09 квітня 2012 р. Справа № 2а-3380/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі № 2а-3380/11/2070
за позовом ФОП ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень - рішень,
Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000021720/0, №0000031720/0, №0000041720/0 від 13.01.2011р., як такі, що не відповідають вимогам законодавства України. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийнято податковим органом на підставі акту №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р., у якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді перевищив обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 500 тис.грн. на календарний рік. Доводи ДПІ у Ленінському районі м.Харкова обґрунтовані тим, що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.1998р., за посередницькими договорами у якості виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) необхідно враховувати всі кошти, отримані на поточний рахунок або в касу посередника. Позивач вважає, що він був платником єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку та здійснював свою господарську діяльність виключно на підставі договорів транспортного експедирування. З позиції позивача, оскільки експедитор не набуває право власності на кошти перевізника, тобто ці кошти є транзитними та в подальшому підлягають перерахуванню на рахунок перевізника, ця сума коштів не відноситься до виручки в розумінні Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а до складу виручки відноситься лише винагорода за послуги експедитора. Позивач вважає, що вказані обставини спростовують висновки акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про перевищення ним обсягів виручки та свідчить про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень - рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова №0000021720/0, №0000031720/0, №0000041720/0 від 13.01.2011 року.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова (правонаступник Західна МДПІ Харківської області ДПС), не погоджуючись з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою, порушені норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за період з 15.08.2008р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р.
За результатами позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 встановлені наступні порушення:
- перевищення у 3 кварталі 2009р. обсягу виручки 500,0 тис. грн. за рахунок отримання доходів за умов, відмінних для провадження спрощеної системи оподаткування, чим порушено ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р. (із змінами та доповненнями) та розділу IV ст.13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (зі змінами та доповненнями) до бюджету донараховано 13309,95 грн. податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності, в тому числі за 3 кв. 2009р. у сумі 87,3 грн., 1-3 кв. 2010р. у сумі 13222,65 грн.;
- ненадання декларацій про доходи за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010 р., чим порушено вимоги пп.19.1 "в" п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п.14.5 Інструкції про прибутковий податок з громадян №12 від 21.04.1993р. із змінами та доповненнями та п.п.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями);
- не реєстрація ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість, внаслідок чого було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. на суму 73028,20 грн. у тому числі за травень 2010р. у сумі 7076,00 грн., за червень 2010р. у сумі 23375,40 грн., за липень 2010р. у сумі 24513,80 грн., за серпень 2010р. у сумі 17833,00 грн., за вересень 2010р. у сумі 230,00 грн., чим порушено вимоги пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями);
- ненадання податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., чим порушено вимоги пп.7.8.2 п.7.8 ст.7, пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
На підставі висновків акту перевірки №3479/17-218/НОМЕР_1 від 28.12.2010р. та встановлених порушень ДПІ у Ленінському районі м.Харкова винесено податкові повідомлення -рішення:
- №0000021720/0 від 13.01.2011 року про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 13309,95 грн.;
- №0000031720/0 від 13.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91285,25 грн. (з них: основний платіж -73028,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції -18257,05 грн.);
- №0000041720/0 від 13.01.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2040 грн.
Не погодившись із здійсненими донарахуваннями ФО-П ОСОБА_1 скористався правом адміністративного оскарження та в порядку статей 55 - 56 Податкового кодексу України, звернувся до вищестоящого органу державної податкової служби із скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням ДПА у Харківській області №402/Л/25-203 від 24.03.2011 року залишено без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 13 січня 2011 року №0000031720/0, №0000041720/0 та № 0000021720/0 про збільшення сум грошових зобов'язань відповідно з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 28.01.2011 року №1 залишено без задоволення.
Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем не допущено порушення вимог Указу Президента №727/98 щодо перевищення допустимого граничного розміру виручки від реалізації продукції в 500 тис. грн. в 2009 році.
З матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1, перебуваючи в 2009р. на спрощеній системі оподаткування, допустив порушення вимог Указу Президента №727/98, та в 3-му кварталі 2009р. перевищив допустимий граничний розмір виручки.
Колегія суддів зазначає, що фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (експедитором) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.
Не включення ФОП ОСОБА_1 у 1-3 кв. 2009 р. до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суми 421744,5 грн., було невірно визначено сукупну суму обсягу виручки наростаючим підсумком суб'єкта підприємницької діяльності за 3 квартал 2009 року у Звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, що спричинило невірне визначення системи оподаткування, обліку та звітності.
Суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ (727/98), яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 зазначеного Указу (727/98) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом (727/98) вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу (727/98), зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу (727/98), у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу (727/98) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 цього Указу (727/98) фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу (727/98), доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом (727/98).
Згідно зі статтею 5 Указу (727/98) в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98), платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ (727/98) не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.
Отже, надавати правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування суб'єкту малого підприємництва - платнику єдиного податку податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки, необхідно з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України та Законі України "Про систему оподаткування", виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Щодо обґрунтувань позивача, що кошти які надходили на його рахунок за договорами експедирування, ним потім перераховувалися перевізникам, а тому не є виручкою, колегія суддів вважає помилковими. Указу (727/98) не містить розмежувань щодо включення до виручки лише певних коштів.
Враховуючи наведене, податкове повідомлення - рішення №0000021720/0 від 13.01.2011 року є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
В частині винесення податкового повідомлення - рішення №0000031720/0 від 13.01.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91285,25 грн. (з них: основний платіж -73028,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції -18257,05 грн.), та №0000041720/0 від 13.01.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2040 грн., колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1, в порушення вимог пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9. Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, при отриманні виручки понад 300 тис. грн. не зареєструвався як платник ПДВ.
Згідно із підпунктом 2.3.1. п.2.3. ст.. 2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до абз.4 пункту 9.4. ст.9 Закону України № 168/97-ВР особа, що не надсилає заяву про реєстрацію її в якості платника податку на додану вартість у випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що податковим органом правомірно нарахування проведено лише на суми що отримані після граничного розміру у 300000 грн. встановленого ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Також, колегія суддів вважає помилковим посилання представника позивача на листи ДПА України, щодо оподаткування єдиним податком. Лист від 30.12.2009 р. відкликаний у березні 2010 р., і винесений після того як позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Листи від 08.05.2007 р. та 07.11.2000 р. не стосуються визначення граничного розміру виручки.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається з пояснень представника податкового органу та підтверджено актом перевірки, при розрахунку податку з доходів фізичних осіб відповідачем враховані витрати позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства та підстав для їх скасування не має.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2011р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.
Повний текст постанови виготовлений 17.04.2012 р.