01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
04.07.2012 № 13/028-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Поляк О.І.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Помаз І.А.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 04.07.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2012 (дата підписання - 21.05.2012),
у справі № 13/028-12 (суддя - Наріжний С.Ю.)
за позовом Державного підприємства «Енергоринок»
до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»
про стягнення 580 440, 06 грн,
Державне підприємство «Енергоринок» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення 580 440, 06 грн штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № 13/028-12 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь Державного підприємства «Енергоринок» 580 440, 06 грн штрафу, а також 11 608, 80 грн судового збору.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відзив на позовну заяву, в якому він просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивачем всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України був нарахований штраф за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, тоді як позовну заяву подано лише 29.02.2012.
Також заявник зазначає, що заборгованість за договором утворилася не з його вини, а в наслідок систематичного недофінансування підприємств вугільної промисловості, яким відповідач, в свою чергу, постачає отриману електричну енергію.
Згідно відмітки інформаційно - статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2012 проведено автоматичний розподіл справи № 13/028-12 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Рудченко С.Г. (доповідач), судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 у зв'язку із перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. суддю Кондес Л.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 04.07.2012 за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 у зв'язку із зайнятістю судді Кондес Л.О. в інших судових процесах було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Кондес Л.О. суддю Поляк О.І.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав відзив, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Державним підприємством «Енергоринок» (позивач) та ВАТ «Укренерговугілля», правонаступником якого є ДП «Регіональні електричні мережі» (відповідач) укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008, відповідно до умов якого позивач зобов'язується продавати, а ВАТ «Укренерговугілля» зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (а.с. 9-23).
Згідно п. 3.5 договору вартість електроенергії, купленої ВАТ «Укренерговугілля» у позивача у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ВАТ «Укренерговугілля» електроенергії.
Відповідно до п. 4.1 договору ВАТ «Укренерговугілля» надає до позивача повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ВАТ «Укренерговугілля».
На виконання вище зазначеного пункту Договору відповідач надіслав позивачу повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії в ОРЕ за період з січня 2011 року по грудень 2011 року.
Пунктом 4.15.1 договору передбачено, що при здійсненні ВАТ «Укренерговугілля» перерахування коштів за куповану в позивача електроенергію відповідно до п.п. 6.2 та 6.3 цього договору розмір оплати в першій і другій декаді залишаються такими, що були вказані в повідомленні про замовлені місячні обсяги купованої електроенергії ВАТ «Укренерговугілля», наданому до позивача відповідно до п. 4.1.1 до цього договору. Розмір оплати за третю декаду визначається як різниця між скорегованою сумарною за місяць вартістю замовленого обсягу купівлі електроенергії та розмірами оплати в перших двох декадах.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що перерахування коштів ВАТ «Укренерговугілля» за куплену у позивача електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ВАТ «Укренерговугілля» у позивача у цьому місяці з урахуванням умов п.п. 6.4. та 6.5 цього договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця позивач перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача, як оплата ВАТ «Укренерговугілля» електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно.
Розмір оплати ВАТ «Укренерговугілля» за першу декаду визначається шляхом множення 30% замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30% та за третю декаду -40% на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ВАТ «Укренерговугілля» від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ВАТ «Укренерговугілля» у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ВАТ «Укренерговугілля» вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю сторін. У цьому випадку ВАТ «Укренерговугілля» надає до позивача письмове підтвердження своєї структури споживання.
В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15.1 цього договору.
Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що в разі, якщо сума оплати, здійсненої ВАТ «Укренерговугілля» за відповідну декаду, менша за визначену відповідно до п. 6.3 суму оплати з врахуванням переплати за попередню (і) декаду (и) розрахункового місяця, позивач надсилає ВАТ «Укренерговугілля» факсимільним зв'язком попередження про неповну декадну оплату електроенергії, купленої у позивача. ВАТ «Укренерговугілля» зобов'язується здійснити перерахування недостатньої суми з поточного рахунку ВАТ «Укренерговугілля» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача впродовж двох банківських днів після закінчення відповідної декади, вказавши при цьому в призначенні платежу декаду, за яку здійснюється оплата.
Пунктом 6.3.2 договору передбачено, що у випадку нездійснення ВАТ «Укренерговугілля» доплати згідно з п. 6.3.1 цього договору, позивач через 3 банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ВАТ «Укренерговугілля» вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,05% від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання ВАТ «Укренерговугілля» письмового повідомлення від позивача.
Цей пункт договору застосовується тільки у випадку, якщо ВАТ «Укренерговугілля» порушило терміни подекадної оплати більше 3-х разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення ВАТ «Укренерговугілля» умов п. 6.3.1.
При цьому, в разі дії постанов Кабінету Міністрів України та/або НКРЕ, що регулюють порядок розрахунків за електроенергію, спожиту безпосередньо від мереж ВАТ «Укренерговугілля» на власні та господарські потреби вугледобувними підприємствами, які здійснюють постачання енергетичного вугілля на електростанції теплових генеруючих компаній, якщо ВАТ «Укренерговугілля» здійснила 100 % оплату вартості замовленого місячного споживання електроенергії протягом розрахункового місяця, штраф не нараховується на суму коштів, які недоотримані позивачем від ВАТ «Укренерговугілля» за відповідну декаду, а у випадку, якщо такий штраф було нараховано, то він не підлягає сплаті.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену ВАТ «Укренерговугілля» в позивача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ВАТ «Укренерговугілля» до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ВАТ «Укренерговугілля». У цьому випадку ВАТ «Укренерговугілля» зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.
Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ВАТ «Укренерговугілля» не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, позивач надсилає до ВАТ «Укренерговугілля» факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ВАТ «Укренерговугілля» в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване позивачем після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що сума, яка була сплачена ВАТ «Укренерговугілля» понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням п. 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.2005, а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення з урахуванням ПДВ, якщо інше не передбачено договором про реструктуризацію заборгованості між позивачем та позивачем. У випадку відсутності простроченої заборгованості, сума, яка була сплачена ВАТ «Укренерговугілля» в розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується, за згодою сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ВАТ «Укренерговугілля» відповідно до договору реструктуризації заборгованості між позивачем та ВАТ «Укренерговугілля».
Пунктом 11.6 договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір укладено на термін з 01.06.2008 по 31.12.2008. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.
13.11.2008 Міністерством палива та енергетики України було видано наказ № 557 «Про припинення діяльності ВАТ «Укренерговугілля» шляхом реорганізації (перетворення) в ДП «Регіональні електричні мережі», згідно якого припинено діяльність ВАТ «Укренерговугілля» шляхом реоганізації (перетворення) в ДП «Регіональні електричні мережі», ДП «Регіональні електричні мережі» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ВАТ «Укренерговугілля» (а.с. 24-25).
01.10.2009 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 5727/01 до основного договору, згідно якої сторони дійшли згоди по тексту договору назву ВАТ «Укренерговугілля» замінити на ДП «Регіональні електричні мережі», правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Укренерговугілля» за договором є ДП «Регіональні електричні мережі».
Листом № 01/276 від 08.10.2009 відповідач повідомив позивача, що відбулася реорганізація ВАТ «Укренерговугілля», шляхом перетворення його у ДП «Регіональні електричні мережі», яке є правонаступником прав та обов'язків товариства (а.с. 27).
31.12.2009 між ДП «Енергоринок» та ДП «Регіональні електричні мережі» було підписано додаткову угоду № 5970/03 до основного договору, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 6.3. договору у наступній редакції: «Розмір оплати ДП «Регіональні електричні мережі» за першу декаду визначається шляхом множення 10% замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 50% та за третю декаду -40% на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ, з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ДП «Регіональні електричні мережі» від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ДП «Регіональні електричні мережі» у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю сторін. У цьому випадку ДП «Регіональні електричні мережі» надає до позивача письмове підтвердження своєї структури споживання.»
За період дії договору з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивач належним чином виконував зобов'язання відповідно до умов договору, а відповідач в порушення умов договору невчасно виконував зобов'язання щодо строків та розміру подекадної оплати купованої електроенергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за куповану електроенергію за вказаний період.
Позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату штрафних санкцій, у яких він просив відповідача сплатити на користь позивача нараховані штрафні санкції всього у розмірі 580 440, 06 грн (а.с. 110-113).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається порушення відповідачем термінів подекадної оплати більше 3-х разів за останні 365 днів, що підтверджується довідкою про декадні розрахунки за замовлену відповідачем електроенергію за останні 365 днів, що передують 01.01.2011 та звітами про надходження коштів від ДП «Регіональні електричні мережі» на рахунок ДП «Енергоринок» з розшифровкою платіжних доручень подекадно за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього штрафні санкції всього у розмірі 580 440, 06 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору енергопостачання, згідно якого, в силу ст. 275 Господарського кодексу України підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Предметом позову у даній справі є стягнення 580 440, 06 грн штрафу на підставі п. 6.3 договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості використаної електричної енергії.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електроенергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 та додатками до нього строк оплату за спожиту електроенергію здійснив не повністю.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.3.2. договору передбачено, що у випадку нездійснення ВАТ «Укренерговугілля» доплати згідно з п. 6.3.1 цього договору, позивач через 3 банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ВАТ «Укренерговугілля» вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,05 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання ВАТ «Укренерговугілля» письмового повідомлення від позивача.
Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення 580 440, 06 грн штрафу на підставі п. 6.3 договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати вартості використаної електричної енергії.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відзив на позовну заяву, в якому він просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивачем всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України був нарахований штраф за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, колегією суддів відхиляється, оскільки по-перше, з відзиву № 02/901 від 23.04.2012 не вбачається, що відповідач просив суд на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України застосувати строк позовної давності, а застосування строку позовної давності під час апеляційного провадження є неможливим, оскільки виходить за межі повноважень апеляційного господарського суду, по-друге, граничний строк нарахування штрафних санкцій, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не є строком позовної давності, при цьому, розрахунок штрафу від суми заборгованості, зроблений позивачем, не перевищує шестимісячного строку.
Твердження відповідача про те, що заборгованість за договором утворилася не з його вини, а в наслідок систематичного недофінансування підприємств вугільної промисловості, яким відповідач, в свою чергу, постачає отриману електричну енергію не приймається колегією суддів з огляду на те, що право позивача на стягнення штрафу передбачено договором, який є чинним та повинен виконуватись сторонами договору належним чином.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2012 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № 13/028-12 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.05.2012 у справі № 13/028-12 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 13/028-12 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Поляк О.І.
Кропивна Л.В.