Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6248/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13-25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Поддубному С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000551742 та № 0000561742
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 30.12.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 22.03.2012р
ОСОБА_3 - за дов. від 13.06.2012р.
Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000551742 та № 0000561742.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень та вважає відсутніми підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769, має відокремлені підрозділи «Проектно-конструкторське бюро» та «Управління інформаційного забезпечення і комп'ютерних технологій», що знаходяться на обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.
4 травня 2012 року відповідачем були здійснені планові виїзні перевірки відокремлених підрозділів позивача «Проектно-конструкторське бюро» та «Управління інформаційного забезпечення і комп'ютерних технологій» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складені акти перевірок № 1407/22-1/33654808 та № 1406/22-1/33371325 відповідно.
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2012 року № 0000551742, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4063 грн. 03 коп., та від 18 травня 2012 року № 0000561742, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6324 грн. 19 коп. Судом встановлено, що саме дані рішення оскаржуються позивачем.
Спірними податковими повідомленнями-рішеннями зазначено про порушення позивачем підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі - Закон № 889), чинного на час допущення порушення, пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України. Правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені норми пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, відповідно до якої ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Як вбачається з акту перевірки Відокремленого підрозділу позивача «Проектно-конструкторське бюро», в порушення вищенаведених норм підприємством несвоєчасно перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2010-2011 роки; за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб донарахована пеня в сумі 2759 грн. 61 коп. Станом на 31 грудня 2011 року заборгованість по заробітній платі на підприємстві відсутня, але існує заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 16252 грн. 10 коп. Таким чином, штрафна санкція нарахована спірним рішенням у розмірі 4063 грн. 03 коп. (16252 грн. 10 коп. х 25%).
Як вбачається з акту перевірки Відокремленого підрозділу позивача «Управління інформаційного забезпечення і комп'ютерних технологій», підприємством несвоєчасно перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2010-2011 роки; за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб донарахована пеня в сумі 5899 грн. 47 коп. Станом на 1 січня 2012 року заборгованість по заробітній платі на підприємстві відсутня, але існує заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 25296 грн. 76 коп. Таким чином, штрафна санкція нарахована спірним рішенням у розмірі 6324 грн. 19 коп. (25296 грн. 76 коп. х 25%).
Судом встановлено, що позивач наявність та розмір заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, несвоєчасне перерахування податку до бюджету не оскаржує. Спірним питання в межах даної справи є право податкового органу на застосування штрафних (фінансових) санкцій за нормами Податкового кодексу України при вчиненні порушення до 1 січня 2011 року та виявленні його податковим органом у травні 2012 року. Як вбачається з актів перевірок, позивачем допущені порушення протягом 2010-2011 років, а виявлені відповідачем під час планових виїзних перевірок, за наслідками яких складені акти від 4 травня 2012 року.
Суд зазначає, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон № 3609), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року. Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). З дати набрання чинності Законом № 3609 штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. Судом також враховано, що відповідальність за допущене позивачем порушення, а саме несплата (несвоєчасна сплата) податку на доходи фізичних осіб існувала й до 1 січня 2011 року, та визначалася підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.
Враховуючи вищевикладене, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України, як і було здійснено відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Суд зазначає, що фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011-2012 роках, у тому числі за вчинені до 1 січня 2011 року. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000551742 та № 0000561742, відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 2 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 6 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.