Справа № 2-10275/11
28 листопада 2011 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
Головуючого -судді Галічого В.М.
При секретарі -Пилипенко Г.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору позики, останній взяв у позивача в борг 20.10.2009 року -2 400 000 грн., строком до 25.10.2010 року. Однак своє зобов'язання повернути позивачу борг відповідач не виконав, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
На підставі викладеного, з врахуванням збільшення позовних вимог (а.с. 12-14), просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 400 000 грн. основного боргу, 401 556,16 грн. -пені, 77 720, 55 грн. -3% річних, 142 163, 75 грн. -інфляційних витрат, а разом - 3 021 440, 46 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.
Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_2 дійсно брав у позивача позику у розмірі 2 400 000 грн., однак вчасно не міг повернути борг з причини свого скрутного фінансового становища. Просив суд винести судове рішення на засадах гуманності та законності.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 20.10.2009 року був укладений договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу позику у розмірі 2 400 000 грн. (а.с. 16-18). Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою від 20.10.2009 року, підписану відповідачем, який взяв на себе зобов'язання повернути позику не пізніше ніж 25.10.2010 року (а.с. 7).
Однак своє зобов'язання повернути позивачу позику відповідач не виконав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Отже розписка, яка видана відповідачем є підтвердженням укладання договору позики.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо сплати ним боргу як і не надав доказів на підтвердження того, що він не брав гроші в борг за розпискою. Одночасно з цим він підтвердив у своєму письмовому запереченні, наданому суду, те, що він дійсно брав у позивача позику у розмірі 2 400 000 грн., однак вчасно не міг повернути борг з причини свого скрутного фінансового становища.
Отже суд прийшов до переконання про обґрунтованість та доведеність позову в частині стягнення суми боргу за розпискою.
Що стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд приходить до наступного.
Пунктами 8.2 та 8.3 договору позики передбачається обов'язок відповідача у випадку неповернення позики у встановлений договором строк сплатити позивачу пеню та повернути суму позики, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми. Згідно доданого до позову розрахунку, сума індексу інфляції за період з 25.10.2010 року по 23.11.2011 року складає 142 163, 75 гривень, три відсотки річних за цей період складає 77 720, 55 гривень, а розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ складає 401 556, 16 гривень. Оскільки розрахунок вказаних сум є вірним, доведений позивачем, суд вважає за можливе стягнути їх з відповідача на користь позивача ОСОБА_1
Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір (а.с. 2) підлягає стягненню з відповідачів на його користь.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 024 263, 46 грн. (три мільйони двадцять чотири тисячі двісті шістдесят три гривні 46 коп.), у тому числі 2 400 000, 00 грн. основного боргу, 401 556, 16 грн. -пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 77 720, 55 грн. -3% річних, 142 163, 75 грн. -інфляційних витрат та 2 823, 00 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.М. Галічий