Справа № 1-281/11 Категорія:крим.
Провадження №11/0290/555/2012
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л.В.
Доповідач Нагорняк Є.П.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого-судді: Нагорняка Є.П.
суддів: Мішеніної С.В., Ковальської І.А.
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3
засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула 7 червня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією зі змінами державного обвинувача та апеляціями адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, законного представника засудженого ОСОБА_9 -ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м.Вінниці від 29 лютого 2012 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець
с. Данилки Немирівського району Вінницької
області, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України -на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 296 КК України -на 4 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно -на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна;
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с. Вінницькі Хутори
Вінницького району Вінницької області,
раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 187 КК України -на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 296 КК України -на 4 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно -на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна;
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець
с. Гавришівка Вінницького району Вінницької
області, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та мешканець
с. Гавришівка Вінницького району Вінницької
області, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання на підставі п. «а»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та мешканець
с. Гавришівка Вінницького району
Вінницької області, раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_12 задоволений повністю -стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 2000 грн. майнової шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_13 задоволений частково -стягнуто на його користь солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 25000 грн. завданої моральної шкоди, а в решті позовних вимог відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 визнано винними у скоєнні ними наступного.
31.10.2009 року приблизно об 23:30 год. ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, які були раніше знайомі між собою, увійшли з боку вул. Першотравневої, що у м. Вінниці до Центрального парку культури і відпочинку ім. Горького разом із малознайомим їм ОСОБА_13, якого випадково зустріли та познайомилися з ним цього вечора, та, який вирішив приєднатись до них для сумісного відпочинку у ресторані «Імперіал», що розташований на території парку, куди вони всі направлялись.
У парку вони всі зупинились на ділянці, що розташована між парковкою автотранспорту та будівлею ресторану «Імперіал», щоб справити природні потреби. В зазначеному місці ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_13 та умисно безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи свою неповагу до суспільства, та демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм поведінки, наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_13 похитнувся та відійшов назад.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_13 спереду та обхопив його ліктьовим згином руки, внаслідок чого вони втратили рівновагу та впали на землю. В той же час до ОСОБА_13, який перебував з ОСОБА_6 на землі, підбігли ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та, діючи спільно з ОСОБА_6, умисно безпричинно з хуліганських спонукань, стали наносити численні удари ОСОБА_13 ногами по тулубу та голові. В цей час ОСОБА_5 приєднався до їхніх хуліганських дій, підійшов до ОСОБА_13 та наніс останньому один удар ногою по тулубу.
Під час вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_13 у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння майном останнього, про що вони не повідомили ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, які знаходились разом із ними.
ОСОБА_4, реалізуючи спільний з ОСОБА_9 злочинний умисел, діючи узгоджено, та скориставшись безпорадним станом ОСОБА_13, якому в той час наносили численні удари ногами по тулубу та голові, з метою заволодіти майном ОСОБА_13 наблизився впритул до останнього, поки той перебував на землі та, наносячи ОСОБА_13 удари, дістав з кишені куртки, у яку той був одягнений, гроші в сумі 30 грн., витягнув з-під кофти ОСОБА_13 навушники «Панасонік», вартістю 60 грн. з перехідником, вартістю 50 грн.
Далі, в свою чергу, ОСОБА_9 реалізуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, діючи узгоджено та скориставшись безпорадним станом ОСОБА_13, якому в той час наносили численні удари ногами по тулубу та голові, з метою відкрито заволодіти майном ОСОБА_13 наблизився впритул до останнього, поки той перебував на землі та, наносячи йому удари, витягнув із застібнутою на блискавку кишені спортивних штанів, у які був одягнений ОСОБА_13, мобільний телефон марки «Нокіа 6129», вартістю 1500 грн., у якому знаходилась карта пам'яті, ємністю 2 Гб. вартістю 150 грн., сім-карта оператора «Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 10 грн. В той час, коли ОСОБА_13 продовжував лежати на землі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 умисно, демонструючи свою зневагу до загальноприйнятих в суспільстві норм моралі та правил поведінки, зняли з ОСОБА_13 штани, вартістю 200 грн. та кросівки, вартістю 800 грн., які викинули на прилеглій до зазначеного місця території. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 порвав на ОСОБА_13 нижню білизну, вартістю 30 грн. Після чого, до ОСОБА_13, який продовжував лежати на землі, підійшов ОСОБА_9, який умисно наніс йому удар ногою по геніталіям, від чого ОСОБА_13 втратив свідомість.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ОСОБА_13 були заподіяні фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, гематоми в правій очній ділянці, множинних саден в ділянці обличчя, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3518 від 23.12.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Крім того ОСОБА_4 та ОСОБА_9 заволодівши майном потерпілого на загальну суму 1825 грн., спричинили йому майнову шкоду на зазначену суму.
