10 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/9647/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсмаш" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2012р. по справі № 2а-1870/9647/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсмаш"
до Державної податкової інспекції в м.Суми
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсмаш", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 12.09.2011 р. №0008521502/72886. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ДПІ у м. Суми було здійснено документарну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: повноти та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-травень 2011 р. за результатами якої складено акт від 17.08.2011 р. №6209/152/31930328. На підставі вищезазначеного акту перевірки 12.09.2011 р. ДПІ у м. Суми прийнято податкове повідомлення - рішення №0008521502/72886, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання в сумі 7272,80 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмір 1,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене при неправильному застосуванні законодавства з питань оподаткування.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2012р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсмаш" відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсмаш", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2012р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 16.08.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ресурсмаш" з питання дотримання вимог податкового законодавства за січень - травень 2011 р., за підсумками якої складно акт перевірки №6209/152/31930328 від 17.08.2011 р. (а.с. 15-17).
12.09.2011 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0008521502/72886, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 7273,80 грн., в т.ч. 7272,80 грн. за основним платежем, 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23).
За результатами розгляду первинної скарги ТОВ "Ресурсмаш" ДПА України в Сумській області прийняте рішення №17862/10/25-005-288/365/ск від 04.11.2011 р. про залишення без змін податкового повідомлення- рішення №0008521502/72886 від 12.09.2011 р., прийнятого ДПІ в м.Суми (а.с. 26-29).
Також, за результатами розгляду повторної скарги ТОВ "Ресурсмаш" Державною податковою службою України прийняте рішення №6503/6/10-2215 від 30.11.2011 р. про залишення без змін податкового повідомлення-рішення №0008521502/72886 від 12.09.2011 р., прийнятого ДПІ в м. Суми та вищезазначене рішення про результати розгляду скарги ДПА України в Сумській області (а.с.32-34).
Колегія суддів зазначає, що позивач, на підставі договору оренди, укладених з Сумською міською радою, орендував земельну ділянку, яка розташована в м. Суми по вул. Ковпака, 4, площею 0,3575 га (а.с.6-9).
В ході проведення перевірки встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р. в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень - травень 2011р. на 7272,80 грн. (а.с. 17).
Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.
Згідно з п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.
Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
За змістом ст.125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .
Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому законодавству, а оплата податку повинна проводитися в розмірах визначених законом. Саме законами україни регулюється визначення суми податку.
Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
Крім того, формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.
Таким чином, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.
Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, Сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України) не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 12.09.2011 р. №0008521502/72886 ДПІ в м. Суми прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсмаш" залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2012р. по справі № 2а-1870/9647/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.