Справа № 2-10157/11
20 грудня 2011 р. Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Трещова В.В., при секретарі Замковій Я.В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бестаєва І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна про визнання незаконними дій державних органів та стягнення моральної шкоди,-
Позивач звернувся з даним позовом до суду в обґрунтування якого по суті зазначив, що Апеляційним судом Дніпропетровської області було порушено його Конституційне право при поверненні листом від 20.04.2010 року його апеляційної скарги від 12.04.2010 року у справі № 4-413/10 головою судової палати по кримінальним справам , вважає, що вказаним йому було спричинено моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. Просив визнати загальновідомими обставини прямого причинного зв'язку між незаконними діяннями органів міліції, судів та психіатричних установ, що є предметом справи № 4-413/10 та їх забезпечення квартирної крадіжки у позивача з притягненням винних осіб до відповідальності, просив також стягнути з держави моральну шкоду в розмірі 100000 гривень на його користь.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що у нього був спір з прокуратурою, внаслідок чого він подав скаргу до Жовтневого районного суду, але йому в розгляді скарги було відмовлено. В подальшому позивач подав апеляцію, але йому її незаконно було повернуто листом заступника голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, що спричинило йому тяжкі страждання та моральну шкоду, оскільки він змушений був повторно звертатися з апеляційною скаргою, яку прийняли та задовольнили. Пояснив також, що на його думку, саме ГУЮ в Дніпропетровській області повинно представляти інтереси держави, оскільки воно є структурним підрозділом Міністерства Юстиції. Просив позов задовольнити та стягнути з держави на його користь 100000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди за спричинені Апеляційним судом страждання.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що на його думку, жодних порушень прав позивача місця не має, шкоду йому не спричинено, винних та протиправних дій щодо позивача ні Апеляційним судом Дніпропетровської області, ні іншим державним органом не вчинялося. Надав також письмові заперечення в яких посилався на те , що Головне управління юстиції в Дніпропетровській області на має представляти інтереси держави в цій справі, але в ході судового розгляду змінив свою думку, пояснивши, що дійсно, саме воно повинно представляти інтереси держави, як структурний підрозділ Міністерства Юстиції України, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 6 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на постанову прокуратури Дніпропетровської області (справа № 4-413/10) . Постановою судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 8.04.2010 року було відмовлено в відкритті провадження за даною скаргою.
Не погодившись з постановою, позивач 12.04.2010 року звернувся з відповідною скаргою до Апеляційного суду, яку було задоволено по суті ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області. Цією ухвалою постанову судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 8.04.2010 року, якою було відмовлено в відкритті провадження, було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справу було повернуто до Жовтневого районного суду і надано їй новий № 4-555/10.
Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2010 року було відмовлено у задоволенні скарги по суті. Вказана постанова не оскаржувалася в апеляційному порядку.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи № 4-555/10 (попередній № 4-413/10), яку було за клопотанням позивача витребувано з архіву суду та досліджено в даному судовому засіданні в повному обсязі.
У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оскільки факт порушення відповідачем прав свобод чи інтересів позивача не знайшов свого підтвердження, жодних правових підстав для задоволення позову судом не встановлено, а позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, вони відповідно до ст.88 ЦПК України відносяться за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду через місцевий суд.
Суддя В.В. Трещов