Під час побиття потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пошкодили одяг ОСОБА_13, та заподіяли йому майнову шкоду на суму 1030 грн.
Крім того 26.11.2009 року приблизно о 23 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_9, перебуваючи неподалік фонтану, який розташований на території Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького у м. Вінниці, побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_12, який сидів на лавочці та розмовляв по телефону, який йому належав. В цей момент у ОСОБА_15 та ОСОБА_9 виник спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном ОСОБА_12 Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_15 підійшов спереду до ОСОБА_12, схопив його рукою за комір одягу, після чого кулаком правої руки наніс один удар у обличчя. В цей час ОСОБА_9 наблизився до ОСОБА_12 ззаду та наніс йому два удари кулаком по голові. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_4 почав видирати у ОСОБА_12 мобільний телефон марки «Нокіа N73», який останній тримав у руці, однак йому це не вдалось.
Тоді ОСОБА_4 схопив ОСОБА_12 за волосся, після чого разом із ОСОБА_9 став наносити ОСОБА_12 численні удари кулаками та ногами по голові та тулубу. Внаслідок їхніх узгоджених дій ОСОБА_12 впав на землю, а ОСОБА_15 та ОСОБА_9, реалізовуючи спільний злочинний умисел, продовжували наносити йому удари кулаками та ногами по тулубу та голові. Подолавши в такий спосіб опір потерпілого, ОСОБА_4 вихопив у ОСОБА_12 з руки зазначений мобільний телефон та разом із ОСОБА_9 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Своїми спільними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_9 завдали ОСОБА_12 майнової шкоди на загальну суму 2000 грн.
В апеляції зі змінами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушується питання про закриття справи в частині обвинувачення ОСОБА_11 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України внаслідок акта амністії, а в частині обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186 КК України по епізоду пограбування ОСОБА_12 -про направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою судового слідства, що виразилось у тому, що суд не перевірив показання потерпілого та свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 щодо тиску на них з боку працівників міліції в ході провадження у справі досудового слідства.
В апеляції адвокат ОСОБА_7 вказує про неправильне вирішення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_13 та порушення вимог Закону України «Про амністію у 2011 році», у зв'язку з чим просить вирок щодо її підзахисного ОСОБА_6 змінити -призначити йому за ч. 2 ст. 296 КК України мінімальне покарання, зменшити розмір стягнення з нього на користь ОСОБА_13 моральної шкоди та застосувати до нього акт амністії, звільнивши його від кримінальної відповідальності.
Про зміну вироку щодо ОСОБА_6 з метою застосування до нього Закону України «Про амністію у 2011 році»ставиться питання в апеляції адвоката ОСОБА_3
В апеляції законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_9 -ОСОБА_10, вважаючи, що в ході розслідування справи органом досудового слідства були допущені однобічність, неповнота та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що призвело до необґрунтованого обвинувачення його сина, на що суд при розгляді справи не звернув уваги, постановивши незаконний обвинувальний вирок, просить його скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В апеляції адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 за аналогічних підстав також просить вирок, яким засуджено його підзахисного, скасувати, направивши справу прокурору для організації у ній додаткового розслідування.
В апеляції адвокат ОСОБА_2, посилаючись на те, що, незважаючи на повне визнання своєї винуватості в скоєному ОСОБА_5, його вина у вчиненні хуліганства не доведена, просить вирок щодо нього скасувати, перекваліфікувавши його дії з ч.2 ст.296 на ч. 2 ст. 125 КК України та звільнити його від відбування покарання і з-під варти.
Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції з доповненнями зазначає, що він щиро кається у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочини вчинив, будучи неповнолітнім, відшкодував потерпілим заподіяні збитки, сприяв у розслідуванні справи та її судовому розгляді, а тому вважає, що призначене йому покарання є надто суворим. Поряд з цим, він не погоджується з кваліфікацією його злочинних дій за ч.2 ст.187 КК України по епізоду розбійного нападу разом з ОСОБА_9 на ОСОБА_13, вважаючи, що ці дії підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію зі змінами державного обвинувача, засудженого ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які наполегливо просили задовольнити апеляційні вимоги своїх захисників, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію зі змінами прокурора та апеляції адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляції адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_2, представника засудженого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 і засудженого ОСОБА_4 -залишити без задоволення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у вчиненні ними злочинів, за які їх засуджено, обґрунтований та базується на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, повно, всебічно і об'єктивно проаналізованих судом, сукупності яких у вироку дана належна оцінка.
