Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5492/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14:30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.
при секретарі Бобирь Г.Г.
за участю:
представників позивача Циваліхіної Я.І.
представника відповідача Леончук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 112 від 18.04.2012 в частині неприйняття до заліку витрат на санаторно-курортні путівки у розмірі 13950,30 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6975,15 грн., -
Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), в якому просило суд скасувати рішення відповідача № 112 від 18.04.2012 в частині неприйняття до заліку витрат на санаторно-курортні путівки у розмірі 13950,30 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6975,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки ПАТ «Енергомашспецсталь», 18.04.12 відповідачем прийнято рішення № 112 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: пунктів 4.13. та 4.14. Порядку, затвердженому постановою правління 25.02.09 № 12 Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки підприємство видало, чотирьом застрахованим особам, санаторно-курортні путівки із частковою оплатою її вартості у розмірі 10 відсотків замість належних 30 відсотків.
Позивач вважає таке рішення необґрунтованим, оскільки вищезазначеним Порядком, а саме п. 4.14. не встановлено конкретного розміру часткової оплати вартості санаторно-курортної путівки, а тому оплата 10 відсотків її вартості є належною та не суперечить приписам вказаного Порядку.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив її задовольнити.
Представник відповідача посилаючись на ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», п.п. 4.5, 4.13., 1.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ПАТ «Енергомашспецсталь» є юридичною особою, ідентифікаційний код 00210602. (а.с. 7,8).
У період з 04.04.12 по 11.04.12 Фондом було проведено планову перевірку ПАТ «Енергомашспецсталь» з питань дотримання порядку використання страхових коштів Фонду, направлених на виплату допомоги застрахованим особам та надання соціальних послуг за період з 01.04.11 по 31.03.12. За результатами перевірки 11.04.12 було складено відповідний акт (а.с. 10-17).
Згідно вказаного акту під час планової перевірки позивача встановлені порушення ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240 - III, пунктів 4.1. 4.13, 4.14. «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 № 12, в частині видачі санаторно-курортних путівок застрахованим особам за відсутності квитанції про часткову сплату вартості путівки у повному обсязі, а саме у розміру 30 відсотків її вартості, та видачі путівки ОСОБА_3 не за рекомендованим профілем лікування на загальну суму 13950,30 грн.
Так, комісією із соціального страхування ПАТ «Енергомашспецсталь» ухвалено рішення про виділення санаторно-курортних путівок:
1) № 0067 вартістю 5040,00 грн. у санаторій «Теплиця» за 30 % вартості (1512,00 грн.) застрахованій особі ОСОБА_4, видана 23.09.2011, 22.09.11 сплачена часткова вартість за путівку у сумі 504,00 грн. - 10% від повної вартості. Інша частина часткової вартості у сумі 1008,00 грн. - 20%, була перерахована позивачем до Фонду 21.10.11;
2) № 377315 вартістю 4809,00 грн. у ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова», видана застрахованій особі ОСОБА_5 21.11.11, тієї ж дати сплачена часткова вартість за путівку у сумі 480,90 грн. - 10%. Інша частина часткової вартості у розмірі 20%, була перерахована позивачем до Фонду ПАТ «Енергомашспецсталь» 01.12.11;
3) № 951389 вартістю 5040,00 грн. у ДП «Клінічний санаторій Березівські мінеральні води», видана застрахованій особі ОСОБА_6 22.12.11, тієї ж дати сплачена часткова вартість за путівку у сумі 504,00 грн. - 10%. Інша частина часткової вартості у розмірі 20%, була перерахована позивачем до Фонду 10.01.2012;
4) № 263694 вартістю 5040,00 грн. у ДП «Клінічний санаторій «Роща», видана застрахованій особі ОСОБА_3 28.09.11, 26.09.11 сплачена часткова вартість за путівку у сумі 504,00 грн. сплачених. Інша частина часткової вартості у розмірі 20%, була перерахована позивачем до Фонду 21.10.2011.
Крім того, захворювання ОСОБА_3 згідно медичної довідки ф. № 070 не відповідає профілю лікування зазначеному у путівці.
