Справа № 2-10043/11
18 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Галічого В.М.
При секретарі -Пилипенко Г.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, -
У листопаді 2011 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 16, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, на цокольному поверсі поз. 1-8, всього загальна площа по нежитловому приміщенню № 16 - 84,2 м2, по АДРЕСА_2, без прийняття в експлуатацію.
В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що йому на праві влісності належать квартири № 15 та АДРЕСА_3. Він, користуючись правами власника даних об'єктів нерухомості, за власні кошти, без отримання на це належного дозволу, здійснив їх переобладнання та об'єднання в одне нежитлове приміщення № 16, фактично створивши нову річ. У зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на вказаний об'єкт нерухомості.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, просив суд розглянути справу у відповідності до вимог законодавства України.
Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задовленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування квартири від 20 серпня 2010 року, серія ВРА № 438432, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1489, позивач набув у власність квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться в житловому будинку літ. А-3, поз. 1-5, загальною площею 39,6 м2, житлова 24,4 м2.
20 серпня 2010 року позивач на підставі договору дарування квартири, серія ВРА № 438433, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1492, набув у власність квартиру АДРЕСА_3, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, поз. 1-5, загальною площею 40,3 м2, житлова 24,8 м2.
Позивач ОСОБА_1, користуючись своїми правами власника даних об'єктів нерухомості, за власні кошти, без отримання на це належного дозволу, здійснив їх переобладнання та об'єднання в одне нежитлове приміщення № 16, фактично створивши нову річ.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна сторона має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.
Виходячи з викладеного вбачається, що даний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом.
Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Здійснивши вищевказане переобладнання, позивач здійснив лише розпорядження своєю приватною власністю за власним розсудом і ніяким чином не порушив права інших осіб.
10 листопада 2011 р. „Інженирінг-Правопроект" (ліцензія Серії АВ № 316949, дата видачі 20 червня 2007 р. № 9-л, строк дії ліцензії з 20 червня 2007 р. по 20 червня 2012 р.) було проведено обслідування і оцінку технічного стану нежитлового приміщення № 16, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, на цокольному поверсі поз. 1-8, всього загальна площа по нежитловому приміщенню № 16 - 84,2 м2, що знаходиться по АДРЕСА_2. Згідно даного обслідування та висновку основні несучі конструкції (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття) знаходяться в нормальному і задовільному стані і придатні до подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1 та К-2.
Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спірний об'єкт нерухомості.
Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом і підлягає реєстрації в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 16, 182, 317, 319, 376, 392 Цивільного кодексу України, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002р., ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 16, що знаходиться в житловому будинку літ. А-3, на цокольному поверсі поз. 1-8, всього загальна площа по нежитловому приміщенню № 16 - 84,2 м2, по АДРЕСА_2, без прийняття в експлуатацію.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: В.М. Галічий