Так, про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у вчиненні ними розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_13 та про доведеність їх вини і ОСОБА_5 у вчиненні злісного хуліганства свідчить наступне.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4, частково визнавши свою вину в скоєному, не заперечував своєї причетності до побиття потерпілого ОСОБА_13, якому наніс близько 10 ударів ногою по тулубу та заволодіння належними йому грішми і навушниками, проте зазначив, що ОСОБА_9 лише заволодів належним потерпілому телефоном, що впав на землю, який потім віддав його молодшому брату ОСОБА_4 -ОСОБА_18
Підсудний ОСОБА_9 пояснив, що він взагалі не бив ОСОБА_13, а лише підняв з землі неподалік від місця бійки мобільний телефон, не знаючи чий він, викинув з нього сім-карту та згодом віддав його брату ОСОБА_4
Підсудний ОСОБА_5, повністю визнавши свою вину в хуліганстві, під час якого він кілька разів ударив ОСОБА_13, бачив, як ОСОБА_9 підняв з землі мобільний телефон, який засвітився, вийняв з нього сім-карту і викинув її, залишивши телефон собі, а ОСОБА_4 перевіряв кишені потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_13 детально пояснив про обставини його безпричинного побиття усіма підсудними, під час якого ОСОБА_4 та ОСОБА_9, обшукавши його кишені, заволоділи належними йому мобільним телефоном, грішми і студентським квитком.
Часткове визнання вини підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_9 суд вірно розцінив як обраний ними спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення, взявши обґрунтовано до уваги їх свідчення, які вони давали в ході провадження у справі досудового слідства, визнавши їх більш правдивими, оскільки вони об'єктивно узгоджувались з іншими доказами.
Зокрема, будучи допитаним у якості підозрюваного, ОСОБА_4 пояснив, що під час побиття ОСОБА_13 він у того з кишені забрав гроші та з шиї навушники, а ОСОБА_9 - мобільний телефон, який випав з кишені потерпілого і який в подальшому вони з ОСОБА_9 мали намір продати за 500 грн., розділивши гроші порівну.
Допитаний у якості підозрюваного ОСОБА_9 пояснив, що під час побиття ОСОБА_13 у останнього з кишені випав мобільний телефон, ударившись об землю, засвітився і він його підняв, показав ОСОБА_4 та запропонував тікати. Вказаний телефон спочатку він передав на зберігання ОСОБА_19, а згодом продав ОСОБА_18
Поряд з наведеним винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підтверджується:
- показаннями ОСОБА_5, даними ним під час допитів в якості підозрюваного, де він пояснював, що в ході безпричинного побиття ОСОБА_13 ОСОБА_9, вдаривши того по геніталіям, перевірив кишені потерпілого, звідки витягнув телефон та, відійшовши на кілька метрів, наказав ОСОБА_4 подивитись чи є в кишенях ОСОБА_13 гроші. Після цього ОСОБА_4 перевірив кишені потерпілого, дістав з них гроші і з його шиї зняв навушники;
- аналогічними показаннями підозрюваного ОСОБА_11;
- послідовними та незмінними показаннями потерпілого ОСОБА_13;
- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, згідно якого у присутності двох понятих ОСОБА_13 упізнав ОСОБА_9 як особу, яка разом з іншими нанесла йому тілесні ушкодження, у тому числі вдарила по геніталіям та забрала з кишені мобільний телефон;
- висновком експерта, згідно якого у ОСОБА_13 мали місце численні тілесні ушкодження, закрита черепно-мозкова травма -струс головного мозку, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- показаннями, даними в ході розслідування справи свідками ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які пояснили, що, передаючи їм телефон, ОСОБА_9 повідомив, що даний телефон належить якомусь хлопцеві, якого він разом з іншими побили у парку ім. Горького;
- протоколом огляду місця події, згідно якого було у ОСОБА_18 виявлено та вилучено належний ОСОБА_13 мобільний телефон.
Також повністю знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у пограбуванні ОСОБА_12
Не зважаючи на те, що в судовому засіданні лише ОСОБА_4 визнав свою вину в скоєному, пояснивши, що він самостійно відкрито заволодів телефоном потерпілого, а ОСОБА_9 заявив про свою непричетність до вказаного злочину, винуватість обидвох підсудних доведена нижче наведеними доказами, зібраними у справі в ході провадження у ній досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, у тому числі їх власними показаннями, які суд обґрунтовано взяв до уваги.