На підставі п. 6.2. Порядку № 12, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, є неправомірними витратами та відшкодовуються за рахунок страхувальника. Загальна сума витрат на путівки №№ 0067, 377315, 951389, 263694 складає 13950,30 грн. (за винятком часткової сплати).
Викладені в акті перевірки обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються і не заперечується позивачем.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, 18 квітня 2012 року відповідачем прийнято рішення № 112 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме у зв'язку з не прийняття до заліку витрат на санаторно-курортні путівки, поверненню підлягає сума у розмірі 13950,30 грн. та у відповідності до ст. 30 Закону України № 2240 на позивача накладено штраф у розмірі 50 % в сумі 6975,15 грн. за порушення порядку використання коштів Фонду. (а.с. 18).
Суд вважає вищевказане рішення Фонду обґрунтованим і таким, що прийнято у відповідності до приписів чинного законодавча з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240 - III (далі - Закон № 2240) визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності», затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 № 12 (далі - Порядок № 12) визначає умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) (далі - застраховані особи і члени їх сімей) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Згідно із п. 4.1. Порядку № 12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма N 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 N 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)») (далі - медична довідка).
Пунктом 4.5. Порядку № 12 встановлено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення застрахованій особі путівки в двомісний номер з частковою оплатою в розмірі 30 відсотків її вартості, а путівки в одномісний номер - з частковою оплатою в розмірі 50 відсотків її вартості.
Часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій. (п. 4.13. Порядку № 12).
Згідно із п. 4.14. Порядку № 12 за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.
Отже, аналізуючи приписи вищезазначеного Порядку № 12, суд дійшов висновку про те, що розміром часткової оплати вартості путівки до санаторію, яка вноситься до каси страхувальника застрахованою особою та на підставі чого видається путівка є саме 30 % вартості такої путівки.
Окрім того, саме на такий розмір (відсоток) також вказують інші приписи вказаного Порядку, зокрема, абз. 3 п. 4.9. згідно якого при визначенні часткової оплати за путівку, що виділяється члену сім'ї, комісія (уповноважений) із соціального страхування керується пунктами 4.5 та 4.6 цього Порядку.
У відповідності з п. 6.2. Порядку № 12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.
Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону № 2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Отже, приймаючи до уваги той факт, що санаторно-курортні путівки були видані ПАТ «Енергомашспецсталь» за відсутності документу про часткову оплату її вартості у розмірі 30 %, що не спростовується самим позивачем, суд вважає обґрунтованим та законним рішення Фонду в частині неприйняття до заліку витрат на санаторно-курортні путівки у розмірі 13950,30 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6975,15 грн.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити про те, що висновки Фонду щодо необґрунтованість надання путівки ОСОБА_3, оскільки її захворювання, що вказане в медичній довідці ф. № 070 не відповідає профілю оздоровчого закладу, є хибними з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 47 Закону № 2240 надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.
Згідно із п. 4.1. Порядку № 12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 № 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях).
Отже, наявність у застрахованої особи довідки за формою № 070/о із зазначеними медичними показаннями є підставою для виділення путівки такий особі.
Крім того, згідно п. 7.1. довідки за формою № 070/о, що видана ОСОБА_3, останній рекомендовано лікування у санаторію «Роща» (а.с. 90).
У відповідності до зворотного талону до санаторно-курортної путівки, що була видана ОСОБА_3, остання отримала санаторно-курортне лікування у оздоровчому закладі - ДП «Калінінський санаторій «Роща», тобто саме у тому закладі, рекомендація якого була визначена у довідці за формою № 070/о.
Таким чином, висновки Фонду в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність рішення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.04.12 № 112 та порушення прав чи інтересів ПАТ «Енергомашспецсталь», підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 159, 160, 162,163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення № 112 від 18.04.2012 в частині неприйняття до заліку витрат на санаторно-курортні путівки у розмірі 13950,30 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 6975,15 грн. - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 02 липня 2012 року у присутності представників сторін.
Постанова виготовлена у повному обсязі 09 липня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Лазарєв В.В.