06 квітня 2012 р.Справа № 2а-2027/11/1807
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м.Конотоп та Конотопському районі на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.02.2011р. по справі № 2а-2027/11/1807
за позовом Конотопська транспортна прокуратурав інтересах ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в м.Конотоп та Конотопському районі
про зобов'язання провести перерахунок державної та додаткової пенсії,
09.02.11 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.02.2011 року задоволено вимоги Конотопської транспортної прокуратури.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі щодо невиконання приписів ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та непроведенню ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2-ї групи внасліді с Чорнобильської катастрофи перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно ;р вимог вказаного Закону та вчиненню дій по здійсненню відповідних виплат.
Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі провести ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії в розмірі 8 мінімальній пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державше пенсійне страхування", за період з 01 жовтня 2009 року по 18 лютого 2010 року включн з урахуванням здійснених за цей період виплат.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Виходячи з приписів ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України 796-ХІІ, а відповідач у період з 01 жовтня 2009 року по 18 лютого 2010 неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом 2 групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України № 796-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по першій групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по другій групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком; по третій групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам першої групи 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам другої групи 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам третій групи 50 % мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.
Позивачу призначена та виплачується пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", відповідно до якої розрахунок проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Проте, згідно ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Проте, підтверджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду про задоволення частини позовних вимог, зважаючи на порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 09.02.11року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що після набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453- IV, яким внесено зміни до КАС України, строк на звернення до суду з адміністративним позовом, якщо право на звернення до суду виникло до цієї дати, обчислюється з цієї дати при умові, якщо станом на 30.07.2010 року не збіг строк на звернення до суду, встановлений чинним законодавством, що регулювало відповідні суспільні правовідносини до набрання чинності змін до КАС України.
Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 с. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 09.02.10 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 01.10.2009 року до 09.02.2010 року ., у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Конотоп та Конотопському районі задовольнити частково.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.02.2011р. по справі № 2а-2027/11/1807 скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.10.2009 року до 09.02.2010 року та прийняти в цій частині нову ухвалу, якою позовні вимоги залишити без розгляду
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Григоров А.М.
Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.