Новомиколаївський районний суд Запорізької області
Справа № 2 /0817/140/12
05 квітня 2012 року смт Новомиколаївка
Новомиколаївський районний суд Запорізької області, в складі
головуючого судді Шиш А.Б.
при секретарі Вишняк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новомиколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 27000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 06 березня 2010 року між ними було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримала від нього в позику 41000 грн., про що власноручно написала розписку. Вказану суму ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути йому в строк до 01 вересня 2010 року. Проте взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 виконувала не належним чином, і має перед ним заборгованість в сумі 27000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала з тих підстав, що вона вказану в позові суму грошей у ОСОБА_1 не отримувала. В 2010 році вона була винна йому кошти в сумі 1000 грн. 06 березня 2010 року ОСОБА_1 приїхав до неї додому з вимогою повернути вказану суму, а так як у неї грошей не було, то вона власноруч написала йому розписку, за якою вона нібито взяла в позику гроші, в сумі 41000 грн., які зобов'язалася повернути до 01 вересня 2010 року. На підставі вказаного просила в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, а також вивчивши матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 06 березня 2010 року між сторонами було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в позику 41000 грн., яку зобов'язувалася повернути в строк до 01 вересня 2010 року.
Підтвердженням укладення між сторонами вказаного договору є розписка ОСОБА_2 від 06 березня 2010 року.
Станом на 05 квітня 2012 року ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 частину позики в сумі 14000 грн. та має заборгованість в сумі 27000 грн.
У відповідності до частини 2 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а у відповідності до частини 3 статті 10, частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами 2, 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
В порушення вищевказаного, відповідач ОСОБА_2, заперечуючи укладення вказаного договору позики та отримання коштів, не надала суду відповідних доказів.
Таким чином суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору позики та отримання відповідачем коштів, вказаних у розписці.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27000 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором позики та 270 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ А.Б.ШИШ