Так, будучи допитаними в якості підозрюваного ОСОБА_4 та в якості обвинуваченого ОСОБА_9 пояснювали, що вони, домовившись між собою заволодіти мобільним телефоном ОСОБА_12, підійшли до потерпілого, який сидів на лавці, причому, ОСОБА_4 підійшов спереду, а ОСОБА_9 ззаду. ОСОБА_4 наніс ОСОБА_12 удар долонею руки в обличчя та, взявши його за куртку, скинув з лавки на землю.
Потерпілий, лежачи на землі та прикриваючись руками, не випускав телефон з рук, який став видирати ОСОБА_4 У цей час підбіг ОСОБА_9 та, вдаривши ногою по тулубу ОСОБА_12, вибив з його рук телефон, який підняв ОСОБА_4 та вони разом з місця події втекли.
Вказані показання підсудних співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_12, свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які вони давали в ході розслідування справи і які суд визнав правдивими, відкинувши їх свідчення у ході судового слідства, де вони повідомили, що тільки один ОСОБА_4 вчинив грабіж та про непричетність до скоєння даного злочину ОСОБА_9, а також з протоколом усної заяви ОСОБА_12 про злочин, явкою з повинною ОСОБА_4 тощо.
Стосовно тверджень підсудного ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17 про застосування до них недозволених методів слідства, що призвело до самообмови ОСОБА_9 та обмови його вказаними особами, то вони були предметом належної перевірки судом, яким визнані такими, що не відповідають дійсності.
У судовому засіданні ОСОБА_9 взагалі не зміг пояснити, у чому полягав психологічний тиск, чинений на нього працівниками міліції.
Потерпілий ОСОБА_12 у суді пояснив, що на досудовому слідстві давав свідчення про те, що його грабували кілька осіб, тому, що тоді йому так здалось із-за нанесення йому значної кількості ударів.
Свідок ОСОБА_17 свою зміну показань пояснив тим, що на досудовому слідстві обмовив ОСОБА_9 тому, що так порадив слідчий, проте будь-якого тиску на нього ніхто не чинив і він мав змогу дати інші свідчення.
Аналогічні показанням свідка ОСОБА_20 дав показання свідок ОСОБА_21
З цього приводу судом були допитані слідчі ОСОБА_22 та ОСОБА_23, у провадженні яких перебувала справа та які заперечили чинення на підсудних, потерпілих чи свідків будь-якого тиску, жодної необхідності у цьому не було, слідчі дії вони проводили у відповідності з вимогами КПК України, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином дії ОСОБА_4, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України судом кваліфіковані вірно.
Призначені ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 покарання відповідають вимогам ст. 65 КК України, вважати їх надто суворими підстав немає.
Призначивши покарання ОСОБА_6 та відмовивши йому в застосуванні Закону України «Про амністію у 2011 році», а також при звільненні ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання на підставі вказаного Закону, суд припустився помилки, керуючись при цьому Законом України «Про застосування амністії в Україні»від 02.06.2011, який набув чинності 01.01.2012.
Разом з тим, поза увагою суду залишилися положення ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», відповідно до якого особи, котрі підпадають під дію ст. 1 цього Закону, звільняються від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, а не від покарання.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році»амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком суду.
Отже, невідшкодування ОСОБА_6, який на момент вчинення злочину був неповнолітнім, заподіяної злочином шкоди потерпілому ОСОБА_13 не є перешкодою для звільнення його від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії.
За таких обставин вирок в частині засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_11 підлягає скасуванню, а справа щодо них закриттю.
У зв'язку з наведеним вирок підлягає зміні в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_13, що задоволений судом відповідно до вимог ст. ст. 28, 328 КПК України, - з нього необхідно виключити вказівку про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 солідарно разом з іншими засудженими на користь ОСОБА_13 завданої моральної шкоди.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію зі змінами державного обвинувача, апеляції адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляції адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_2, представника засудженого ОСОБА_9 -ОСОБА_10 та засудженого ОСОБА_4 -залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_11 скасувати, звільнивши їх від кримінальної відповідальності на підставі п. «а»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»та справу щодо них закрити.
Запобіжний захід у виді взяття під варту, обраний судом першої інстанції ОСОБА_6, скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Виключити з вироку вказівку про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_13 моральної шкоди.
В решті вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді:
Згідно з оригіналом: