22 наведеного Закону, у декларації за І квартал 2011 року позивач включив до складу валових витрат суму від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році. Актом камеральної перевірки податкової зв'язності з податку на прибуток по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду» зменшена сума від'ємного значення за 1 квартал 2011 року на 27,00грн. Цей факт в судовому засіданні сторонами не оскаржувався. Таким чином сума у рядку 04.9 декларації за І квартал 2011року складає 32 108 226,00грн. (т.1 а.с.96)
Аналіз норм п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить про те, що до 16.06.2010 року до складу валових витрат І-го кварталу наступного року платник податків мав право включати всю суму збитків, отриманих у попередньому році. При цьому, об'єкт оподаткування наступного року розраховується з урахуванням цього від'ємного значення у складі валових витрат наростаючим підсумком (тобто у І, ІІ, ІІІ, VІ кв.) до повного погашення такого від'ємного значення.
Зазначена норма покликана на те, щоб платник податків повністю покрив витрати попереднього податкового року у наступному.
16.06.2010 року до даної норми були внесені обмеження і дозволено платнику податків включати до складу валових витрат лише 20% від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
А у 2011 році платнику податків знову дозволено включати до складу валових витрат і суму від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року, а також сам збиток, який виник у 2010 році без обмежень, встановлених самим п.22.4 ст.22 Закону.
Із встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивачем вірно включено до складу від'ємного значення 1-го кварталу 2011 року суму 32 108 226,00грн. (80% залишку суми, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року).
Позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1-й квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - 32 108 253,00грн. Відповідач з цього приводу не заперечує та правомірність формування від'ємного значення об'єкту оподаткування 1-го кварталу 2011 року, з урахуванням висновків акта перевірки, він не оскаржує, про що зазначає у своїх поясненнях. (т.2 а.с.157)
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.
Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.
Норми даної статті аналогічні нормам п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI.
Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Тобто, зазначена норма дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування.
Разом з тим пунктом 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
З аналізу положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України випливає, що до складу другого, другого-третього кварталів 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року.
Як встановлено судом, результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками І кварталу 2011 року (т.1 а.с.96) є від'ємне значення в сумі «-68 880 699,00грн.» (рядок 08).
Зазначену суму цього від'ємного значення позивач у відповідності до норм пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України включив до витрат 2-го календарного кварталу 2011 року та відобразив її у декларації за три квартали 2011 року у рядку 06.6. (т.1 а.с.86,73)
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд не приймає висновків акту перевірки, про те, що до складу від'ємного значення 2-го кварталу 2011 року позивачем неправомірно включено від'ємне значення з 2010 року в сумі 32 108 226,00грн., що увійшло до складу першого кварталу 2011 року.
Таке тлумачення суперечить нормам Податкового кодексу України.
Відповідно до п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, розділ III «Податок на прибуток» набрав чинності з 01.04.2011 року, який згідно з п.1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Інше встановлено у п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які і регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2-го та 3-го кварталів 2011року.
В нормі п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 року №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Дослівне тлумачення положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1-му кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2-го кварталу 2011 року, а потім і третього кварталу 2011 року.
Зазначена норма не містить обмеження щодо витрат, які мають бути враховані у складі валових витрат 2-го та 3-го кварталів 2011 року.
На підставі вищевикладеного, суд вважає що податкове повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000032300 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 108 226,00грн. підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Статтею 159 КАС України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, позовні вимоги про визнання недійсними частково податкові повідомлення-рішення від 19.01.2012 року №0000022300 в сумі визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 178200,00грн. з якої основний платіж 142590,00грн. та штрафна санкція 35647,50грн. та №0000032300 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 653 734,00грн. підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення в цій частині визнанню недійсними.
Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення №0000032300, №0000022300 від 19.01.2012 року, задовольнити.
Визнати недійсними частково податкові повідомлення-рішення Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 19.01.2012 року №0000022300 в сумі визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 178200,00грн. з якої основний платіж 142590,00грн. та штрафна санкція 35647,50грн. і №0000032300 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 653 734,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146грн. 00коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 червня 2012 року в присутності представників сторін.
Постанова у повному обсязі складена 02 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.