20 лютого 2012 р. Справа № 2а-1870/5035/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. по справі № 2а-1870/5035/11
за позовом ОСОБА_1
до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 27.04.2011 року Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомленням-рішенням № 0003821730 про визначення податкового зобов'язання в розмірі 5653,82 грн. з орендної плати за землю. Визначаючи розмір зобов'язання відповідач послався на зміни в законодавстві щодо розміру плати за землю. Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, зазначає, що орендну плату за земельну ділянку сплачує у відповідності до умов договору оренди від 12.03.2007 року між ним та Ямпільською селищною радою. З часу укладення договору розмір орендної плати не змінювався, продовжує діяти, відповідно до вимог законодавства є єдиною підставою для сплати орендної плати.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. позов задоволено - визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області від 27.04.2011 року № 0003821730 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 5653,82 грн. ОСОБА_1.
Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області, не погоджуючись з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою, порушені норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 12 березня 2007 року між Ямпільською селищною радою та громадянином ОСОБА_2 та іншими орендарями ФОП ОСОБА_3, громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір оренди землі та зареєстрований в Ямпільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.06.2007 року за № 040763600104. (а.с.7-9)
Предметом договору є земельна ділянка для потреб промисловості (під будівлями та спорудами), яка знаходиться на території АДРЕСА_1 загальною площею 1,5322 га, в тому числі: забудованих земель-1,5322 га з них: земель промисловості-1,5322 га в т.ч. під капитальною одно поверхневою забудовою -0,3580 га, під проїздами та площадками-0,2900 га, під двором-0,8842 га. Земельна ділянка передається для спільного використання згідно дольових часток в нежитлових приміщеннях по кожному з орендарів без визначення меж часток в натурі.
Договір укладено терміном до 11.01.2017 року.
Згідно п. 8 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарями згідно дольових часток в не житлових приміщеннях у розмірі - 2% від нормативної грошової оцінки земель в рік. Земельна ділянка, яка надана в оренду ОСОБА_2 відноситься до іншої категорії земель. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена (станом на 01.01.2011 року становить 753842,40 грн., частка, яка належить ОСОБА_2 - 188460,60 грн.).
27.04.2011 року Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією прийняте податкове повідомленням-рішенням № 0003821730 про визначення позивачеві податкового зобов'язання в розмірі 5653,82 грн. з орендної плати за землю (а.с.6). Приймаючи це податкове повідомлення-рішення податковий орган послався на вимоги Податкового кодексу України, підпунктом 288.5.1 якого розмір орендної плати для земель інших категорій встановлений в трикратному розмірі земельного податку.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.03.2007р. або судове рішення про зміну вказаного договору щодо розміру орендної плати відсутні, то правових підстав для сплати більшого розміру орендної плати, ніж визначеного умовами договору, у позивача немає. Суд першої інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є протиправним, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.
Згідно з п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.
Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
За змістом ст.125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .
Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому законодавству, а оплата податку повинна проводитися в розмірах визначених законом. Саме законами України регулюється визначення суми податку.
Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
Крім того, формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.
Таким чином, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.
Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0003821730 прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Григоров А.М.
Судді Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.