Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6361/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12-25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Поддубному С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 23.05.2012р.
від відповідача: ОСОБА_3 - за дов. від 02.04.2012р.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 2 лютого 2012 року № 821/10/17-113, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку відповідно до поданої 25 січня 2012 року заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування чого пояснив, що він звернувся до податкового органу з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік із зазначенням виду діяльності - роздрібна торгівля ювелірними виробами за кодом КВЕД 52.48.2, однак відповідачем було відмовлено йому у видачі свідоцтва платника єдиного податку, з огляду на те, що відповідно підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Позивач вважає рішення відповідача незаконним, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що рішення про відмову позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку винесено правомірно, з урахуванням норм діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 НОМЕР_1 від 31 травня 2005 року №2266 000 0000 007756, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.
Позивачем до податкового органу (відповідача у справі) подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 1 січня 2012 року, в якій зазначений вид діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: 52.48.2 - роздрібна торгівля ювелірними виробами.
Листом від 2 лютого 2012 року № 821/10/17-113 відповідач повідомив позивача про те, що на обраний вид діяльності: роздрібна торгівля ювелірними виробами за кодом КВЕД 52.48.2 не розповсюджується дія розділу XIV Податкового кодексу України, посилаючись на підпункт 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Також повідомив, що для здійснення зазначених видів діяльності позивачу необхідно подати заяву та бути на загальній системі оподаткування зі сплатою податку на доходи фізичних осіб.
З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 4 листопада 2011 № 4014-VI, яким розділ XIV Податкового кодексу України доповнений Главою 1.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Пунктом 299.8 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Суд зазначає, що норми пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України кореспондують з пунктом 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274. При цьому форму рішення про відмову у видачі свідоцтва платника податків не встановлено. Отже, за наслідками розгляду органом державної податкової служби наданої платником податку заяви про перехід чи обрання спрощеної системи спадкування, у встановлений строк 10 календарних днів податковою інспекцією або видається такому платнику свідоцтво платника єдиного податку, або приймається рішення про відмову у видачі такого свідоцтва.
Таким чином, суд дійшов висновку, що лист податкового органу (відповідача у справі) від 2 лютого 2012 року № 821/10/17-113 є формою оформлення рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку у розумінні пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України та пункту 5 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року за № 1536/20274.
Відповідно до пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави; 2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання вимог підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Абзацом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Суд зазначає, що нормами чинного Податкового кодексу України поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» не визначено. Пунктом 5.3 статті 5 визначено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» визначенні поняття, зокрема, дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт, тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому вигляді (виробах).
Поняття «вироби з дорогоцінного металу» визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробного контролю за якістю ювелірних виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №244. Так, виріб дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України поширюються і на вироби з дорогоцінного каміння та дорогоцінного металу.
Оскільки позивач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначив такий вид діяльності, як роздрібна торгівля ювелірними виробами за кодом КВЕД 52.48.2, що визначає реалізацією дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння у виробах, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно застосовувати загальну систему оподаткування, а не спрощену, оскільки торгівля ювелірними виробами (роздрібна чи оптова) є реалізацією дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння у виробах.
Суд зазначає, що підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України перераховано всі види господарських операцій, які не дають право на застосування спрощеної системи оподаткування, тобто, суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює лише видобуток, або лише виробництво, або реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння зобов'язаний застосовувати загальну систему оподаткування. Згідно із КВЕД ДК 009:2005, діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння, діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів, діяльність щодо виробництва годинників та ювелірних виробів є різними видами господарських галузей, а тому не можуть обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 року № 326 «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 прийнято Національний класифікатор України, яким встановлена Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005. Тобто, КВЕД має статистичне призначення і не може застосовуватись при визначені права на застосування спрощеної системи оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого спірного рішення від 2 лютого 2012 року № 821/10/17-113, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 2 лютого 2012 року № 821/10/17-113, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку відповідно до поданої 25 січня 2012 року заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі буде складена 6 липня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Смагар С.В.